Українська незалежність як історична неминучість
Мета дослідження – показати, що відновлення незалежності України в 1991 р. – не випадковість, історичний парадокс чи аномалія, а закономірність історичного процесу. Методологія спирається на принципи історизму, системності, науковості. Застосовано загальнонаукові, спеціальні та міждисциплінарні п...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184516 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українська незалежність як історична неминучість / В. Даниленко, В. Коцур // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 4-22. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Мета дослідження – показати, що відновлення незалежності України в 1991 р. –
не випадковість, історичний парадокс чи аномалія, а закономірність історичного процесу.
Методологія спирається на принципи історизму, системності, науковості. Застосовано
загальнонаукові, спеціальні та міждисциплінарні прийоми наукового пізнання, а також теоретичні
напрацювання провідних фахівців з історії України ХХ ст. й суміжних дисциплін. Наукова новизна.
На основі нових і по-новому прочитаних відомих історичних та історіографічних джерел доводиться
незворотність соціально-культурних, економічних, політичних змін, які відбувалися в Україні та
загалом у СРСР, упродовж другої половини ХХ ст. Висновки. У другій половині ХХ ст. радянська
система прискореними темпами вичерпувала свій ресурс, потенціал та саморуйнувалася. Тотальна
уніфікація й монополізація, як характерні її риси, суперечили принципу багатоманітності, що
завжди є умовою саморозвитку. Найвиразнішими ознаками системи були неконкурентоспроможна
мілітаризована економіка, нераціональне використання людських і природних багатств, витратні
й неефективні методи управління, масові порушення прав, основоположних свобод людини.
Антигуманні та протиправні засоби досягнення стратегічних цілей комуністичного режиму,
невирішеність національного питання робили неминучим його зміну. |
|---|