Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття
У статті досліджуються основні віхи біографії та наукової діяльності ученого, відомого шевченкознавця, публіциста, редактора, громадсько-політичного діяча, уродженця м. Суми Павла Івановича Зайцева. Особлива увага приділена його праці «Життя Тараса Шевченка»....
Saved in:
| Date: | 2018 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Series: | Сіверщина в історії України |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180725 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття / Н.М. Демиденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 353-357. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180725 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1807252021-10-17T01:27:08Z Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття Демиденко, Н.М. Нова історія У статті досліджуються основні віхи біографії та наукової діяльності ученого, відомого шевченкознавця, публіциста, редактора, громадсько-політичного діяча, уродженця м. Суми Павла Івановича Зайцева. Особлива увага приділена його праці «Життя Тараса Шевченка». В статье исследуются основные вехи биографии и научной деятельности ученого, известного шевченковеда, публициста, редактора, общественно-политического деятеля, уродженца г. Сумы Павла Ивановича Зайцева. Особенное внимание уделено его книге «Жизнь Тараса Шевченко». The main stages of biography and scientific activity of publicist, editor, civil and political leader, Sumy-born Pavlo Ivanovych Zaitsev are analyzed. Great attention is paid to the analysis of his work «Life of Taras Shevchenko». 2018 Article Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття / Н.М. Демиденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 353-357. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180725 37.014.62-057.343 П. Зайцев uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Демиденко, Н.М. Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття Сіверщина в історії України |
| description |
У статті досліджуються основні віхи біографії та
наукової діяльності ученого, відомого шевченкознавця,
публіциста, редактора, громадсько-політичного діяча,
уродженця м. Суми Павла Івановича Зайцева. Особлива
увага приділена його праці «Життя Тараса Шевченка». |
| format |
Article |
| author |
Демиденко, Н.М. |
| author_facet |
Демиденко, Н.М. |
| author_sort |
Демиденко, Н.М. |
| title |
Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття |
| title_short |
Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття |
| title_full |
Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття |
| title_fullStr |
Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття |
| title_full_unstemmed |
Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття |
| title_sort |
діяльність павла зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180725 |
| citation_txt |
Діяльність Павла Зайцева (1886–1965) – відомого шевченкознавця, громадсько-політичного діяча: повернення із забуття / Н.М. Демиденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 353-357. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT demidenkonm díâlʹnístʹpavlazajceva18861965vídomogoševčenkoznavcâgromadsʹkopolítičnogodíâčapovernennâízzabuttâ |
| first_indexed |
2025-07-15T20:58:25Z |
| last_indexed |
2025-07-15T20:58:25Z |
| _version_ |
1837748041245786112 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
353
9. Литовченко О. Храми Чернігова у кіномистецтві / О. Литов-
ченко // Хрещення Київської Русі: визначна подія в історії україн-
ського народу: матеріали науково-практичної конференції. – Чер-
нігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2013. – С. 60–63.
10. Студьонова Л. Чернігівський beau monde, або Записки біблі-
ографа / Л. Студьонова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2016. – 256 с.
11. Ахундова А. «Там на неведомых дорожках…» (По мотивам
книги Э. Успенского «Вниз по волшебной реке» / [Режиссерская
разработка Михаила Юзовского]. – М., 1981. – 77 с.
Литовченко А.Л. Панорама Черниговского Детинца
по материалам киноленты «Там , на неведомых
дорожках…» (1982 г.)
В статье речь идет о роли архитектурно-ландшаф-
тной среды исторического центра Чернигова в созда-
нии фильма-сказки «Там, на неведомых дорожках…».
Часть сьемок этой киноленты проходила на террито-
рии древнего Детинца в 1981 г., что дает представле-
ние о состоянии памятников архитектуры и истори-
ческого центра во время создания фильма.
Ключевые слова: фильм-сказка, Детинец, памятники
архитектуры, декорации.
Lytovchenko O.L. The view of Chernihiv Dytynets by the
materials of fi lm «On unknown paths…» (1982)
The article is devoted to the role of architectural and
landscape environment of historical center of Chernihiv in
making fi lm-tale «On Unknown Paths…». The part of the fi lm
was made in Chernihiv in 1981 that gave a chance to analize
state of architectural monuments on Dytynets territory.
