Новітня українська література: жанрово-стильові та тематичні домінанти
У статті продемонстровано позицію автора щодо розвитку сучасного літературного процесу в Україні. З’ясовано її жанрово- стильові особливості, тематичні домінанти, які зродила постколоніальна, пострадянська епоха. Доведено, що новітньою літературою прийнято називати найсучаснішу, тобто ті тьвори,...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Філологічний дискурс |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178706 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Новітня українська література: жанрово-стильові та тематичні домінанти / С. Грозян // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2018. — Вип. 8. — С. 9-17. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | У статті продемонстровано позицію автора щодо розвитку
сучасного літературного процесу в Україні. З’ясовано її жанрово-
стильові особливості, тематичні домінанти, які зродила
постколоніальна, пострадянська епоха. Доведено, що новітньою
літературою прийнято називати найсучаснішу, тобто ті тьвори,
що їх написано від часу скасування цензури, від часу здобуття
Україною незалежності (1991 р.) й до нинішнього дня, хоча деякі
принципові зміни у розвитку вітчизняної художньої літератури
відбулися ще в перебудовний період (1985–1889 рр.). Доведено, що
внаслідок відкритої свободи творчості, плюралізму думок, спілкування українських з іноземними письменниками, розширення
культурних контактів й обміну досвідом, вітчизняна художня література набрала нових жанрових форм і стильових ознак,
розширилась тематика, раніше заборонених цензурою проблем (сексуальність, голодомор, девіантна поведінка, осмислення
соціальних проблем та історичної пам’яті тощо), автори розширили горизонти стилістичних прийомів (постмодернізм, неоавангард,
сенсо-фізіологізм, звернення до нецензурної лексики, суржику), поліфонічних (змішаних) жанрів, стилізації, інтертекстуальності. |
|---|