Поетичний діалог Бориса Олійника з читачем і світом
У статті виявлено діалогічну позицію Бориса Олійника, що була експлікована у віршах за допомогою звертань, присвят, розмовних інтонацій. Встановлено, що автор вступав у діалог із багатьма адресатами: Богом, усім світом, Європою, слов’янами, сербами, Україною, народом, учителями, друзями, рідними...
Saved in:
| Date: | 2019 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2019
|
| Series: | Філологічний дискурс |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/178744 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Поетичний діалог Бориса Олійника з читачем і світом / В. Просалова // Філологічний дискурс: Зб. наук. праць. — 2019. — Вип. 9. — С. 148-157. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Summary: | У статті виявлено діалогічну позицію Бориса Олійника, що була
експлікована у віршах за допомогою звертань, присвят, розмовних
інтонацій. Встановлено, що автор вступав у діалог із багатьма
адресатами: Богом, усім світом, Європою, слов’янами, сербами,
Україною, народом, учителями, друзями, рідними, однодумцями й
опонентами. Найбільше віршів і щиросердних звірянь поет присвятив
матері, яка змушена була після загибелі чоловіка в роки Другої
світової війни сама виховувати сина. Відзначено внутрішній діалогізм художнього мислення автора,
який вдавався до автокомунікації, щоб зважити свої життєві кроки,
щоб не зійти з обраного шляху. Простежено відкритість
громадянської позиції поета, готовність почути іншого: не лише
однодумця, а й опонента. Встановлено, що категорія іншого як адресата та співрозмовника реалізована в його ліриці завдяки
незлитості голосів усіх учасників поетичної комунікації. З’ясовано, що діалог для Бориса Олійника був формою пізнання світу і самого
себе, виявлення своєї життєвої позиції. Введення у вірш «чужого» слова змушувало автора максимально експлікувати позицію
адресанта, а прагнення бути почутим – висловлюватися зрозуміло і просто. Зроблено висновок про те, що поетичний текст Бориса
Олійника присутній у соціально-духовному контексті нашої доби і знаходить собі все нових співрозмовників. |
|---|