Key words: fi lm-tale, Dytynets, architectural monuments
and scenery.
26.02.2018 р.j
УДК 37.014.62-057.343 П. Зайцев
Н.М. Демиденко
ДІЯЛЬНІСТЬ ПАВЛА ЗАЙЦЕВА (1886–1965) –
ВІДОМОГО ШЕВЧЕНКОЗНАВЦЯ,
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА:
ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАБУТТЯ
У статті досліджуються основні віхи біографії та
наукової діяльності ученого, відомого шевченкознавця,
публіциста, редактора, громадсько-політичного діяча,
уродженця м. Суми Павла Івановича Зайцева. Особлива
увага приділена його праці «Життя Тараса Шевченка».
Ключові слова: П.І Зайцев, Т.Г Шевченко, наукова ді-
яльність, шевченкознавство.
«В епохи, коли «дрібніють люди на землі»,
збуджується цікавість до біографій «великих»,
наслідком чого з’являється життєпис,
як літературна форма».
(Євген Маланюк, «Книга спостережень»)
Павло Іванович Зайцев – один із найвідоміших до-
слідників життя і творчості Т. Шевченка, котрому на
початку ХХ ст. вдалося створити академічну біографію
Тараса Шевченка, яка активно в подальшому буде вико-
ристовуватися великою плеядою шевченкознавців. Ро-
боти П.І. Зайцева засвідчили перехід від аматорства до
наукового дослідження життя і творчості українського
Пророка. Професор Павло Зайцев, провідний шевчен-
кознавець, широко відомий у світових наукових колах,
на жаль, залишався довгий час маловідомим в Україні
і навіть у своєму рідному місті.
Життя і творчість видатного українця стали предме-
том вивчення дослідників Є. Маланюка, В. Міяковського,
С. Білоконя, Н. Грайцера, Р. Радишевського, Г. Іванущенка
та інших. Але у висвітленні постаті Павла Зайцева доте-
пер існує чимало прогалин. Метою даного дослідження
є узагальнення його впливу на національно-культурний
розвиток та вклад у науку як шевченкознавця.
На батьківщині документальні свідчення про діяль-
ність П. Зайцева були практично відсутніми. Зокрема, до-
слідник, архівіст Г.М. Іванущенко згадує, що вперше про
свого земляка дізнався у Мюнхені, навчаючись у 1999 р.
в Українському Вільному Університеті [1, с. 43].
Народився П.І. Зайцев у місті Суми. Згідно запису
у метричних книгах сумської Іллінської церкви дата
його народження –10 вересня 1886 р., дата хрещен-
ня – 16 вересня 1886 р.. Батько Павла, Іван Арсенович,
«був помічником класних наставників Сумської Олек-
сандрівської гімназії, був справжнім консерватором,
«стовпом» тодішнього режиму і не виявляв ніякої сим-
патії до українського» [1, с. 44].
Навчався Зайцев у Сумській Олександрійській гім-
назії, де на той час існував підпільний український гур-
ток, учасники якого розповсюджували листівки, так зва-
ні «метелики» українознавчого змісту. Про свої дитячі
та юнацькі роки Зайцев завжди згадував з великою те-
плотою. У 1904 р., після закінчення гімназії, він вступив
до юридичного факультету Петербурзького універси-
тету. З часом він став активним учасником української
громади, до складу якої входили представники україн-
ської передової інтелігенції: Д. Дорошенко, С. Єфре-
мов, О. Лотоуцький, П. Стебницький, О. Грушевський,
Д. Донцов та інші [1, с. 45].
Інтерес до творчості Шевченка у Зайцева проявив-
ся ще у студентські роки. Тоді ж він і почав друкувати
перші літературознавчі статті. З 1909 року він упродовж
чотирьох років зібрав чималу кількість матеріалів, які
не увійшли до повного видання Кобзаря 1907 року. У
своєму зібранні молодий дослідник мав багату колек-
цію автографів Шевченка.
Отримавши у 1909 році диплом юриста, П. Зайцев
вступив на навчання до історико-філологічного факуль-
тету цього ж Петербурзького університету. Після закін-
чення навчання в університеті у 1913 р. він відвідав рід-
ні Суми. Вельми цікавим є той факт, що учений, котрого
з неабияким азартом у той час звинувачували в націона-
лізмі, рішуче виступив за шанобливе ставлення до сво-
го земляка, російського літератора Івана Клюшникова.
