Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей

Цього року Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України святкує свій піввіковий ювілей. Редакція журналу «Вісник НАН України» відвідала установу, ознайомилася з експозицією мінералогічного музею і поспілкувалася з директором Інституту академіком НАН України Олексан...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2019
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наукові напрями
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162510
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 11. — С. 53-65. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-162510
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1625102020-01-11T01:26:39Z Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей Наукові напрями Цього року Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України святкує свій піввіковий ювілей. Редакція журналу «Вісник НАН України» відвідала установу, ознайомилася з експозицією мінералогічного музею і поспілкувалася з директором Інституту академіком НАН України Олександром Миколайовичем Пономаренком та очільником музею професором Володимиром Івановичем Павлишиним. This year the Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of the National Academy of Sciences of Ukraine celebrates its half-century anniversary. The editorial board of the Bulletin of the NAS of Ukraine visited the institution, got acquainted with the exposition of the mineralogical museum and talked with the director of the Institute, Academician of NAS of Ukraine O.M. Ponomarenko and the head of the museum Professor V.I. Pavlyshyn. 2019 Article Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 11. — С. 53-65. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162510 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові напрями Наукові напрями
spellingShingle	Наукові напрями Наукові напрями Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей Вісник НАН України
description	Цього року Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України святкує свій піввіковий ювілей. Редакція журналу «Вісник НАН України» відвідала установу, ознайомилася з експозицією мінералогічного музею і поспілкувалася з директором Інституту академіком НАН України Олександром Миколайовичем Пономаренком та очільником музею професором Володимиром Івановичем Павлишиним.
format	Article
title	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей
title_short	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей
title_full	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей
title_fullStr	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей
title_full_unstemmed	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей
title_sort	інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. м.п. семененка нан україни та його мінералогічний музей
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Наукові напрями
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/162510
citation_txt	Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей // Вісник Національної академії наук України. — 2019. — № 11. — С. 53-65. — укр.
series	Вісник НАН України
first_indexed	2025-07-14T15:02:19Z
last_indexed	2025-07-14T15:02:19Z
_version_	1837635039710412800
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 53 ІНСТИТУТ ГЕОХІМІЇ, МІНЕРАЛОГІЇ ТА РУДОУТВОРЕННЯ ім. М.П. СЕМЕНЕНКА НАН УКРАЇНИ ТА ЙОГО МІНЕРАЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ Цього року Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Се- мененка НАН України святкує свій піввіковий ювілей. Редакція журналу «Вісник НАН України» відвідала установу, ознайомилася з експозицією мі- нералогічного музею і поспілкувалася з директором Інституту академіком НАН України Олександром Миколайовичем Пономаренком та очільником музею професором Володимиром Івановичем Павлишиним. Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Се- мененка НАН України (ІГМР) було створено у 1969 р. Тоді він мав назву Інститут геохімії і фізики мінералів АН УРСР. Нині це провідна наукова установа Відділення наук про Землю НАН України, в якій проводяться дослідження з відтворення природної історії хімічних елементів, мінералів, порід і руд, ви- значення віку мінералів і гірських порід ізотопними методами, вивчення ізотопного складу важких радіоактивних елементів, геохімії процесів породо- і рудоутворення, пошукової геохімії та геохімії довкілля, регіональної, космічної та генетичної мі- нералогії, фізики мінералів, наномінералогії, петрології, мета- логенії та прогнозування родовищ корисних копалин України. Інститут було організовано згідно з постановою Президії АН УРСР від 9 січня 1969 р. № 4 на базі Сектору геохімії, мі- нералогії, петрографії, корисних копалин і Сектору металогенії Інституту геологічних наук Академії наук УРСР. Основними напрямами досліджень нової установи було визначено: «а) до- слідження природи і властивостей мінеральної речовини; б) вивчення геологічних процесів на фізико-хімічній основі з метою встановлення генезису і закономірностей концентрації родовищ; в) вивчення геології рудних і нерудних родовищ, роз- робка пошукових критеріїв і наукових основ їх прогнозування». Фундатором і першим директором Інституту став видатний учений у галузі петрології, геохімії, геохронології і рудоноснос- ті докембрію академік Микола Пантелеймонович Семененко. НАУКОВІНАУКОВІ НАПРЯМИНАПРЯМИ 54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) НАУКОВІ НАПРЯМИ На той час він був віце-президентом АН УРСР і вживав ефективних заходів для якомога глиб- шого вивчення та розширення мінерально- сировинної бази України. Зокрема, він обґрун- тував нові ідеї пошукових робіт на дефіцитні види мінеральної сировини, розробив і впро- вадив у виробництво програму профільного структурного буріння на Українському щиті, що у поєднанні з геофізичними дослідження- ми сприяло відкриттю нових родовищ та рудо- проявів. Реалізацію цих та багатьох інших своїх за- думів М.П. Семененко здійснював спільно з колективом новоствореного Інституту. Він згуртував навколо себе дослідників рудо-пе т- ро графічного і мінералого-геохімічного спря- мування, фізиків і хіміків, фахівців з елект рон- ної мікроскопії, рентгеноструктурних, спек- троскопічних, ізотопно-геохімічних, генетич- них та інших методів дослідження мінеральної сировини, започаткував в Інституті новий на- уковий напрям — фізику мінералів. Коло власних наукових інтересів Миколи Пантелеймоновича було надзвичайно широ- ким — від атомної будови мінералів до питань походження Землі, і завдяки своїй неорди- нарності, фантастичній працездатності та ди- вовижній науковій інтуїції йому вдалося за- класти фундамент для подальшого бурхливого розвитку Інституту. На початку 1970-х років в ІГМР працювало близько 1000 співробітників, у тому числі 40 докторів і понад 130 кандида- тів наук, 5 академіків і 2 члени-кореспонденти АН УРСР. В Інституті функціонували 14 на- укових відділів, 17 лабораторій, 2 відділення (металогенії та радіогеохімії навколишнього середовища), а також Дослідне підприємство, у штаті якого налічувалося близько 200 пра- цівників. Щороку вчені Інституту публікува- ли не менш як 10 монографій і понад сотню наукових статей. Структуру ІГМР було побудовано відповід- но до бачення М.П. Семененком речовинного взаємозв’язку природних об’єктів досліджен- ня і відповідних дисциплін. У цій логічній схе- мі мінерал як дискретна частинка земної кори є самостійним об’єктом вивчення мінералогії. У ньому поєднуються унікальні індивідуальні якості, що відображують його цикл життя — від зародження до руйнації, але вони не є простою сумою властивостей його складників — атомів та їх ізотопів, які вивчає геохімія (ізотопна гео- хімія). Поєднуючись один з одним, мінерали утворюють породи — об’єкти петрології — та руди — об’єкти рудології, які також є специ- фічними об’єктами, відмінними від простої суми мінералів. А все разом становить власне Землю — об’єкт вивчення геології. Академік М.П. Семененко керував Інсти- тутом до 1977 р., а потім передав кермо влади своєму колишньому аспіранту, тоді вже зна- ному вченому-докембристу Миколі Петро- вичу Щербаку. У 1980-х роках в ІГМР почав активно розвиватися новий напрям з вивчен- ня еволюції ендогенних процесів у докембрії і пов’язаних з ними перспектив рудоносності Українського щита, а після аварії на Чорно- бильській АЕС наукова тематика доповнилася дослідженнями в галузі геохімії радіоактивних та інших техногенних забруднювачів природ- них комплексів, сформувавши другий важли- вий напрям діяльності установи — еколого- геохімічне районування та прогнозування еко- геохімічного стану в Україні. Під керівництвом академіка М.