Витоки давньоруської державності
Давньоруська держава є продуктом внутрішнього соціально-економічного розвитку, а не наслідком закликання варягів.
Saved in:
| Date: | 2013 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2013
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194893 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Витоки давньоруської державності / П.П. Толочко // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 7-16. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-194893 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1948932023-12-01T14:03:40Z Витоки давньоруської державності Толочко, П.П. Статті Давньоруська держава є продуктом внутрішнього соціально-економічного розвитку, а не наслідком закликання варягів. Согласно отечественной историографической традиции, идущей от первых летописцев, начало древнерусской государственности приходится на 850—860-е годы. В это время страна обрела название («Нача ся прозывати Руска земля»), осуществила впечатляющий поход на Константинополь («Приходиша Русь на Царьградъ»), призвала на княжение варяг («Земля наша велика и обильна, а наряда в ней нетъ. Да поидете княжить и володети нами»). Конечно, это слишком упрощенный взгляд на политическую эволюцию восточных славян. В реальной жизни все было намного сложнее. Варяги, разумеется, были в русской истории, но не они положили начало восточносла- вянской государственности. Как следует из летописи, они, придя на Русь, не создавали новую административно- политическую структуру, но воспользовались уже существующей. «И раздая (Рюрик — П. Т.) мужемъ своимъ волос- ти и городы рубати, овому Полътьск, овому Ростовъ, другому Белоозеро». Отметив, что в этих городах сели находни- ки варяги, летописец далее объяснил, что «первыи насельници в Новегороде словене, въ Полотьски кривичи, в Ростове меря...». Аналогичная ситуация имела место и на юге восточнославянского мира. Аскольд и Дир по пути в Константи- нополь увидели на днепровской горе «городокъ» и после выяснения, чей он, решили в нем остаться. «И начаста владети Польскою (Полянскою — П. Т.) землею». Не менее убедительным свидетельством существования у восточных славян собственной административно- политической организации является летописный рассказ о походе новгородского князя Олега на юг. «И приде къ Смоленьску съ кривичи, и прия градъ, и посади мужь свой, оттуда поиде внизъ, и взя Любець, и посади мужь свой». В Киеве он сел сам, убив Аскольда и Дира. «И седе Олегъ княжа въ Кыеве». Таким образом, из свидетельств русских летописцев явствует, что начало восточнославянской политической организации следует относить к третьей четверти І тыс. Думается, не требуется особых доказательств того, что летописные племена — это не мелкие родовые образования, но крупные территориальные объединения — союзы племен. Их социальные центры в летописи названы «градами». Археологические исследования выявили такие ранние городки в Киеве, Чернигове, Пскове, Изборске, Старой Ладоге, Зимно, Пастырском, Битице, Хотомеле и других пунктах. В свое время П.Н. Третьяков называл их «эмбрионами» городов. При всей условности этого термина, он в целом верно выражает социальную сущность восточнославянских «градов» VI—VIII вв. Видеть в них зачатки древнейших городов так же естественно, как и в племенных княжениях — начала государственности. О наличии у восточных славян достаточно структурированной власти убедительно говорят походы первых киевских князей на древлян, северян, уличей, радимичей и вятичей. Что из себя представляла эта власть, хорошо видно из обстоятельного рассказа летописи о борьбе Игоря и Ольги с древлянами. У последних, оказывается, были не только грады, которые пришлось осаждать киевским дружинам, но также князья, нарочитые мужи, вече, то есть, все те институты, которые характеризуют раннегосударственную форму организации общественной жиз- ни. Раскопки столицы древлян Искоростеня, осуществленные Б.