У «Сумському віснику» Зайцев надрукував статтю, в якій
наголошував, що саме сумському письменнику Клюш-
никову зобов’язані своєю успішною творчістю такі ви-
датні письменники, як Бєлінський та Тургенєв. Беззасте-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
354
ня» по-справжньому живого Шевченка, тісно
пов’язуючи його творчість з популяризацією
українського слова. Так, у 1915–1917 рр. на не-
легальних університетських курсах у Петербур-
зі він викладає українську літературу [5, с. 5].
Петроградський осередок ТУП, до яко-
го належав П. Зайцев, 9 березня 1917 р. ви-
ступив із декларацією, в якій були окресле-
ні наступні вимоги українців: національна
автономія, українізація народної освіти,
звільнення полонених під час війни. Зі ство-
ренням у Петрограді Української Національ-
ної ради П. Зайцева обрали до її виконав-
чого комітету. У квітні 1917 р. Тимчасовий
уряд за рекомендацією Д. Дорошенка при-
значив Зайцева Косовським повітовим ко-
місаром на окупованому російськими вій-
ськами Підкарпатті. А від Петроградської
української громади він був обраний чле-
ном Центральної Ради [6, с. 94–95].
У тому ж 1917-у році, приїхавши у своїх
справах до Петербургу, Зайцеву вдається по-
працювати в архіві III відділу «власної цар-
ської канцелярії», перевезеного з Департамен-
ту освіти поліції до будинку Академії Наук [1,
с. 46]. У цьому архіві Зайцев натрапляє на ру-
копис Костомарова «Книг битія» Кирило-Ме-
фодіївського товариста та автографи поетич-
ної збірки Шевченка «Три літа». Опрацювавши
матеріали, П. Зайцев друкує їх у Києві разом
із статтею «Книга битія Костомарова як до-
кумент і твір» у журналі «Наше минуле» [1,
с. 47]. Тобто, завдячуючи саме Зайцеву, сучас-
ники мають змогу ознайомитись з унікальною «Книгою
буття Українського народу».
Повернувшись до Києва 15 вересня 1917 р., не поли-
шаючи творчої праці, вже за влади гетьмана Скоропад-
ського, відомий учений-літературознавець очолює канце-
лярію Генерального секретаря у справах освіти. Загальна
канцелярія (в листопаді 1917 р. була перейменована на
Департамент загальних справ) мала надзвичайно важ-
ливе значення у забезпеченні діяльності Генерального
секретарства освіти. Співробітники канцелярії опікува-
лися розробкою проектів загального характеру, адміні-
стративними та господарськими справами.
У той же час П. Зайцев успішно працює на педа-
гогічний ниві, викладаючи педагогіку в Українській
педагогічній академії, Українському народному уні-
верситеті, другій Київській гімназії. Йому вдаєть-
ся розпочати видання часопису історії, літератури і
культури «Наше минуле», навколо якого об’єднались
Г. Нарбут, М. Грушевський та інші відомі представни-
ки української інтелігенції [6, с. 95]. У своїх спогадах
«Мої зустрічі з Г.І. Нарбутом» між трьох стовпів» М. Зе-
ров «поруч із Г. Нарбутом та В. Модзалевським називає
режно об’єктивний у своїх судженнях, він різко засудив
сумську інтелігенцію у її «безпам’ятстві» по відношен-
ню до свого талановитого земляка [2, с. 5].
Протягом 1912–1914 рр. Зайцеву вдалось опублікува-
ти багато невідомих творів, листів і документів до біо-
графії Шевченка [3, с. 714]. Займаючись пошуком мате-
ріалів, йому пощастило віднайти матеріали, які раніше
були невідомі для широкого загалу. Так, у 1912 р. у Ниж-
ньому Новгороді він знайшов 8 малюнків Шевченка із се-
рії «Притча про блудного сина».
Навчання молодого студента було пов’язане з ак-
тивною політичною і громадською діяльністю. Зайцев
вступає до Революційної української партії (РУП), до
діяльності місцевої громади ТУП долучається ще з
1907 року. У березні 1912 р. в українському клубі «Коб-
зар» Зайцев знайомиться з С. Петлюрою, з яким пізні-
ше виїде в еміграцію [4, с. 21].
