Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі

У статті мова піде про недостатньо розроблену у вітчизняній науці тему традиційних еліт у суспільстві, а саме у часи існування першої держави східних слов’ян, відомої під назвами «Руська земля» чи «Русь» у середньовічних письмових джерелах, або ж «Київська Русь», «Давньоруська держава» в кабінетн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Моця, О.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2019
Schriftenreihe:	Археологія
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194849
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі / О.П. Моця // Археологія. — 2019. — № 2. — С. 48-60. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-194849
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1948492023-11-30T19:23:04Z Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі Моця, О.П. Статті У статті мова піде про недостатньо розроблену у вітчизняній науці тему традиційних еліт у суспільстві, а саме у часи існування першої держави східних слов’ян, відомої під назвами «Руська земля» чи «Русь» у середньовічних письмових джерелах, або ж «Київська Русь», «Давньоруська держава» в кабінетних працях пізніших часів. Вивчення археологічних матеріалів кінця І — початку ІІ тис. н. е. дозволяє зараховувати до елітарних поховань т. зв. зрубні чи камерні гробниці й поховання зі зброєю, де й були поховані представники вищих соціальних прошарків тогочасного суспільства. Первое государственное образование восточных славян, известное современникам под названием «Руськая земля» или «Русь», и обозначенное кабинетными исследователями последующих поколений как «Киевская Русь» или же «Древнерусское государство», вошло в европейскую историю как время, когда новое и молодое феодальное общество прошло путь от язычества к православию, от первобытнообщинных структур к цивилизационным. На начальном этапе своего существования оно именовалось как государство «дружинное». В то время именно представители воинских контингентов великого князя киевского осуществляли основной контроль за собиранием податей и осуществлением судебных функций в мире восточных славян, постепенно попадавших под контроль великокняжеского рода Рюриковичей. В отношении реального осуществления новой власти в связи с отсутствием достаточного количества письменных источников, существует дефицит объективной информации. Поэтому археологические реалии существенно дополняют этот пробел. И в первую очередь это касается погребальных памятников языческой поры, когда в идеологическом отношении обряд захоронения отображал конкретное место в «земной» жизни уходящих «в иной мир» членов общества, в первую очередь представителей его социальной верхушки. Детали захоронения в так называемых срубных или же камерных гробницах, как и захоронения с оружием, в частности, на территории южнорусского региона, во многом реально отображают такие процессы в эволюции развития раннегосударственных структур. The first state formation of the Eastern Slavs, known to contemporaries under the name of “Rus land” or “Rus”, and designated by the desk researchers of subsequent generations as “Kyivan Rus” or “Old Rus state”, entered European history as the time when the new and young feudal society went the way from paganism to Orthodoxy, from primitive communal structures to civilization. At the initial stage of its existence, it was referred to as the “armed force” state. At that time, it was representatives of the military contingents of the Grand Prince of Kyiv who implemented the main control over the collection of taxes and the fulfillment of judicial functions in the world of the Eastern Slavs, who gradually came under the control of the grand princes family of Rurikovich. With regard to the actual implementation of the new government by the young rulers of the new European state at this stage of studying all the details of the functioning of this social organism, due to the lack of a sufficient number of written sources, there is a shortage of objective information. Therefore, archaeological realities significantly complement this gap. And first of all it concerns the burial monuments of the pagan period, when, ideologically, the burial rite displayed a specific place in the “earthly” life of members of society who left the “other world,” primarily representatives of its social elite. Details of the burial in the so-called log-like or chamber tombs, as well as burial with weapons, in particular, in the territory of the southern Rus region, in many ways actually reflect such processes in the evolution of the development of early-state structures. 2019 Article Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі / О.П. Моця // Археологія. — 2019. — № 2. — С. 48-60. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0235-3490 DOI: https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.02.048 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194849 [904.5:393](477)"653" uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Моця, О.П. Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі Археологія
description	У статті мова піде про недостатньо розроблену у вітчизняній науці тему традиційних еліт у суспільстві, а саме у часи існування першої держави східних слов’ян, відомої під назвами «Руська земля» чи «Русь» у середньовічних письмових джерелах, або ж «Київська Русь», «Давньоруська держава» в кабінетних працях пізніших часів. Вивчення археологічних матеріалів кінця І — початку ІІ тис. н. е. дозволяє зараховувати до елітарних поховань т. зв. зрубні чи камерні гробниці й поховання зі зброєю, де й були поховані представники вищих соціальних прошарків тогочасного суспільства.
format	Article
author	Моця, О.П.
author_facet	Моця, О.П.
author_sort	Моця, О.П.