П. Щерба- ка в Інституті склалася потужна українська Директор ІГМР (1969–1977) академік М.П. Семененко Директор ІГМР (1977–2008) академік М.П. Щербак ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 55 НАУКОВІ НАПРЯМИ ізотопно-геохронологічна наукова школа, пред- ставниками якої було проведено наймасштаб- ніший в Україні комплекс стратиграфічних та ізотопно-геохронологічних досліджень. У ре- зультаті було істотно уточнено стратиграфічну схему докембрію Українського щита, в його іс- торії виокремлено епохи, найсприятливіші для утворення родовищ корисних копалин, запро- поновано оригінальну схему періодизації ен- догенного рудоутворення в ранньому докемб- рії, яка полегшує прогнозування рудоносних мінеральних комплексів. Наукові розробки Інституту, який тоді вже став визнаним у світі провідним геохронологічним центром, широко впроваджувалися в геологічну практику, було налагоджено тісну взаємодію з відповідними міністерствами та відомствами. У 1979 р. з ініціативи академіка Є.К. Лаза- ренка та за підтримки дирекції в Інституті було засновано «Мінералогічний журнал». Спочат- ку на його сторінках висвітлювалися найголо- вніші проблеми та досягнення мінералогії, а згодом тематика видання розширилася. У 1978 р. при Інституті було створено міне- ралогічну колекцію. На початку 1990-х років для Інституту, як і для всієї української науки, розпочався період боротьби за виживання. В умовах хронічного недофінансування М.П. Щербак доклав багато зусиль, щоб не втратити напрацьовані здобутки і зберегти колектив. Відповідно до вимог часу, в 1993 р. за його ініціативою наукові напрями і завдання Інституту було перепрофільовано переважно на розробку наукових засад пошуку родовищ корисних копалин, а установу пере- йменовано з Інституту геохімії і фізики міне- ралів на Інститут геохімії, мінералогії та рудо- утворення (з 2006 р. до назви ІГМР додано ім’я його засновника академіка М.П. Семененка). У 2008 р. академік М.П. Щербак пішов з по- сади директора, і відтоді й дотепер Інститут очолює його учень, відомий учений-геохімік та хроностратиграф Олександр Миколайович Пономаренко. За всі роки існування Інституту в ньому або сформувалися, або продовжили свій актив- ний розвиток кілька наукових шкіл. Насампе- ред, це рудно-металогенічна школа академіка М.П. Семененка та ізотопно-геохронологічна школа академіка М.П. Щербака, які є одними з основних наукових напрямів діяльності ІГМР. Львівське походження (зі Львівського націо- нального університету імені Івана Франка) ма- ють регіонально-мінералогічна школа академі- ка Є.К. Лазаренка і термобарогеохімічна шко- ла професора М.П. Єрмакова. Відгалуженням знаменитої кристалохімічної школи академіка О.С. Поваренних стала школа з фізики міне- ралів І.В. Матяша, О.М. Платонова, А.М. Та- ращана. Успішно працюють також представ- ники петрологічної школи члена-корес пон- ден та І.С. Усенка і наукової школи пошукової Директор ІГМР з 2008 р. академік О.М. Пономаренко 56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) НАУКОВІ НАПРЯМИ та екологічної геохімії члена-кореспондента Е.Я. Жовинського. Вище дуже стисло викладено основні віхи 50-літньої історії розвитку ІГМР. Користую- чись нагодою, про сучасні здобутки колекти- ву установи, перспективи і плани на майбут- нє ми поговорили з директором Інституту, академіком-секретарем Відділення наук про Землю НАН України академіком НАН Укра- їни Олександром Миколайовичем Понома- ренком. — Олександре Миколайовичу, ваш Інсти- тут сьогодні — провідний науковий центр з дослідження та відтворення природної історії хімічних елементів (атомів), міне- ралів, порід і руд України та інших регіонів. Яким Ви бачите його подальший розвиток? Чи плануєте започатковувати якісь нові напрями? — Розумієте, наріжним каменем досліджень мінеральної сировини є ступінь пізнання при- родної тріади «ізотоп — атом — мінерал» у зв’язку із зародженням, ростом, перетворенням мінералів, порід та руд. Тому протягом усього періоду існування Інституту важливе