Продовжуючи невпинно займатися вивченням твор-
чості Шевченка, учений вже у 1914 р. за прижиттєвими
виданнями Шевченка готує і видає у Петербурзі «Кобза-
ря». У тому ж 1914-му році він своєю працею про пер-
ше кохання Шевченка започатковує процес «наближен-
Документ про передачу справ комісару
Тимчасового уряду П. Зайцеву, травень, 1917 р.
ISSN 2218-4805
355
Павла Зайцева, який вносив свою жадобу до
людей і до всього цікавого в людях, що ро-
било з нього талановитого педагога і пре-
красного організатора» [1, c. 48].
Олександр Лотоцький писав про Зайцева,
що «той не тільки подавав літературні надії,
але вже і справджував їх, обробляючи фраг-
менти української літератури та громадсько-
го руху… У товариському житті він піддержу-
вав бадьорий, веселий настрій, оповідаючи
гумористичні анекдоти…» [1, с. 45]. За спога-
дами В. Міяковського, який товаришував ба-
гато років із Зайцевим, Павло був надзвичай-
но обдарованою особистістю: вправно грав
на бандурі, мав чудовий голос, займався вір-
шуванням, був гарним актором.
У 1919–1920 рр., працюючи у ВУАН, За-
йцев виступає як редактор «Записок історич-
но-філологічного відділу Української акаде-
мії наук». До речі, у своїй праці «Боротьба за
українську державу під совєтською владою»,
що вийшла в Лондоні у 1973 р., Василь Плющ
у розділі «Розгром української еліти» зазна-
чає, що більшовиками у Всеукраїнській Ака-
демії Наук було заарештовано або вислано
понад 250 осіб. Серед інших зазначається і
Павло Зайцев [7, с. 112]. Насправді, Зайцев у
1919 р. змушений був залишити Київ, захо-
плений більшовиками, продовжуючи брати
участь у визвольній боротьбі. У 1920 році він
очолює культурно-освітній відділ Армії УНР,
а пізніше, разом із українським урядом, емі-
грує за кордон. З 1921 р. він живе у Варшаві.
Долаючи всі проблеми перебування на чу-
жині, шевченкознавець невпинно продовжує
займатися справою свого життя – пізнанням творчос-
ті Кобзаря, успішно очолює Комісію шевченкознавства
при НТШ, виконує обов’язки редактора збірника «Пов-
не видання творів Тараса Шевченка» у 16-ти томах. У ба-
гатотомне видання мали входити всі твори Шевченка,
видані не лише українською мовою, а й російською, зо-
крема його повісті, написані на засланні. До збірника та-
кож включалися наукові статті та коментарі П. Зайцева.
До 1939 р. вийшло 13 томів повного зібрання. Радян-
ська окупація застала у львівській друкарні, як згадував
Маланюк, саме той том, що містив в собі життєпис Шев-
ченка. Весь готовий наклад було знищено більшовиками.
Вціліло лише декілька примірників. Недодрукований при-
мірник книги Павла Зайцева «Життя Тараса Шевченка»
вдалось врятувати. Саме цій книзі судилось ознамену-
вати перехід до наукового фахового дослідження життя
і творчості Т.Г. Шевченка, «поборюючи традиції народ-
ницького культу Кобзаря, коли повторювали за С. Єфре-
мовим про демократизм Шевченка, визначали Шевченка
як «борця з кріпацтвом», наголошували на Шевченко-
вому «мужицтві», його кріпацькій суті тощо» [8, с. 216].
Великою заслугою у новаторському підході до висвіт-
лення постаті Шевченка, на думку Н. Полонської-Васи-
ленко, є те, що «на широкому тлі життя України середини
ХIХ ст. показана постать Шевченка не тільки як народного
поета у смушковій шапці, але як і блискучого, освіченого і
чарівного європейця, що захоплював і неписьменних се-
лян, і збуджував приспані патріотичні почуття» [9, с. 226].
Особливо вражає ґрунтовний джерелознавчий мате-
ріал, який дослідник знаходив в історичних коментарях
і в архівах. П. Зайцев використовує цитати, які повністю
відповідають оригіналу. Великим доповненням до дже-
релознавчої бази слід відзначити використання у моно-
графії особистого листування Шевченка. Наприклад, про
деталі його відносин з Ликерою Полусмаковою, з якою
Шевченко мріяв побратися, читач узнає з листів само-
го поета та спогадів його сучасників, свідків тих подій.