title	Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі
title_short	Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі
title_full	Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі
title_fullStr	Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі
title_full_unstemmed	Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі
title_sort	ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької русі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194849
citation_txt	Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі / О.П. Моця // Археологія. — 2019. — № 2. — С. 48-60. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT mocâop ŝerazproelítarnijpohovalʹnijobrâdâzičnicʹkoírusí
first_indexed	2025-07-16T22:25:32Z
last_indexed	2025-07-16T22:25:32Z
_version_	1837844118676439040
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 248 © О.П. МОця, 2019 * МОця Олександр Петрович — член-кореспондент НАН України, професор, завідувач відділу давньо- руської і середньовічної археології Інституту архео- логії НАН України, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net УДК [904.5:393](477)"653" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.02.048 О.П. Моця * Ще раз Про елiтарний Поховальний обряд язичницької русi 1 У статті мова піде про недостатньо розроблену у віт- чизняній науці тему традиційних еліт у суспільстві, а саме у часи існування першої держави східних слов’ян, відомої під назвами «Руська земля» чи «Русь» у серед- ньовічних письмових джерелах, або ж «Київська Русь», «Давньоруська держава» в кабінетних працях пізніших часів. Вивчення археологічних матеріалів кінця І — по- чатку ІІ тис. н. е. дозволяє зараховувати до елітарних поховань т. зв. зрубні чи камерні гробниці й поховання зі зброєю, де й були поховані представники вищих соціаль- них прошарків тогочасного суспільства. К л ю ч о в і с л о в а: Русь, феодалізм, соціальна еліта, поховальний обряд, могильні камери, зброя.1 Можна погодитися з думкою, що проблема тра- диційних еліт в Україні являється однією із най- менш досліджених у вітчизняній історичній нау ці (Потульницький 2018, с. 257). Але в меж- ах вивчення середньовічної вітчизняної істо- рії цю тему все ж слід розділити на два основні «державницькі» блоки: часи існування Київ- ської Русі та часи Української козацької держа- ви, відомої під назвою Війська Запорозького. У нашій статті ми зупинимось лише на першому із названих утворень. Хронологічно — це часи функціонування цього державного утворен- ня — кінець І — початок ІІ тис. н. е. Нині воно все частіше іменується як «дружинна» чи «язич- ницька» держава (Котляр 2002, с. 27), коли в ідео логічному розуміння панувало язични- цтво або ж фіксувався синкретизм старих і но- вих (християнських) релігійних систем. Панів- ний прошарок такої держави був представле- ний верхівкою військової дружини, а з її членів складався протягом довгого часу елементарний 1 Статтю було підготовлено в контексті роботи Комі- сії із слов’янської археології при Міжнародному ко- мітеті славістів. апарат управління. якраз дружина здійснювала збирання данини й судові функції. Тоді, у ІХ—Х ст., у зв’язку з консолідацією населення під впливом різноманітних факто- рів, уявлення про спільність походження, що виступало в ролі одного із головних компонен- тів самосвідомості різних етнічних угруповань на етапі їх суспільної еволюції в бік цивіліза- ції, відступало на другий план порівняно з та- ким компонентом як уявлення про спільність культури (Бромлей 1983, с. 287—288). Для нас таке зауваження являється досить важливим разом із тезою про дві культури давньорусько- го феодалізму. Такі культури вже для перших століть існування давньоруської державності названі дружинною і народною. Протягом ви- східної — тобто прогресивної — стадії розвит- ку феодалізму перша із названих культур була передовою, більш інтегруючою (Рыбаков 1970, с. 24, 33). В інших історичних випадках згадані культури (а точніше субкультури однієї культу- ри конкретного етносу) називали «офіційною і народною», «міською і сільською» і т. п. Але суть такого явища міжнародного рівня від цьо- го не змінювалася. Саме тим часом датується на півдні Русі (як і на деяких інших територіях східнослов’янсь- кого світу) вищезгадана дружинна культура, котра окрім поховального обряду, що значно ускладнився, характеризується стабільною на- явністю манжетоподібної гончарної кераміки (окрім найсхідніших сіверянських районів Дні- провського Лівобережжя), новими правилами житлобудування, а також появою т. зв. речей- гібридів (рис. 1; 2). Слід також зазначити, що багато із елементів такої дружинної культури зафіксовано переважно на землях до верхів’їв Дніпра. На півночі східнослов’янської ойку- мени дружинні старожитності формувалися за власними канонами, хоча у цілому «перегу- кувалися» із східнослов’янським півднем. це особливо чітко простежується під час аналізу поховальних пам’яток, котрі і стали основною складовою для написанні цієї роботи. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 49 Мова піде про т. зв. зрубні гробниці, в яких стінки могильних ям були обкладені деревом, і могили із знахідками серед поховального ін- вентарю елементів озброєння та спорядження верхового коня (рис. 3; 4). ця група могил, що належала до перших століть існування Київ- ської Русі, привертала особливу увагу багатьох дослідників під час вирішення тих, чи інших питань середньовічної історії східних слов’ян (Блифельд 1954; Моця 1993; Михайлов 2016 та ін.). Підземні «будинки мертвих» на європей- ській Півночі іменуються поховальними каме- рами — «chambergraves» чи «kammergrraber», тобто якраз і являються аналогами східноєвро- пейських «зрубних гробниць». Але перед тим, як детально охарактеризува- ти поховальний обряд молодої давньоруської еліти, слід зробити кілька загальних зауважень. Можна погодитися із точкою зору К. Михай- лова про те, що обмежене коло писемних дже- рел раннього періоду функціонування давньо- руської держави й досі не дозволило вагомо об- ґрунтувати всю концепцію взаємодій структур Київської Русі. А серед археологічних пам’яток для розкриття цієї теми якраз поховальні комп- лекси являються найбільш інформативними. У