місце у його діяльності посідали й посідатимуть нада- лі теоретичні розробки, і в цьому напрямі наш колектив має чи не найбільші здобутки. Так, закладено основи нового уявлен- ня про високотермобаричні потоки рідкого СО2-флюїду як продукту дегазації глибинної магми. Ці потоки з високими значеннями РТ- параметрів надходили з глибин понад 40 км і брали участь у формуванні родовищ різних ко- рисних копалин Українського щита. Фактично вже окреслено зміст і рамки нового вчення про глибинні флюїди, дотичні до процесів рудоут- ворення. У найближчій перспективі ми плануємо розвивати роботи з удосконалення теорії по- лігенного походження унікальних родовищ корисних копалин, таких як Пержанське, Во- линське, рідкісноземельні родовища Кірово- градського блоку та ін., адже їх формування пов’язане з дією глибинних потоків. Значні здобутки мають відділи, які дослі- джують геохімію ізотопів, атомів, з’ясовують вік мінералів і порід, вирішують питання радіо- геохронології, екологічної геохімії тощо. Напрацьовано нові методики і критерії про- гнозу, пошуків та оцінки родовищ різних видів мінеральної сировини. Вони розроблені для корінних і розсипних родовищ діамантів (за колориметричними параметрами мінералів алмаз-піропової фації глибинності), родовищ і рудопроявів рідкісних металів Ta, Nb, Be, Li, Cs (за люмінесцентними характеристиками поро- доутворювальних мінералів пегматитів і мета- соматитів), золота (за наявністю індикаторних парамагнітних центрів і центрів люмінесценції в польових шпатах і кварці), п’єзокварцу та ко- Академік О.М. Пономаренко і професор В.І. Павли- шин у вестибюлі Інституту ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 57 НАУКОВІ НАПРЯМИ штовного каміння (за комплексом типоморф- них ознак). Загалом у нас накопичено величезний до- свід комплексного дослідження важливих для національної безпеки та розвитку економіки корисних копалин: родовищ і рудопроявів са- мородної міді, золота, рідкісних і рідкіснозе- мельних елементів, апатит-ільменітових руд, флюориту, цеолітів, кварцу тощо. Співробіт- ники ІГМР напрацювали наукові засади, ске- ровані на створення в Україні гірничорудних галузей: міднорудної, золоторудної, рідкісно- металевої, кварцової, каменебарвної, флюори- тової, апатитової. — І що заважає створенню цих галузей в Україні? Відсутність зацікавленості з боку держави? — Так, геологічна галузь України невідклад- но потребує реформування. В Україні з видо- буванням корисних копалин пов’язано близь- ко половини її промислового та експортного потенціалу. Проте переважну більшість родо- вищ було відкрито ще за радянських часів, і на сьогодні вони вже майже відпрацьовані. Остан- німи десятиліттями нарощування мінерально- сировинних запасів практично припинилося через хронічне недофінансування геологороз- відувальних робіт. Якщо найближчим часом не зміниться ставлення держави до геологічної галузі, то навіть у разі загального зростання економіки в країні і появи зацікавлених ін- весторів може так статися, що цим інвесторам просто нікуди буде вкладати гроші, оскільки у нас не буде належним чином підготовлених об’єктів. До того ж ситуацію ускладнюють не- прозорі процедури надання спеціальних до- зволів на користування надрами, корупція, не- визначеність перспектив розвитку сфери над- рокористування, неможливість довготерміно- вого планування, що зумовлює значні ризики при інвестуванні в цю галузь. — Олександре Миколайовичу, а Ви могли б навести приклад якоїсь розробки Інститу- ту, яку вже зараз можна було б використа- ти на практиці? — Ми маємо досить багато таких розробок. Наприклад, ви, мабуть, знаєте, що Україна по- сідає сьоме місце у світі за запасами залізних руд, основу яких становлять магнетитові та ге- матитові кварцити. Магнетитові кварцити лег- ко піддаються збагаченню методом магнітної сепарації, і їх широко використовують для ви- робництва залізорудних концентратів. На сьо- годні запаси магнетитових руд у нас значною мірою вичерпані. Зараз родовища, які розро- бляються, поряд з магнетитами містять велику частку гематитових кварцитів, які часто не- придатні для збагачення методом магнітної се- парації. Тому відходи збагачення збільшують- ся, їх складують у відвалах, які займають вели- кі площі, а це породжує численні екологічні, економічні, а надалі й соціальні проблеми. За Академік О.