І хоч П. Зайцев ставив собі за мету дати життєпис
Шевченка, а не характеристику його творчості, все ж він
не уникає цього аналізу. Надаючи фактичний матері-
Чернетка роботи П.І. Зайцева про Т.Г. Шевченка
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
356
що він, мабуть, своїх творів і не впізнав би.
У 1988 р. монографія «Життя Тараса Шевченка»
вийшла англійською мовою в Торонто у перекладі та
із передмовою Ю. Луцького. У передмові англомовно-
го видання редактор писав, що дана монографія П. За-
йцева залишається найстараннішою й найбільш зба-
лансованою біографією Шевченка.
Павло Зайцев, окрім біографічних розвідок, напра-
цьовував матеріали про особливості творчості Т. Шев-
ченка, для якого «молитися і творити» були поняттями
тотожними. Результатом аналізу стала стаття Зайцева
«Як творив Шевченко поет», надрукована у Варшаві у
1939 р. та реферат «Психологічний портрет Шевченка»,
прочитаний у 1941 р. в Кракові у приміщенні україн-
ського видавництва [10, с. 218].
У 1941 р. П. Зайцев переїздить до Берліну, де бере
участь у виданні часописів «Український вісник» та
«Українець». Дещо пізніше, у 1961 р., він підготував
публікацію «Як окрадають Шевченка на нашій не сво-
їй землі», в якій критикує обмежене трактування ра-
дянськими шевченкознавцями поета. У 1963 р. Зайцев
стає членом Української національної Ради – об’єднан-
ня українських організацій за кордоном, головою якої
був сумчанин Борис Іваницький [1, с. 51].
Р.П. Радишевський подає розлогий список праць,
написаних Зайцевим в еміграції: «Шевченко і поляки»
(1934), «Два польські персонажі в повістях Тараса Шев-
ченка (1935), «Шевченко як художник і графік» (1936),
«Викуп з неволі Шевченка (1935), «Незабутній учитель
Шевченка» (1934), «Жінка на життєвих шляхах Шевчен-
ка (1939), «Незнані матеріали про Шевченка та інших
українських письменників» (1939) та ін. Стає зрозумі-
лим, чому у 1948 р. УВАН саме Павла Зайцева обирає
директором інституту шевченкознавства.
Інтерес Павла Зайцева до творчості Шевченка був не
випадковим. Згадаймо, що улюбленим героєм шевчен-
ківських поезій був повстанець-гайдамака, козак-за-
порожець, який виступає оборонником рідного краю,
носієм народної правди й честі. Поняття свободи най-
частіше постає у Шевченка не у вигляді туманно-аб-
страктної мрії, а відтворюється як категорія конкрет-
на, наснажена революційним змістом. І тому наукова
діяльність Павла Зайцева так тісно перепліталась з по-
літично-революційною діяльністю.
Творчості Шевченка Зайцев не зраджував до остан-
ніх днів свого життя.
Смерть застала П. Зайцева, коли він завершував ро-
боту над своїми працями «Етика й естетика Шевченка»,
«Коментарі до споминів про Шевченка його сучасни-
ків», «Творчість Шевченка». На жаль, всі вони залиши-
лись незавершеними. Помер видатний вчений 2 ве-
ресня 1965 р. у Мюнхені, похований на українському
цвинтарі Вальдфрідгоф.
На жаль, творча спадщина Павла Зайцева, яка заслуго-
вує на подальше вивчення і глибоке переосмислення, не
П. Зайцев, 1910-ті роки
ал, дослідник додає і власних ліричних коментарів. Це
надає монографії не лише наукового, а й науково-по-
пулярного характеру, що робить її доступнішою і зро-
зумілішою для широкого кола читачів.
Слід окремо зазначити, що П. Зайцев зовсім по-ново-
му висвітлює десятирічний період перебування Шевченка
на засланні, показуючи його не лише як сувору солдатчи-
ну, а й період активної творчої праці. Якщо у попередніх
дослідженнях Т. Шевченко «поставав як живцем похова-
ний на цілих десять років у мертвому степу за Каспій-
ським морем, серед пісків і солонців, замордований му-
штрою», то П. Зайцев характеризує заслання Шевченка як
період «несамовитої творчої енергії», «колосальний ви-
бух художньої творчості» [8, с. 219]. Опираючись виключ-
но на факти, Зайцев зазначає, що за одну зиму в Араль-
ській експедиції Шевченко написав не менше робіт, ніж
за шість попередніх років на волі.