матеріалах поховань збережені специфічні дані для реконструкції процесів соціальних, куль- турних, духовних змін, що відбувалися саме у кінці І тис. н. е. якраз характер поховального ритуалу та інновацій у цій сфері можуть слугу- вати своєрідними реперами, котрі дозволяють встановити період виникнення й формування нової культурної єдності, відмінної від оточу- ючих її аналогічних пам’яток (за якими, у свою чергу, знаходяться соціальні або релігійні особ- ливості). Одначе для перетворення таких архе- ологічних матеріалів у повноцінне історичне джерело їх необхідно піддати детальному дже- релознавчому аналізу. Більшість дослідників зазначають, що ха- рактерною рисою таких цвинтарів, найчасті- ше міських, являється багатовибірковість по- ховальних ритуалів. У складі т. зв. дружинних некрополів присутні поховання різних ти- пів — проведених за обрядом кремації на місці поховання і збоку від нього. цим різноманіт- тям обрядовості «дружинні» могильники від- різняються від більшості сільських некропо- лів Східної Європи. якраз у таких могильни- ках ще у дохристиянський період з’являються перші поховання, які були проведені за обря- дом інгумації. Без сумніву, на таких цвинтарях і ховали представників еліти давньоруського суспільства, яке тоді починало формувати- ся. Мабуть, серед похованих тут могли бути й представники князівської дружини, але у до- слідників поки що відсутні особливі археоло- гічні індикатори дружини як соціальної гру- пи. Тому як більш нейтрального, що дозволяє розширити межі соціальних реконструкцій означення, було вибрано термін «елітарні». Адже еліта — це відбірна, краща частина сус- пільства. В соціології під елітою розуміють ту групу особистостей, яка безпосередньо при- ймає участь в управлінні або розподіленні різ- них благ у середині суспільства (Михайлов 2016, с. 12—13). Переходячи безпосередньо до розкриття теми цього дослідження слід зазначити, що перша спеціальна узагальнююча праця щодо Рис. 1. Поясний набір із кургану біля с. Городець на Павобережному Поліссі Fig. 1. Belt set from the barrow near Horodets village in Polissia (Right-bank Ukraine) Рис. 2. Металеві бляшки кінської збруї із поховання Київського некрополя Fig. 2. Metal plaques of horse harnesses from the grave of the Kyiv necropolis ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 250 цієї групи південноруських захоронень була здійснена більш як шість десятиліть тому, але вже згадана праця Д. Бліфельда не втратила свого значення і нині. Її автор розглядав про- блему зрубних гробниць як частину всього по- ховального обряду дружинної культури на Русі, що було правомірним на тому етапі вивчення проблеми. Такий підхід дозволив простежити ієрархічну градацію панівної соціальної вер- хівки у тому вигляді, як вона відбилася у кано- нах східнослов’янського поховального обряду. Згаданим дослідником було виділено чотири типи дружинних поховань: — одинарне поховання воїна; — поховання воїна з конем; — поховання воїна з жінкою; — поховання воїна з жінкою і конем. Автор згаданої роботи використав для сво- го аналізу і цілу низку підкурганних поховаль- них камер, у яких не було зафіксовано слідів дерева. І ще одне: термін «зрубні гробниці» яв- ляється значною мірою умовним, у зв’язку із його постійним вживанням у вітчизняній нау- ковій літературі, перш за все відносно півден- них і північних курганних могильників, де подібні поховання здебільшого зафіксовані. Справа у тому, що окрім власне зрубів, зокре- ма на південноруських могильниках, застосо- вувалися й стовпові конструкції. В той же час, у багатьох випадках простежені лише сліди дерев’яного облицювання стінок могильних ям, а також дерев’яний тлін на підлозі та на за- лишках перекриттів. На південноруській тери- торії на сьогодні зафіксовано близько шести десятків таких комплексів. З них найбільш вивченою групою явля- ються могили у дніпро-деснянському межи- річчі, де збереглася інформація про понад два десятки таких зрубних гробниць (Клонів, Седнів, Товстоліс, Табаївка, Чернігів, Гущин, Шестовиця, Левинки, Кветунь). Говорячи про дерев’яну конструкцію камери слід зазначити, що лише в декількох похованнях Шестовиць- кого некрополя зафіксовані сліди від стовпів. В інших випадках їх відсутність або ж сліди зрубів дозволяють говорити про горизонталь- не розташування колод або плах, з яких і виго- товлялася сама конструкція. Другою групою аналогічних зрубних гроб- ниць являються окремі поховання у Києві (нині виявлено понад два десятки). Ще Д. Блі- фельд зазначав, що київські поховання дійшли до нас вже у поруйнованому стані, а деякі були виявлені випадково, а тому археологічно не вивчені. Окрім самої столиці Русі, згадані тут комплекси відомі у таких пунктах, як Совки, Рис. 3. Поховання у зрубі Гущинського могильника Fig. 3. Burial in the framework of the Huschyne burial ground Рис. 4. Інвентар із дружинних поховань Шестовицько- го могильника Fig. 4. The inventory of the burials of the elite warriors of Shestovytsia burial ground ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 51 Жуляни, Китаєво, Вишгород. За наявною нині інформацією тільки в одному київському по- хованні зафіксовано стовпову конструкцію ка- мери. Зовсім не враховувалися багатьма дослід- никами попередніх поколінь зрубні гробни- ці на Волині та Прикарпатті (Городище, Пере- сопниця, Білів, Старожуків, Понебль, Судова Вишня, Підгірці, Коростень, Леніно). У цих пунктах фіксувалась наявність понад десятка поховань зі слідами дерева на стінках ям. Стов- пова конструкція камер у цьому регіоні взагалі не знайдена. Усі вищеперераховані зрубні гробниці були виявлені під курганними насипами. Але окрім них в одному безкурганному захороненні Жов- нинського могильника на Сулі також зафіксо- вано залишки зрубу та безінвентарне похован- ня усередині. Відсутність насипу в останньому випадку можна пояснювати по-різному: кур- ган було знищено під час подальшого функ- ціонування значного за розмірами ґрунтового могильника; маємо прояв синкретизму старої й нової обрядовості вже в часи панування но- вої християнської релігії, коли кургани вже за- бороняли насипати. Але окрім дерев’яних конструкцій у мо- гильних ямах на низці некрополів