М. Пономаренко у робочому кабінеті 58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) НАУКОВІ НАПРЯМИ різними оцінками, наразі у відвалах та хвосто- схо вищах зберігається десь близько 250 млн т руди. Таких величезних обсягів складованої, готової до переробки залізорудної сировини немає ніде у світі. Якщо почати її переробляти, цього ресурсу вистачить на довгі роки. В Інституті ми розробили нові методи пере- творення слабомагнітних оксидів і гідрокси- дів заліза (гематит, гетит) на сильномагніт- ний магнетит під впливом різних відновників у водному, сухому та газовому середовищах. Тобто йдеться про перетворення величезної маси окиснених руд і відходів, які на сьогодні нікому не потрібні, на промислові руди, готові до використання. Або інший приклад. З моєї точки зору, є пря- ма наукова та практична доцільність віднови- ти в ІГМР лабораторію експериментальної мі- нералогії, спрямувавши її роботу передусім на вирощування кристалів п’єзокварцу, які Украї- на зараз досить дорого купує за кордоном. — У нинішніх скрутних для науки умовах яким Ви бачите головне завдання Інститу- ту? І взагалі, Ви як директор з оптимізмом дивитеся в майбутнє чи ні? — На мою думку, найбільшою проблемою в геологічній галузі є те, що колись добре нала- годжена в Україні взаємодія в трикутнику гео- логічна наука — геологічна освіта — геологічна галузь нині повністю розбалансована. Ми має- мо хронічне недофінансування академічної на- уки, падіння престижу професії, молодь не йде на геологічні спеціальності, а про проблеми галузі я вже говорив. Звичайно, працювати в нинішніх кризових умовах нелегко, але я і моя команда намагаємося всіма можливими засо- бами долати негаразди, а тому — так, я з опти- мізмом дивлюся в майбутнє. Як директор своїм найголовнішим завдан- ням я вважаю необхідність будь-якою ціною зберегти насамперед наукові школи, які є в Інституті, розвивати їх і зміцнювати новими здобутками. З огляду на велике значення гео- логічної науки для ефективного використан- ня потужного ресурсного потенціалу України, мені здається, в цей кризовий період Інсти- туту доцільно дотримуватися такого магі- стрального шляху: розвивати всі речовинні та інші науки про Землю — геохімію, мінерало- гію, петрологію, рудологію, але з акцентом на пріоритет регіональних і прикладних робіт, у Завідувач мінерало- гічного музею ІГМР професор В.І. Пав- лишин ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 59 НАУКОВІ НАПРЯМИ тому числі в галузі наномінералогії та нано- технологій. — А є якісь напрями, які виникли в ІГМР останнім часом? — Мабуть, наймолодшим науковим напря- мом з тих, що розвиваються у нас в Інституті, є щойно згадана наномінералогія. Дослідження в цій галузі започаткували наші спектроско- пісти та дослідники дисперсних глин. Зокре- ма, було з’ясовано, що в організмах тварин і людини нормально функціонують лише впо- рядковані наномінерали. Скажімо, фізіоген- ні біомінерали, сформовані наночастинками, сприяють роботі мозку, а патогенні біоміне- рали спричиняють його захворювання. І зараз співробітники Інституту працюють над теоре- тичним обґрунтуванням цих унікальних біомі- нералогічних фактів. — Олександре Миколайовичу, я знаю, що у вас в Інституті є мінералогічний музей. Свого часу академік В.І. Вернадський, буду- чи не лише фундатором і першим президен- том Української академії наук, а й, зокрема, У мінералогічному музеї ІГМР мінералогом, наголошував на необхідності організації Мінералогічного музею як нау- кової інституції. Наскільки сучасний ІГМР відповідає його задумам? — Що стосується концепції В.І. Вернадсько- го, то вже в першому проекті структури УАН було передбачено створення установ мінерало- гічного профілю. На той час в Україні не було жодного наукового мінералогічного осередку, хоча й існували так звані мінералогічні кабіне- ти, але вони мали суто навчальне призначення. Натомість В.