В. Дорошенко справедливо зауважував: «Ні на йоту не
відступаючи від наукової правди дав він нам незвичайно
живу й пластичну, овіяну справжньою любов’ю і пієтиз-
мом до великого поета-страдника повість, а не суху ака-
демічну розвідку. Вона відрізняється від відомих у ціло-
му світі романів про життя визначних людей тим, що в
ній нема нічого вигаданого» [10, с. 208].
Підкреслюючи, що монографія Зайцева «Життя Тара-
са Шевченка» є справді найдокладнішим змалюванням
Шевченкового життя серед відомих на той час аналогічних
праць, В. Дорошенко продовжував стверджувати, що «…у
книзі П. Зайцева маємо критично перевірену, не спотво-
рену жодною партійною публіцистикою біографію Шев-
ченка, що стоїть на належній височині і відповідає мате-
ріалам, які досі нам відомі» [10, с. 208].
П. Зайцев невпинно відстоював при публікації творів
Шевченка їх автентичність, зауважуючи, що у попередніх
виданнях ця автентичність була дещо порушена П. Кулі-
шем, що є неприпустимим. Він часто повторював, що шев-
ченкознавці наскільки люблять «корегувати» Шевченка,
ISSN 2218-4805
357
дійшла до нас своєчасно. Перевидання її в Україні відкри-
ває не лише правдивий, нетрадиційний образ Шевченка,
а й повертає з небуття незаслужено забуте ім’я видатного
шевченкознавця, якому у 2017 р. сумчани встановили таки
меморіальну дошку біля Олександрівської гімназії – ос-
вітнього закладу, де свого часу навчався Павло Іванович.
Кожна епоха має свої особливості. Ми маємо з кожної
вибирати те, що є цінним і тривким. Для всіх подальших
дослідників творчості Т.Г. Шевченка наукові публікації
Павла Зайцева назавжди залишаться вірним і надійним
путівником, дороговказом до справжнього, неупередже-
ного розуміння українського Пророка.
ПОСИЛАННЯ
1. Іванущенко Г. Сумчани в боротьбі за волю / Геннадій Івану-
щенко. – Вид. 2-ге, доопрац. – Суми :Видавничо-виробниче під-
приємство «Мрія», 2016. – 192 с.
2. Гамлет Сумського повіту // Панорама Сумщини, – 1992. – 7
травня. – № 123. – С. 5.
3. Енциклопедія Українознавства: словникова частина. –
Т. 2 / гол. Редактор проф. д-р В. Кубійович; Наукове Товариство
ім. Т. Шевченка. – Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1955. – 857 с.
4. Білокінь С. Сполучив легкість і літературну вправність ви-
кладу із вдумливою аналізою / С. Білокінь // Слово і час, – 2010.
– № 6. – С. 18–25.
5. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. – Нью-Йорк-
Париж- Мюнхен, 1955. – 456 с.
6. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної
Ради: бібліографічний довідник / В. Верстюк, Т. Осташко. –
Київ, 1998. – 220 с.
7. Плющ В. Боротьба за українську державу під совєтською
владою. – Лондон: Українська видавнича спілка, 1973. – 125 с.
8. Радишевський Р.П. Павло Зайцев – шевченкознавець / Р.П. Ра-
дишевський // Наукові записки Бердянського педагогічного уні-
верситету. – 2014. – Вип. 1, – С. 213–223.
9. Полонська-Василенко Н. Професор Павло Іванович Зайцев
(1886–1965) / Н. Полонська-Василенко // Український вільний уні-
верситет. Наукові записки. – Мюнхен, 1965–1966. – С. 225–228.
10. Дорошенко В. Нові праці про Шевченка: літературна бі-
ографія Тараса Шевченка / В. Дорошенко // Зарубіжне шевчен-
кознавство. – Річник 5. – 1956.– С. 207–209.