Західної Во- лині виявлено також зруби, котрі були постав- лені на рівні давньої поверхні землі (Мельник 1901, с. 479—576). Дослідниця чітко відрізняла їх від простих домовин, навіть тих, що були ви- готовлені із товстих дощок, і називала їх «скле- пами». Загалом таких конструкцій було за- фіксовано близько десяти (Теремно, Ставок, Новосілки, Пересопниця, Білів, Басів Кут, Ко- лоденка, Старожуків) (рис. 5). Орієнтація померлих у переважній більшос- ті випадків проводилася за лінією захід—схід. І тільки у трьох київських похованнях вона була іншою. Ще у двох похованнях Шестовицького некрополя зафіксовано небіжчиків у сидячому положенні, а у інших двох там само — у скор- ченому. В таких похованнях зафіксовано всі ті елементи, що і у переважної більшості ординар- них давньоруських поховань. Характерною де- таллю усіх поховань являється відсутність са- мої труни — мабуть її функції як символічно- го будинку для померлих виконували, власне, дерев’яні камери. Виявлений у них інвентар був багатшим і різноманітнішим ніж у більшос- ті ординарних поховань цього часу. цілу низ- ку досліджених комплексів можна віднести до Х ст., у зв’язку зі знайденими в них предметами озброєння, спорядження бойового коня, монет, гребінців, фібул і прикрас. Але частина із них датується пізнішим часом, що свідчить про пе- режитки язичницьких звичаїв вже в часи після прийняття християнських канонів (наприклад, комплекс на Жовнинському могильнику). Рис. 5. Зрубні гробниці на південноруських некрополях: 1 — Городище; 2 — Теремне; 3 — Ставок; 4 — Новосілки; 5 — Пересопниця; 6 — Колоденка; 7 — Басів Кут; 8 — Білів; 9 — Старожуків; 10 — Понебель; 11 — Судова Вишня; 12 — Підгірці; 13 — Коростень; 14 — Леніно; 15 — Вишгород; 16—19 — Київ і округа; 20 — ягнятин; 21 — Клонів; 22 — Седнів; 23 — Чернігів; 24 — Товстоліс; 25 — Гущин; 26 — Шестовиця; 27 — Левинки; 28 — Кветунь; 29 — Жовнино. а — зрубні гробниці; б — «склепи»; в — зруб у ґрунтовій могилі Fig 5. Log structure tombs at the Southern Rus necropolises: 1 — Horodysche; 2 — Teremne; 3 —Stavok; 4 — Novosilky; 5 — Peresopnytsia, 6 — Kolodenka; 7 — Basiv Kut; 8 — Biliv; 9 — Starozhukiv; 10 — Ponebel; 11 —Sudova Vyshnia; 12 — Pidhirtsi; 13 — Korosten; 14 — Lenino; 15 — Vyshhorod; 16—19 — Kyiv and suburbs; 20 — Yahniatyn; 21 — Kloniv; 22 — Sedniv; 23 — Chernihiv; 24 — Tovstolis, 25 — Huschin; 26 — Shestovytsia; 27 — Levynky; 28 — Kvetun; 29 — Zhovnyno. а — log structure tombs, б — “crypts”, в — log structure tombs in the ground grave ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 252 Розглядаючи проблему походження зрубних або камерних гробниць слід вказати на існу- вання різних думок з цього приводу: одні вва- жають їх слов’янськими, інші — занесеними на Русь вікінгами (Шаскольський 1965, с. 168— 179; Groslund 1980, p. 45—46 та ін.). У зв’язку з такими протилежними судженнями нагадає- мо, що необхідною умовою ефективного ви- значення етнічної приналежності тієї чи іншої групи пам’яток є з’ясування їх генетичного зв’язку із пам’ятками попередніх часів. У цьо- му випадку, на наш погляд, зв’язок між розгля- нутою групою поховань і східнослов’янським поховальним обрядом більш раннього часу (друга половина І тис. н. е.) простежується до- сить чітко. Про це ж свідчать численні випад- ки знахідок у ранньослов’янських курганах по всій Європі прямокутних у плані дерев’яних конструкцій, у яких якраз і спалювали небіж- чиків. А у кінці згаданого тисячоліття на Русі розміри поховальної споруди, як і набір супро- воджуючого інвентарю, починають слугува- ти виразником ступеню соціальної значимості небіжчика за його земного життя. Під час переходу до обряду інгумації така язичницька соціальна символіка, найімовірні- ше, збереглася, що призвело до появи на во- линських некрополях вищезгаданих дерев’я- них склепів, над якими потім насипалися кур- гани. А у Середньому Подніпров’ї, і в першу чергу на Київщині, куди в кінці І тис. н. е. про- никала християнська ідеологія (зокрема й ви- мога ховати небіжчика в ямі) зрубні гробниці почали споруджуватися нижче рівня давньої поверхні, як це також практикувалося на єв- ропейській Півночі, зокрема у шведській Бірці (Лебедев 1976, с. 148). якщо ж допускати ви- ключний іноземний вплив під час появи зви- чаю обкладання деревом стінок могильних ям на півночі східнослов’янської ойкумени, на- приклад із території Данії (Михайлов 2016, с. 159), то чому слід відкидати можливість пере- ймання аналогічного звичаю на півдні із тери- торії Хозарського каганату, хоча б під впливом аналогічного ритуалу праболгарського населен- ня, яке залишило поховальні пам’ятки «злив- кинського» типу (Аксенов 2017, с. 64—65)? У процесі християнізації інвентар у моги- лах поступово зникає. В той же час складаєть- ся враження, що на Дніпровське Лівобережжя зрубні гробниці були привнесені, як і весь ям- ний обряд поховання на ранньому етапі — він з’явився тут якраз у часи присутності в межи- річчі Дніпра і Десни великокнязівських київ- ських формувань. Про це красномовно свід- чить факт стабільного використання обряду кремації автохтонним лівобережним населен- ням аж до 988 р., наприклад під час споруджен- ня знаменитої Чорної Могили у Чернігові. як характеризує таку обрядовість Б. Рибаков, тут на вибраному для поховання місці збирали вогнище, де і спалювався небіжчик або кіль- ка осіб; навколо було розкладено багато зброї, прикрас, посуду й інших побутових предметів (рис. 6; 7). У ногах померлих клали туші биків, осідланих і запряжених коней. Коли вогонь догорав, частину зброї і спорядження вибира- ли із вогнища і тимчасово відкладали у бік. По- тім брались за насипання кургану, а коли на- сип сягав приблизно половини або двох тре- тин висоти майбутнього кургану, на вершину насипу клали вийняте із попелу спорядження, доповнювали його ритуальними посудинами, і через певний час після закінчення тризни, що проводилася навколо поховального обладун- ку, продовжували досипання кургану, засипа- ючи при цьому і сам обладунок. Останнім ак- Рис. 6. Обряд кремації у символічному «будинку мерт- вих» чернігівського кургану Чорна Могила (рекон- струкція Б. Рибакова) Fig. 6. The ritual of cremation in the symbolic “house of the