І. Вернадський бачив функцію Мінералогічного музею як поєднання нау ко- во-освітньої і науково-дослідної діяльності, а тому наголошував, що Музей має складатися з двох установ, тісно взаємопов’язаних одна з одною, — власне Музею і Мінералогічного ін- ституту, обладнаного «відповідно до вимог, які ставляться до дослідних фізичних і хімічних інститутів». Тобто, на його думку, Музей і Мі- нералогічний інститут нерозривно пов’язані між собою, проте мають різні завдання і різні методи організації наукової роботи. На жаль, розруха, зміна урядів, громадянська війна так і не дали змоги повною мірою реалізувати ці пла- 60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) НАУКОВІ НАПРЯМИ ни. Однак, якщо порівнювати проект В.І. Вер- надського і нинішній ІГМР, звісно, врахову- ючи поправку на час, то можна констатувати, що наш Інститут разом з його мінералогічною колекцією повністю відповідають задумам Во- лодимира Івановича Вернадського. Нещодавно вчена рада Інституту на своєму засіданні ухвалила рішення про організацію на базі колекції ІГМР офіційного музею і присво- єння йому імені Володимира Вернадського, що мені видається доречним, цілком виправда- ним, науково доцільним. Тому я хочу, щоб про наш мінералогічний музей вам більш доклад- но розповів його нинішній очільник професор Володимир Іванович Павлишин. — Добре. Володимире Івановичу, розка- жіть, будь ласка, коли і як в Інституті було започатковано музей? — Музей в ІГМР як мінералогічну колекцію започатковано 1978 р. рішенням вченої ради. Його основу становили робочі колекції видат- них українських учених академіків Є.К. Лаза- ренка і О.С. Поваренних, які свого часу очо- лювали в Інституті відділи мінералогічного профілю. Надалі колекція розширювалася і поповнювалася. На сьогодні вона налічує вже понад 7 тис. зразків мінералів, мінералоїдів, декоративного і виробного каміння, руд, дея- ких гірських порід, які представляють близько тисячі мінеральних видів і різновидів з понад 50 країн світу. — І з яких джерел надалі поповнювалася колекція? — Співробітники Інституту постійно при- возили зразки, зібрані під час планових тема- тичних робіт та експедицій у різних регіонах України, Радянського Союзу та інших країн світу. У відносно далекому минулому (1980- ті роки), короткочасно перебуваючи на по- саді т.в.о. директора Інституту, я видав наказ, який зобов’язував очільників експедиційних робіт привозити, крім зразків наукового при- значеня, цікаві дублікати для мінералогічного музею. Крім того, джерелом поповнення були приватні колекції, які власники передавали в Кристал-гігант димчастого кварцу масою близько 100 кг. Волинське родовище. Житомирська область. З колекції академіка Є.К. Лазаренка Агрегати кериту в лімонітизованих формах розчинен- ня в топазі. Волинське родовище, шахта № 3. Дарунок В. Василенка Регенерація кристала берилу агрегатом паралельно- стовбчастих індивідів. Волинське родовище ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 61 НАУКОВІ НАПРЯМИ дар музею. Хтось дарував усю колекцію, хтось певну частину, а хтось лише якийсь рідкісний мінерал або свій улюблений зразок. Причому серед благодійників були як вчені зі світовим ім’ям, так і мінералоги, відомі лише вузькому колу фахівців, були також керівники шахт і директори природничих музеїв, колекціоне- ри і навіть взагалі далекі від мінералогії люди. Але всіх їх ріднила щедрість натури, любов до каменю, вміння бачити красу і неповторність творінь природи. — Ви сказали, що зразки зібрано з різних регіонів світу, але найбільше їх все ж таки, мабуть, з України? —Експонати нашого музею — це унікаль- не зібрання мінералів, дійсно, насамперед з України. В ньому представлено зразки майже всіх мінеральних видів, відомих у надрах на- шої країни. Колекція найповніше репрезен- тує Карпатський регіон, Волино-Подільську плиту, Український щит, Донецьку складчасту область, Крим. Проте у загальному підсумку географія зразків доволі широка і охоплює, як я сказав, понад півсотні країн світу. За розма- їттям мінералів музей ІГМР без сумніву по- сідає гідне місце серед мінералогічних зібрань України. — Володимире Івановичу, я правильно ро- зумію, що в приміщенні музею експонується зараз не вся колекція? Щось у вас зберіга- ється в запасниках? — Так, звісно. У нинішньому приміщенні ми не можемо розмістити всю колекцію. У нас там площа близько 150 м2, а цього замало. У залах музею на сьогодні демонструється хіба що по- ловина зібрання. У нас є постійні експозиції, такі як «Систематична