Демиденко Н.М. Деятельность Павла Зайцева (1886–1965),
известного шевченковеда, общественно-политического
деятеля: возвращение из забвения
В статье исследуются основные вехи биографии и
научной деятельности ученого, известного шевченко-
веда, публициста, редактора, общественно-политиче-
ского деятеля, уродженца г. Сумы Павла Ивановича За-
йцева. Особенное внимание уделено его книге «Жизнь
Тараса Шевченко».
Ключевые слова: П.И. Зайцев, Т.Г. Шевченко, научная
деятельность, шевченковед.
Demydenko N.M. Activity of Pavlo Zaitsev (1885-1965) – fa-
mous researcher of Taras Shevchenko, civil and political lead-
er: return from silence
The main stages of biography and scientifi c activity of
publicist, editor, civil and political leader, Sumy-born Pavlo
Ivanovych Zaitsev are analyzed. Great attention is paid to
the analysis of his work «Life of Taras Shevchenko».
Key words: Pavlo Zaitsev, Taras Shevchenko, scientifi c
activity, researcher of Taras Shevchenko.
19.03.2018 р.
УДК 520.1(477-25) (092) П. Романчук
С.А .Салата
В.О. Константинов
ПАВЛО РОМАНЧУК – УРОДЖЕНЕЦЬ
СІВЕРЩИНИ І ДИРЕКТОР КИЇВСЬКОЇ
АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ
Сіверщина дала світові багато видатних особисто-
стей в різних галузях культури і науки: промисловців,
меценатів, співаків, музикантів, вчених, військових. Се-
ред останніх треба згадати Героя Радянського Союзу
(1944) Павла Родіоновича Романчука, який після закін-
чення Другої світової війни пройшов шлях від аспіран-
та до посади директора Астрономічної обсерваторії
при Київському державному університеті (тепер – Ки-
ївський національний університет імені Тараса Шевчен-
ка). Дана стаття присвячена життєвому та творчому
шляху уродженця Сіверщини, кандидату фізико-мате-
матичних наук, доценту, директору Київської астроно-
мічної обсерваторії у 1972–2003 роках П.Р. Романчуку.
Ключові слова: астрономія, обсерваторія, університет.
Павло Родіонович Романчук народився в сільській
родині 11 березня 1921 р. на хуторі Гринів Роменсько-
го району Сумської області. Цей хутір був знищений під
час окупації в роки Другої світової війни. Батько, Роді-
он Іванович Романчук (1888–1974), та мати Ірина Гри-
горівна (1891–1962) мали шість десятин (8,74 га) землі і
займалися сільським господарством. У сім’ї крім Павла
було ще двоє синів: Іван (1914 р. н.) та Микола (1919 р. н.).
Батьки трьох дітей лояльно відносилися до радянської
влади, своєчасно сплачували всі податки. Але це не вря-
тувало сім’ю від репресій: у 1930 р. батько був засланий
до Архангельської області Росії. Земля та майно роди-
ни були конфісковані. Мати змушена була поїхати до Ро-
мен на заробітки. Старший брат Іван подався на заро-
бітки на північ, а Микола тривалий час переховувався на
хуторі. Павла ж забрала на виховання хрещена матір. У
1933 р. із заслання повернувся батько. Сім’я стала жити
у Ромнах. Згодом Іван вивчився на бухгалтера, працю-
вав за цим фахом на півночі Росії, а останні роки жив у
Ленінграді (нині – Санкт-Петербург), де помер у 1993 р.
Середній брат Микола вступив на навчання до сільсько-
господарського інституту у Глухові, потім був призваний
в армію і загинув на війні у 1941 р. [1, с. 108].
У 1929 р. Павло Родіонович пішов до початкової школи
на хуторі Гринів. З 5-го по 8-й класи він навчався у шко-
лі села Засулля. Після закінчення 8-го класу Засульської
середньої школи переїхав вчитися до м. Ромни, де на-
вчався у середній школі № 3. У 1939 р. він закінчив 10-й
клас і поступив на навчання до Херсонського педаго-
гічного інституту на фізико-математичний факультет.
Але провчився він всього один місяць і був призваний
на військову службу до лав Червоної Армії.
П.Р. Романчук розпочав військову службу рядовим
17-го окремого місцевого стрілецького батальйону в
місті Можайськ Московської області. Після закінчен-
ня та складання іспиту у листопаді 1940 р. його призна-
чено командиром відділення і переведено на службу в
j
|