dead” of Chernigov barrow Chorna Mohyla (reconstruction by B. Rybakov) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 53 том такого сумного обряду було встановлення на вершині кургану стовпа з іменем головного небіжчика. Пізніше біля такого стовпа на ши- рокому горизонтальному майданчику відбу- валися поминки (Рыбаков 1949). Залежно від соціального статусу небіжчика розміри похо- вальної споруди різнилися, як і набір супрово- джуючого інвентарю. Конструкція поховальної споруди, символі- зуючи дерев’яний будинок, зафіксована, окрім вищеописаного випадку, і у інших комплексах, включаючи могили пересічного населення із більш скромним поховальним обрядом. Вона також має аналогії у дерев’яних спорудах рад- нішого часу, коли використовувався обряд кре- мації з боку від місця майбутнього поховання. Вищенаведені археологічні приклади доз- воляють вважати зрубні гробниці у східно- слов’янському світі (зокрема на півдні) само- стійним автохтонним явищем. Взагалі ж слід зазначити, що дискусія з приводу з’ясування місця появи цього обряду на території Європи і його наступного поширення до останніх часів проходила переважно в одному хронологічному зрізі — друга половина І тис. н. е. Але у той же час дерев’яне облицювання стін могильних ям відоме у поховальному обряді різних народів єв- разійського материка ще з ІІІ тис. до н. е. За доби міді–бронзи вони зафіксовані у старожитнос- тях кемі-обінської і зрубної культур на території Північного Причорномор’я, а також у комплек- сах могильника Сінташта в Південному Заурал- лі (Генинг 1977, с. 57; Археология Украинской ССР 1985, т. І, с. 333, 336). Значна кількість ви- падків фіксації цього елементу поховальної об- рядовості відома серед старожитностей І тис. до н. е. (Смирнов 1964, с. 85; Ильинская, Тере- ножкин 1983, с. 232, 236; Мурзин 1984, с. 50—58 та ін.). Продовжують використовувати згадані конструкції в зведених могилах різні народи у І тис. н. е. Окрім уже наведених випадків у пра- болгарському середовищі Хозарського кагана- ту, вони відомі у «черняхівців» на півдні Східної Європи і на півночі у скандинавів (Arbman 1962, p. 33; Рафалович 1986, с. 63—64, 76—77). Найімовірніше, цю деталь поховальної об- рядовості багатьох стародавніх та середньо- вічних народів слід пов’язувати з інтернаціо- Рис. 7. Зброя, обладунок із Чорної Могили Fig. 7. Weapon and armour of the Chorna Mohyla Рис. 8. Можлива конструкція поховаль- ної дерев’яної камери у східних слов’ян Fig. 8. Eastern Slavs possible construction of the burial wooden chamber ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 254 нальною ідеєю будинку, що відокремив лю- дину від космосу, виріс між ними і внаслідок цього набув характерних рис медіаційного комплексу (Байбурин 1983, с. 11). Витоки цієї інтернаціональної ідеї, мабуть, слід шукати у загальних принципах світосприймання на- родів індоєвропейської групи, що відклалося якимось загальним блоком у свідомості бага- тьох етносів більш пізніших часів (так само, як і ідея проведення обряду кремації померлих). Говорячи ж про автохтонність таких традицій у східнослов’янському середовищі, можна лише зазначити факт стабільної наявності у казках регіону такої відомої деталі як хатинка, котра саме й слугувала переходом із земного у «по- тойбічний» світ (Пропп 1986, с. 58—59). Та й українська назва «домовина» також належить до такої інтерпретації — «корабель небіжчика» (рис. 8). Розглянуті вище зрубні гробниці якраз органічно й вписуються у блок таких уявлень. Звичайно, це не означає, що наявність зруб- ної/камерної гробниці на східноєвропейській території, і зокрема на південноруських зем- лях, автоматично і безапеляційно встановлює етнічну (у цьому випадку східнослов’янську) приналежність небіжчика. Адже у деяких ви- падках, за відсутності антропологічної інфор- мації, досить важко встановити етнічну прина- лежність конкретної особи. На підтвердження цього наведемо наступний приклад. Так, в одній із груп Шестовицького могиль- ника відкрито поховання у дерев’яній кон- струкції, де в ногах у померлого було покладе- но багато запряженого верхового коня, а поруч нього — ще одного коня. Майже в центрі ка- мери виявлено меч великих розмірів у піхвах, прикрашених бронзовим вістрям із зображен- ням дракона у давньоскандинавському стилі. На голові молодого воїна була одягнута хут- ряна шапка, прикрашена срібним ковпачком. Поруч було покладено ніж-скрамасакс у брон- зових піхвах, а також два точильних бруска. Окрім того серед супроводжуючого інвента- рю виявлено залишки шкіряного сідла, також прикрашеного срібними бляшками і решмою із позолотою, два стремена, залишки залізних казана і, можливо, пательні, ритуальний ри- тон із турячого рогу, вістря списа і 13 обклади- нок дерев’яного древка спису у вигляді сріб- них позолочених пластин із невеликими цвя- хами для кріплення. цей спис, найімовірніше, мав значну довжину і тому був покладений із одного кута камери в інший, про що свідчить розташування його вістря на середині глибини могильної ями. Окрім того було виявлено ще один ритон із турячого рогу, залізне вушко від дерев’яної посудини, дві бойові сокири і ніж. Біля шапки виявлено залишки шкіряної сум- ки із застібками, 40 золото-скляних намистин, срібні персні із щитками та зав’язаними кінця- ми (рис. 9). Поховання було здійснено в дру- гій половині Х ст., а небіжчик, без сумніву, був за життя одним із воїнів місцевої дружини (ва- тажок? прапороносець?), який помер у досить молодому віці (Моця, Коваленко та ін. 2007). За деталями поховальної обрядовості, його можна вважати як автохтоном-слов’янином, так переселенцем із європейської Півночі. До вихідців із скандинавського середовища, більшою мірою, може бути віднесений похова- ний у знаменитій Галичиній Могилі на друго- му майданчику Крилоського городища — цент- ральній частині літописного Галича (вона вже згадується як історичний орієнтир під 1209 р.). Тут у кургані виявлені чотири шари із дерев’яних колод: своєрідна стіна-крепіда. На рівні давньої поверхні в центральній частині кургану сто- яв дерев’яний човен-однодеревка, опущений у неглибоку яму, підготовлену за формою чов- на. У човні знайдено покритий золотою фоль- гою круглий