Катеринославський совісний суд (1784–1855 рр.): етапи та особливості діяльності
Мета статті – реконструювати та проаналізувати основні етапи й особливості діяльності Катеринославського совісного суду (1784–1855 рр.). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості, об’єктивності. Використано порівняльно-історичний, аналітико-синтетичний методи, методики...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179892 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Катеринославський совісний суд (1784–1855 рр.): етапи та особливості діяльності / О. Посунько // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 57-68. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | Мета статті – реконструювати та проаналізувати основні етапи й особливості діяльності Катеринославського совісного суду (1784–1855 рр.). Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, науковості, об’єктивності. Використано порівняльно-історичний,
аналітико-синтетичний методи, методики наукової критики джерел, міждисциплінарний підхід.
Наукова новизна. На підставі опрацьованих джерел, значна частина яких уперше вводиться в
науковий обіг, охарактеризовано роботу та специфіку Катеринославського совісного суду. Цей реґіональний сюжет доповнює наявні дослідження з історії таких установ в Україні, уточнює усталені
в історіографії позиції щодо хронології подій, розширює уявлення про можливості джерельних
комплексів зі вказаної теми. Результати дослідження. Установлено, що Катеринославський совісний суд розпочав роботу 1784 р. На прикладі відмінностей цивільного судочинства для окремих
етнічних груп краю, для земель колишньої Гетьманщини, частина яких входила до Катеринославського намісництва (1783–1796 рр.), виявлено не лише територіальну, а й культурно-правову
мозаїчність реґіону. Зазначено, що на першому етапі існування суду (до 1797 р.) його очільники
радше призначалися, ніж обиралися з-поміж місцевого дворянства. Вони були змушені керуватися не лише «совістю» та російським законодавством, але й нормами Литовського статуту 1588 р.,
маґдебурзького права. Нав’язування совісним судам невластивих їм функцій у першій половині
ХІХ ст. поступово нівелювало позитивний потенціал, закладений у просвітницькій ідеї їх створення. Можливість однієї зі сторін процесу відмовитися від розгляду справи у совісному суді, відсутність усвідомленої ювенальної політики держави та її забезпечення робили цю інституцію разом з усією судовою системою малоефективною, приреченою на ліквідацію. Перспективи подальших
студіювань. Наголошено на значному потенціалі матеріалів Катеринославського совісного суду
в дослідженні соціальної історії реґіону, у висвітленні проблеми інкорпорації населення краю до
загальноімперського соціуму через уніфікацію права й судової системи. |
|---|