мінералогія», «Мінера- ли України», «Мінерали зарубіжжя», а є експо- зиції, які ми постійно змінюємо, оновлюємо, — «Камнебарвний букет з кремнезему», «Агатова і яшмова палітра», «Карбонатне розмаїття», «Скам’яніле дерево» тощо. У подальшому структура музею у нових приміщеннях буде іс- тотно вдосконалена відповідно до напрямів та тенденцій розвитку мінералогічної науки. Гематит. Кар’єр Візирка. Кривий Ріг. Зразок Є. На- уменка Оксиди і гідроксиди заліза. Кривий Ріг Гематитова руда (спекулярит). Петрівський кар’єр. Кі- ровоградська область 62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) НАУКОВІ НАПРЯМИ — У рамках кожної експозиції колекцію якось систематизовано? — Звичайно, мінерали в музеї розташовані зовсім не як попало. Вони експонуються відпо- відно до сучасного стану мінералогічної науки, за певними науковими системами — криста- лохімічними, морфологічними, генетичними, прикладними. За спільними ознаками мінера- ли розподілені поміж розділами різного при- значення, які в музеї виступають як основний структурний таксон. Наприклад, експозицію «Систематична мі- нералогія», яка налічує понад 1000 зразків з родовищ і рудопроявів різних країн світу, по- будовано згідно з кристалохімічною класифі- кацією Нікель–Штрунца. Серед експонатів є унікальний зразок з лазаренкоїтом — мінера- лом класу арсенатів, названим на честь акаде- міка Є.К. Лазаренка. Мінерал було виявлено на кобальт-нікелевому родовищі Хову-Акси в Західному Сибіру. Навіть у процесі впорядкування колекцій- ного фонду знайдено більше десятка нових для мінералогічної колекції мінеральних видів. Мабуть, найцікавіша знахідка — заварицькіт у кварцовій жилі з каситеритом і берилом з ро- довища Шерлова Гора у Забайкаллі. Цей дуже рідкісний оксифторид бісмуту було виявлено за допомогою електронного мікроскопа під час вивчення музейних зразків і вперше описано. — Скільки загалом зразків в експозиції «Мінерали України»? — Ця пріоритетна експозиція нашої колекції налічує понад 2 тис. зразків, які представляють 1200 мінеральних видів і різновидів з різних за мінералогічною спеціалізацією регіонів Укра- їни. Водночас є реальна перспектива щодо відкриття нових мінералів, зумовлена осо- бливим геоструктурним положенням України, її давнім віком (понад 3,5 млрд років), широ- ким спектром умов формування мінеральних комплексів та наявністю мінералогічних про- вінцій зі складною, насиченою мінералогічни- ми подіями, геологічною історією. У нас є окремі вітрини для мінералів Перед- карпатського крайового прогину, Приазов’я, Боксит гібситовий бобової текстури. Смілянський ру- допрояв. Черкаська область Дендрити оксидів мангану на поверхні граніту. Токів- ський кар’єр. Дніпропетровська область Кристал кварцу з включеннями ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 63 НАУКОВІ НАПРЯМИ Криворізького залізорудного басейну. Справ- жнім «золотим» фондом нашого музею мож- на вважати пегматитові зразки з Волинського родовища камерних пегматитів — кристали- гіганти та велетенські друзи кварцу і польових шпатів, кристали топазу, берилу, флюориту. Тут експонуються також зразки мінералів, уперше відкритих у надрах України. Це вол- нін (морфологічний різновид бариту), калу- шит (сингеніт), карпатит (новий органічний мінеральний вид), сколіт (змішаношаруватий мінерал) — з Карпатського регіону; ауербахіт (морфологічний різновид циркону), тараміт (амфібол з ряду рогової обманки), приазовіт (продукт зміни самарськіту) — з нефелінових сієнітів Приазовського масиву; донбасит і та- расовіт — з кварцових жил Нагольного кря- жу в Донбасі; керченіт, мітридатит, тосудит з Криму. Серед експонатів є унікальні зразки з рідкісними мінералами. Наприклад, зразки перолтиту з лужних метасоматитів у Східно- му Приазов’ї, де цей мінерал було знайдено в 1992 р. Це взагалі лише друга знахідка перол- титу у світі. Вперше його описано як новий мі- неральний вид в 1991 р. у зразках з жил граніт- ного пегматиту в нефелінових сієнітах масиву Сент-Ілер в Канаді. — А що найцікавіше в експозиції «Мінера- ли зарубіжжя»? — Найбільше захоплення у відвідувачів за- звичай викликають неперевершені за доско- налістю та розмірами астрофілітові «сонця» і шестикутний кристал-гігант флогоніту з Кольського півострова, кристали і друзи квар- цу з Паміру та Уралу, кальцитові «троянди» і друза андрадиту з Приморського краю, багато- кілограмові штуфи чароїту, забайкальського нефриту, ляпіс-лазурі з Малобистринського родовища, карадазької яшми та ін. — За останні роки були якісь нові цікаві поповнення? — Так. Наприклад, мінералоги-аматори пе- редали нам кристал топазу зі скупченнями кериту. Цю органічну речовину з ряду твердих бітумів виявлено в камері лише одного пегма- Друза андрадиту. Дальнегорськ. Росія Опал у пісковику. Катеринівка. Приазов’я. Зразок Д. Нехайчука Аметист з флюориту. Кольський півострів. Росія. Зра- зок О.