щит, ніж-скрамасакс, вістря дов- гого і вузького дротика, два вістря стріл і три бойові сокири. Всі ці предмети спорядження Рис. 9. Молодий воїн із шестовицького кургану (ре- конструкція О. Моці, художник І. Ковтун) Fig. 9. A young warrior from the barrow in Shestovytsia (reconstruction by O. Motsia, painter I. Kovtun) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 55 багатого і знатного воїна лежали у носовій час- тині окремою групою. На кормі виявлено заліз- ний кронштейн для кріплення стернового вес- ла, а на дні — залізне тесло (рис. 10). Увесь чо- вен був покритий грубою тканиною (шатро? парус? покривало?). Залишків небіжчика не за- фіксовано, а тому цей комплекс можна вважати кенотафом — символічним похованням воїна, який загинув десь далеко від дому (Томенчук 2006, с. 14—24). Наявність такої важливої деталі як човен вказує на його скандинавське поход- ження: це був виходець із Північної Європи, або ж, імовірніше, переселенець із Середнього Подніпров’я, який у підкарпатський регіон пот- рапив у складі військових формувань великого князя київського (Святослава? Володимира?). цікаво зазначити й те, що похований у Х ст. пе- реселенець мав стосунок до самого засновника літописного міста на південно-західній окраї- ні Руської землі в період її входження до складу давньоруської держави. У цьому контексті слід звернути увагу на співвідношення скандинавського та давньо- руського ім’ясловів: із 56 імен договору 944 р. із візантійцями лише сім були у вжитку на Русі. Інші ж повністю забулись і ніколи не згадува- лись у вітчизняних писемних джерелах. Більше того, із тих семи — це імена великих київських князів та їх послів. як князівські і боярські іме- на вони використовувалися й надалі — Олег, Ігор, Гліб, Ольга, Акун/якун. За іншими дже- релами виходить, що число таких осіб було до- сить незначним і жодне з імен скандинавських князівських воєвод та кормильців Х ст. (Све- нельд, Асмуд та ін.) у давньоруському ім’яслові не збереглося. Тож у домонгольський період на Русі скандинавські імена переважно викорис- товувалися відносно членів родини Рюрико- вичів (Мельникова 1997). Але повертаючись знову до проблеми зруб- них гробниць на Русі можна зазначити неза- перечний факт їх концентрації в зоні «Зо- внішньої Русі» (за Констянтином Багряно- родним) — Тимерьово, Стара Ладога, Псков, Удрай; і «Русі Внутрішньої» — Київ, Чер- нігів, Шестовиця, Седнев, Гущин, Клонів. Рис. 10. Поховання у Галичиній Могилі Fig. 10. Burial in Halychyna Mohyla ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 256 Комплекси Меч Сокира Спис Стріли Лук та сагайдак Шолом Коль- чуга Щит Інші Грудек Набужний, курган 1 X X Вигаданка, курган X X Мокре, курган X X X Белев, курган 1 X X Підгірці, курган 1 X X Крилос, Галичина Могила Х Х Х Київ, похов. 37 (за М.К.) X Кинджал похов. 86 (М.К.) X X похов. 105 (за М.К.) X X X X похов. 108 (за М.К.) X X X Панцир, кинджал похов. 111 (за М.К.) X X похов. 113 (за М.К.) X Х X X похов. 114 (за М.К.) X X X похов. 115 (за М.К.) X X похов. 117 (за М.К.) X X Х X X Батиєва могила X X курган 10 (за К.М.) Х Х курган 16 (за К.М.) Х Х яблунівка, курган 4 X X X Шабля курган 6 X Шабля курган 10 X X курган 13 X X курган 17 X Шабля Чепелієвка, курган X X Таганча, курган X X X X X Булава, кис- тінь, шабля Седнєв, курган 4 X X курган 7 X X курган 11 X Кинджал Чернігів, «Чорна Могила» X X X X X Шабля «Княжни Черни» X Панцир «Гульбище» X X X X X X курган 2 X X курган 15 X X курган 16 X X курган 1989 р. Х Х Гущине, великий курган X X Таблиця 1. Предмети озброєння та обладунок у підкурганних похованнях на території південноруських земель, де ви- явлено по кілька знахідок Table 1. Weaponry and armour in the kurhan burials at the Southern Rus territory, where there are several finds discovered ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 57 Між ними розміщується своєрідна «мертва зона» — територія, де подібний обряд не за- фіксовано. Винятком являється лише Гньоз- дово у верхів’ях Дніпра, де й сходилися дві частини східнослов’янського світу, одна з яких тяжіла до балтійського регіону, а інша — до причорноморського (Русь в ІХ—Х веках 2012, с. 248). Можна, звичайно, припускати імовірність появи такого обряду під впливом різних факторів: на півночі — скандинавсько- го, на півдні — християнського. Адже про- никнення ідей нової релігії у свідомість схід- них слов’ян на різних територіях було різним. Наприклад, у Києві було досить авторитету Володимира Святославича та його негативно- го ставлення до противників нової віри (пере- важна більшість киян в один день були охре- щені у Почайні), натомість у Новгороді Ве- ликому представникам великокнязівського оточення Добрині і Путяті довелося спалити частину міста, настільки сильним був супро- тив Володимировій ініціативі, хоча на той час християнська громада тут вже існувала (янин 1984, с. 54, 56). Однак для підтвердження та- кої думки ще досить мало фактів. Наостанок коротко зупинимося на похо- ваннях зі зброєю та спорядженням бойово- го коня, хоча такі елементи військового обла- дунку присутні у багатьох камерних гробни- цях. Вони поширені по усій південноруській території — близько 220 комплексів або майже 5,0 % досліджених насипів (рис. 11). Кількісно виділяються такі категорії зброї, як лук, сагайдак, стріли — близько 110 комп- лексів, сокири — понад 60. Окрім того, в мо- гилах знайдено мечі, вістря списів та сулиць, кістені, скрамасакси, каміння для пращі, кольчуги, деталі панцирів і мечів. У багатьох могилах із такими елементами поховальної обрядовості зафіксовано лише по одній кате- горії знахідок, але також в одному комплек- сі одночасно траплялися різні типи озброєн- ня і обладунку (табл. 1). Вони, безперечно, вказують на поступове поширення київської великокнязівської влади на всі державні те- риторії, де функціонували суд і данина но- вого феодального соціального організму. Під нові «прапори» переходили і представники старої племінної знаті, хоча державотворці все ж віддавали перевагу власним збройним Комплекси Меч Сокира Спис Стріли Лук та са- гайдак Шолом Коль- чуга Щит Інші Шестовиця, курган 21 X X курган 24 X X курган 30 X Піхви киндж. курган 36 X X X X Кинджал скрамасакс курган 42 