В. Волошина 64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2019. (11) НАУКОВІ НАПРЯМИ титу Волині. У нашій літотеці керит представ- лений у вигляді мономінерального чорного войлокоподібного агрегату, складеного корот- кими переплетеними волокнами. Тому це дуже цікавий зразок. Не менш цікавими є зразки із Заваллівського родовища графіту, в яких агрегати романешиту утворюють ниркоподібні скоринки на об’ємних дендритах графіту. У 2014 р. наша колекція по- повнилася зразками ларніт-маєнітової породи з формації Хатрурим в Ізраїлі. Голотипні зраз- ки з шуламітитом і фторкюйгенітом — справ- жній царський дарунок від В.В. Шаригіна. — Володимире Івановичу, наскільки я знаю, лише в Києві є кілька великих мінера- логічних музеїв. Наприклад, зібрання у На- ціональному науково-природничому музеї чи в Київському національному університе- ті імені Тараса Шевченка. Чим ваш музей принципово відрізняється від них? — Колекція Національного науково-при род- ничого музею НАН України виконує насампе- ред популяризаторську і просвітницьку функ- цію. Мінералогія представлена в ньому лише як один із розділів природничих наук. Загалом на сьогодні в Україні налічується 14 зібрань міне- ралів зі статусом музею. Половина з них — це університетські колекції, які виконують насам- перед навчальну роль. А в нашому музеї при ІГМР тісно поєдналися і переплелися функції музею і науково-дослідного інституту. З одного боку, колекція збиралася (і збира- ється) під час польових робіт з метою якнай- повнішої презентації порівняльного матеріалу з різних місцевостей і різного походження, з іншого боку — вона дає можливість співро- бітникам Інституту глибше і ширше обґрунто- вувати свої наукові результати шляхом дослі- дження мінералів з різних районів України й інших регіонів планети, водночас збагачуючи науковий фонд музею. Спочатку музей висту- патиме як співвиконавець наукової тематики, а згодом, збагативши свою лабораторну базу, буде самостійно виконувати свою тематику. Такий шлях пройшли чимало європейських і американських музеїв. Особливо це важливо, коли вченим потрібні, наприклад, зразки з ро- довищ, що нині вже повністю відпрацьовані. Крім того, це дає шанс відкрити нові мінерали. І нехай скоріше за все це будуть рідкісні міне- рали, їх вивчення є корисним як з наукової, так і з практичної точки зору. При цьому освітньо-навчальну функцію наш музей також виконує. Ми організовує- мо екскурсії для студентів, школярів і про- сто зацікавлених осіб, беремо участь у різних виставках. Серед відвідувачів нашого музею було також багато відомих учених з Німеччи- ни, Польщі, Нідерландів, Словаччини, Росії та Співробітниця мінера- логічного музею ІГМР Лариса Олександрівна Саламатіна ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2019, № 11 65 НАУКОВІ НАПРЯМИ інших країн. Однак дослідницька функція му- зею все ж є головною. Ми склали електронну базу зразків, в якій наведено макрохарактеристику кожного з них, прив’язку і місце в експозиції. Такий елект рон- ний каталог дає змогу оперативно працювати з матеріалом колекції, полегшує пошук потріб- них зразків, пришвидшує створення тематич- них експозицій, обмін зразками. Ця база даних постійно оновлюється і вдосконалюється. — Я вам щиро дякую, Олександре Мико- лайовичу і Володимире Івановичу, за цікаву розмову і можливість ознайомитися з Ін- ститутом та чудовою колекцією мінера- логічного музею. Бажаю всьому колективу ІГМР процвітання і подальших наукових звершень. Розмову вела Олена Мележик

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України та його мінералогічний музей

Репозитарії

Схожі ресурси