X X X X курган 58 X X курган 61 X Шабля курган 83 X X X Скрамасакс курган 93 X Скрамасакс курган 98 X X X Скрамасакс курган 102 X Піхви кин- джала курган 110 X X Скрамасакс курган 145 X X Скрамасакс курган 2006 р. Х Х Х Скрамасакс Кветунь, курган 177 X Х X Червонозаводське, курган X X Гочево, курган 1 X X курган 9 X Кинджал курган 40 X Шабля курган 101 X X ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 258 формуванням, не кажучи вже про представ- ників самого правлячого роду Рюриковичів, як це, зокрема, трапилося під час вокняжін- ня в столиці Володимира Святославича. цей процес тривав і далі — упродовж всієї історії Київської Русі аж до навали орд хана Батия в ХІІІ ст. Але в перші століття ІІ тис. н. е. похо- вальні пам’ятки, у зв’язку із введеними кано- нами християнської релігії, стають вже менш інформативними. Їх змінюють знахідки і спо- руди нових категорій, перш за все пам’ятки монументальної архітектури. Імовірно, до- слідження елементів елітарної культури слід продовжувати і далі. Аксенов, В.С. 2017. Могильник салтово-маяцкой культуры у с. Червоная Гусаровка на Северском Донце. Харьков. Археология Украинской ССР. Киев, 1985, т. 3. Байбурин, А.К. 1983. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Ленинград. Блифельд, Д.И. 1954. К исторической оценке дружинных погребений в срубных гробницах Среднего Подне- провья ІХ—Х вв. Советская археология. 20, с. 148- 164. Бромлей, Ю.В. 1983. Очерки теории этноса. Москва. Генинг, В.Ф. 1977. Могильник Синташта и проблемы ранних индоевропейских племен. Советская архео- логия. 4, с. 53-73. Ильинская, В.А., Тереножкин, А.И. 1983. Скифия VІІ— ІV вв. до н. э. Киев. Котляр, М.Ф. 2002. Історія давньоруської державності. Київ. Рис. 11. Знахідки елементів озброєння та кінського спорядження в курганах південноруських могильників: 1 — Грудек Надбужний; 2 — Вигаданка; 3 — Зимне; 4 — Жовтневе; 5 — Гірка Полонка; 6 — Усичі; 7 — Теремне; 8 — Липне; 9 — Мокре; 10 — Білів; 11 — Басів Кут; 12 — Старожуків; 13 — Підгірці; 14 — Жнибороди; 15 — Кри- лос; 16 — Сколе-Гребенів; 17 — Андрієвичі; 18 — Коростень; 19 — Сингаї; 20 — Барди; 21 — Коростишів; 22 — Нежиловичі; 23 — Білгородка; 24 — Бикове; 25 — Київ; 26 — Китаєво; 27 — Вишгород; 28 — Красна Слобідка; 29 — Зарубинці; 30 — Козин; 31 — Коростища; 32 — Саварка; 33 — яблунівка; 34 — Чепелієвка; 35 — Седнів; 36 — Любеч; 37 — Клонів; 38 — Пересаж; 39 — Табаївка; 40 — Чернігів; 41 — Гущин; 42 — Шестовиця; 43 — Медведево; 44 — Мериновка; 45 — Кветунь; 46 — Камка; 47 — Жукля; 48 — Мешкове; 49 — Липове; 50 — Червонозаводське; 51 — Ніцаха; 52 — Гочеве; 53 — Лепляве Fig. 11. Findings of the elements of the armament and the horse equipment in the barrows of the southern Russian burial grounds: 1 — Hrudek Nadbuzhnyi; 2 — Vyhadanka; 3 — Zymne; 4 — Zhovtneve; 5 — Hirka Polonka; 6 — Usychi; 7 — Teremne; 8 — Lypne; 9 — Mokre; 10 — Biliv; 11 — Basiv Kut; 12 — Starozhukiv; 13 — Pidhirtsi; 14 — Zhnyborody; 15 — Krylos; 16 — Skole-Hrebeniv; 17 — Andriievychi; 18 — Korosten; 19 — Synhai; 20 — Bardy; 21 — Korostyshiv; 22 — Nezhylovychi; 23 — Bilhorodka; 24 — Bykove; 25 — Kyiv; 26 — Kytaievo; 27 — Vyshhorod; 28 — Krasna Slobidka; 29 — Zarubyntsi; 30 — Kozyn; 31 — Korostyshcha; 32 — Savarka; 33 — Yablunivka; 34 — Chepeliievka; 35 — Sedniv; 36 — Liubech; 37 — Kloniv; 38 — Peresazh; 39 — Tabaivka; 40 — Chernihiv; 41 — Hushchyn; 42 — Shestovytsia; 43 — Medvedevo; 44 — Merynovka; 45 — Kvetun; 46 — Kamka; 47 — Zhuklia; 48 — Meshkove; 49 — Lypove; 50 — Chervonozavodske; 51 — Nitsakha; 52 — Hocheve; 53 — Lepliave ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 2 59 Oleksandr P. Motsia Corresponding member of the National Academy of Sciences of Ukraine, DSc, Head of the Old Rus and Medieval archaeology Department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net ONCE AGAIN ABOUT BURIAL ELITE RITE OF PAGAN RUS The first state formation of the Eastern Slavs, known to contemporaries under the name of “Rus land” or “Rus”, and designated by the desk researchers of subsequent generations as “Kyivan Rus” or “Old Rus state”, entered European history as the time when the new and young feudal society went the way from paganism to Orthodoxy, from primitive communal structures to civilization. At the initial stage of its existence, it was referred to as the “armed force” state. At that time, it was representatives of the military contingents of the Grand Prince of Kyiv who implemented the main control over the collection of taxes and the fulfillment of judicial functions in the world of the Eastern Slavs, who gradually came under the control of the grand princes family of Rurikovich. With regard to the actual implementation of the new government by the young rulers of the new European state at this stage of studying all the details of the functioning of this social organism, due to the lack of a sufficient number of written sources, there is a shortage of objective information. Therefore, archaeological realities significantly complement this gap. And first of all it concerns the burial monuments of the pagan period, when, ideologically, the burial rite displayed a specific place in the “earthly” life of members of society who left the “other world,” primarily representatives of its social elite. Details of the burial in the so-called log-like or chamber tombs, as well as burial with weapons, in particular, in the territory of the southern Rus region, in many ways actually reflect such processes in the evolution of the development of early-state structures. K e y w o r d s: Rus, feudalism, social elite, burial rite, grave chambers, weapons. А.П. Моця Член-корреспондент НАН Украины, профессор, заведующий отделом древнерусской и средневековой археологии Института археологии НАН Украины, ORCID 0000-0001-9032-0881, oldrus@ukr.net ЕЩЕ РАЗ О ПОГРЕБАЛьНОМ эЛИТАРНОМ ОБРяДЕ яЗыЧЕСКОй РУСИ Первое государственное образование восточных славян, известное современникам под названием «Руськая зем- ля» или «Русь», и обозначенное кабинетными исследователями последующих поколений как «Киевская Русь» или же «Древнерусское государство», вошло в европейскую историю как время, когда новое и молодое феодаль- ное общество прошло путь от язычества к православию, от первобытнообщинных структур к цивилизационным. На начальном этапе своего существования оно именовалось как государство «дружинное». В то время именно представители воинских контингентов великого князя киевского осуществляли основной контроль за собира- нием податей и осуществлением судебных функций в мире восточных славян, постепенно попадавших под кон- троль великокняжеского рода Рюриковичей. В отношении реального осуществления новой власти в связи с отсутствием достаточного количества пись- менных источников, существует дефицит объективной информации. Поэтому археологические реалии суще- Лебедев, Г.С. 1977. Социальная топография могильника «эпохи викингов» в Бирке. Скандинавский сборник. т. 22, с. 141-157. Мельник, Е.Н. 1901. Раскопки в земле Лучан, проведен- ные в 1897 и 1898 гг. Труды ХІ Археологического съез- да. т. 1, с. 479-576. Мельникова, Е. 1997. Тени забытых предков. Родина, 10. Михайлов, К.А. 2016. Элитарный погребальный обряд Древ- ней Руси. Санкт-Петербург. Моця, О.П. 1993. Населення південноруських земель ІХ— ХІІІ ст. (За матеріалами некрополів). Київ. Моця, О., Коваленко, В., Осадчий, Є., Ситий, Ю. 2007. Нова камерна гробниця з Шестовиці. Археологічні дослідження в Україні 2005—2007 рр. Київ; Запоріжжя, 9. Мурзин, В.Ю. 1994. Скифская архаика Северного Причер- номорья. Киев. Потульницький, В.А. 2018. Корона та ціна. Історіософія династичної історії Центральної та Східної Європи ІХ—ХVІІІ століть. Львів. Пропп, В.я. 1986. Исторические корни волшебной сказки. Ленинград. Рафалович, И.А. 1986. Данчены. Могильник черняховской культуры ІІІ—ІV вв. н. э. Кишинев. Русь в ІХ—Х веках. Археологическая панорама. Москва; Во- логда, 2012. Рыбаков, Б.А. 1949. Древности Чернигова. Материалы и исследования по археологии СССР. Москва; Ленин- град, 11. Рыбаков, Б.А. 1970. О двух культурах русского феодализ- ма. В: Рыбаков, Б.А. (ред.) Ленинские идеи в изучении истории первобытного общества, рабовладения и фео- дализма. Москва, с. 23-33. Смирнов, К.Ф. 1964. Савроматы (ранняя история и куль- тура савроматов). Москва. Томенчук, Б.А. 2006. Археологія некрополів Галича і Галицької землі. Одержавлення, християнізація. Івано- Франківськ. Шаскольский, И.П. 1965. Норманская теория в со- временной буржуазной науке. Москва; Ленин- град. янин, В.Л. 1984. Летописные рассказы о крещении нов- городцев (О возможном источнике Иоакимовской летописи). Русский город (исследования и материалы). Москва, 7, с. 40-56. Arbman, H. 1962. The Vikings. London. Groslund, A.S. 1980. The Burial Customs. Birka ІV. Надійшла 22.01.2019 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 260 ственно дополняют этот пробел. И в первую очередь это касается погребальных памятников языческой поры, когда в идеологическом отношении обряд захоронения отображал конкретное место в «земной» жизни уходящих «в иной мир» членов общества, в первую очередь представителей его социальной верхушки. Детали захоронения в так называемых срубных или же камерных гробницах, как и захоронения с оружием, в частности, на территории южнорусского региона, во многом реально отображают такие процессы в эволюции развития раннегосударствен- ных структур. К л ю ч е в ы е с л о в а: Русь, феодализм, социальная элита, похоронный обряд, могильные камеры, оружие. References Aksenov, V.S. 2017. Mogilnik saltovo-maiatskoy kulturyi u s. Chervonaia Gusarovka na Severskom Dontse. Kharkiv. Arbman. H. 1962. The Vikings. London. Arheologiia Ukrainskoy SSR. Kyiv, 1985, vol. 3. Baiburin, A.K. 1983. Zhilische v obriadah i predstavleniiah vostochnykh slavian. Leningrad. Blifeld, D.I. 1954. K istoricheskoi otsenke druzhynnykh pogrebenii v srubnykh grobnitsakh Srednego Podneprovia IX-X vv. Sovetskaia arkheologiia. 20, pp. 148-164. Bromlei, Yu.V. 1983. Ocherki teorii etnosa. Moskva. Gening, V.F. 1977. Mogilnik Sintashta i problemy rannikh indoevropeiskikh plemen. Sovetskaia arkheologiia. 4, pp. 53-73. Groslund, A.S. 1980. The Burial Customs. Birka ІV. Ilinskaia, V.A., Terenozhkin, A.I. 1983. Skifiia VII-IV vv. do n. e. Kyiv. Kotliar M.F. 2002. Istoriia davnoruskoii derzhavnosti. Kyiv. Lebedev, G.S. 1977. Sotsialnaia topografiia mogilnika “epokhi vikingov” v Birke. Skandinavskii sbornik. vol. 22, pp. 141-157. Melnik E.N. Raskopki v zemle Luchan, provedennyie v 1897 i 1898 gg. Trudy XI Arkheologicheskogo sezda. 1901, vol. 1, pp. 479- 576. Melnikova, E. 1997. Teni zabytykh predkov. Rodina. 10. Mihailov, K.A. 2016. Elitarnyi pogrebalnyi obriad Drevnei Rusi. Sankt-Peterburg. Motsia, O., Kovalenko, V., Osadchiy, E., Sytyi, Yu. 2007. Nova kamerna hrobnytsia z Shestovytsi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2005-2007 rr. Kyiv; Zaporizhzhia, 9. Motsia, O.P. 1993. Naselennia pivdennoruskykh zemel IX-XIII st. (Za materialamy nekropoliv). Kyiv. Murzin, V.Yu. 1994. Skifskaia arkhaika Severnogo Prichernomoria. Kyiv. Potulnitskiy, V.A. 2018. Korona ta tsina. Istoriosofiia dinastichnoii istorii Tsentralnoii ta Shidnoii Evropy IX-XVIII stolit. Lviv. Propp, V.Ya. 1986. Istoricheskie korni volshebnoi skazki. Leningrad. Rafalovich, I.A. 1986. Dancheny. Mogilnik cherniakhovskoi kultury III-IV vv. n. e. Kishinev. Rus v IX-X vekah. Arkheologicheskaia panorama. Moskva; Vologda, 2012. Rybakov, B.A. 1949. Drevnosti Chernigova. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR. Moskva; Leningrad, 11. Rybakov, B.A. 1970. O dvukh kulturakh russkogo feodalizma. In: Rybakov, B.A. (red.). Leninskie idei v izuchenii istorii pervobytnogo obschestva, rabovladeniia i feodalizma. Moskva, pp. 23-33. Shaskolskiy, I.P. 1965. Normanskaia teoriia v sovremennoi burzhuaznoi nauke. Moskva; Leningrad. Smirnov, K.F. 1964. Savromatii (ranniaia istoriia i kultura savromatov). Moskva. Tomenchuk, B.A. 2006. Arkheolohiia nekropoliv Halycha i Haliytskoii zemli. Oderzhavlennia, hristyianizatsiia. Ivano-Frankivsk. Yanin, V.L. 1984. Letopisnyie rasskazy o kreschenii novgorodtsev (O vozmozhnom istochnike Ioakimovskoi letopisi). Russkii gorod (issledovaniia i materialy). Moskva, 7, pp. 40-56.

Ще раз про елітарний поховальний обряд язичницької Русі

Institution

Ähnliche Einträge