А. Звиздецким, показали, что он в социально- экономическом отношении ничем не отличался от Киева. Нет сомнения, что эта организация восточнославянского общества нашла свое отражение и в договорах Руси с греками. Перечислив города, на которые греки обязывались давать уклады, летописец отметил, что «по тем бо го- родамъ седяху велиции князи подъ Олгомъ суще». Послы «от рода Рускаго» представляли не только Олега, но и «всехъ, иже подъ рукою его светлыхъ бояръ», а греки должны были хранить любовь «къ княземъ же светлымъ нашим Руским и къ всемъ, иже суть подъ рукою светлого князя нашего». Несомненно, речь здесь не о каких-то мифических членах семейства Рюриковичей, но о местных славянских князьях, покоренных киевской властью. Из сказанного следует, что у нас нет никаких оснований исключать «племенной» этап в жизни восточных славян из эволюции их собственной государственности, равно как и начинать историю этой государственно- сти только с прихода варягов, что имеет место в наше время и даже сопровождается поиском первой русской столицы на севере восточнославянского мира. Это контрпродуктивное занятие. В лучшем случае мы определим административно-политические средоточия отдельных межплеменных объединений и при этом придем к выво- ду, что все они в социальном плане были явлениями одного порядка, ни один существенно не старше другого и политически не значимее. Ладога и Новгород на севере — такие же локальные центры роста ранней государствен- ности, как Киев и Искоростень на юге или Полоцк на северо-западе. Ни один из этих центров не может рассма- триваться для 60-х годов ІХ в. как столица Руси. Общая столица для всех восточных славян появилась тогда, когда север и юг объединились в единое государ- ственное образование. Ею с 882 г. стал Киев. И хотя появление названия «Руская земля» в летописи приурочи- вается к началу царствования византийского императора Михаила ІІІ, числа в ней положены не от Рюрика или Аскольда, но от Олега. Несомненно, летописцы отдавали себе отчет в том, что только от начала его княжения в Киеве и следует отсчитывать историю Древнерусского государства. According to native historiography tradition coming from the first chroniclers, the beginning of Ancient Rus statehood is dated back to the 850-s or 860-s. By this time, the country obtained its name («Нача ся прозывати Руска земля» — started to be called Rus Land), undertaken an impressive campaign on Constantinople («Приходиша Русь на Царьградъ» — Rus came against Tsargrad), called Varangian brothers to rule («Земля наша велика и обильна, а наряда в ней нетъ. Да поидете княжить и володети нами» — Our land is large and lavish, but there is no order in it. Come and rule and govern over us). Of course, this view on the Eastern Slavs’ political evolution is too simplified. The real life was much more complicated. The Varangians were definitely present in Rus history, but it was not them who began the Eastern Slavs’ statehood. As appears from the chronicle, having come to Rus they did not develop the new administrative and political structure, but used the existing one. «И раздая (Rurik — P. T.) мужемъ своимъ волости и городы рубати, овому Полътьск, овому Ростовъ, другому Белоозеро» (And led (Rurik) his men build volosts and cities, given Poltsk to one, Rostove to another, and Beloozero to the other). Having noted that the alien Varangians settled in these cities, the chronicler later explained that «первыи насельници в Новегороде словене, въ Полотьски кривичи, в Ростове меря...» (first settlers in Novegorod were the Slavenians, the Kryvychi were in Polotsk, the Merya people were in Rostov». Similar situation appeared in the south of the Eastern Slavs’ milieu. Askold and Dir saw «городокъ» (a town) on their way to Constantinople and after clarifying whose it was decided to stay there. «И начаста владети Польскою (of the Polyans’ — P. T.) землею» (And started to own Pols’ (Polyans’) land). The chronicle tale on the Novgorod prince Oleg’s campaign to the south is non less convincing evidence about the Eastern Slavs’ own administrative and political situation. «И приде къ Смоленьску съ кривичи, и прия градъ, и посади мужь свой, оттуда поиде внизъ, и взя Любець, и посади мужь свой» (And the Kryvychi came to Smolensk, and took the city, and enthroned their man, and came down from there, and took Lyubets, and enthroned their man). He himself mounted the throne having murdered Askold and Dir. «И седе Олегъ княжа въ Кыеве». Consequently, as can be seen from the Rus chroniclers’ evidences, the beginning of the Eastern Slavs’ political organization should be referred to the third quarter of the 1st millennium. It is thought, no special proof is required for the fact that annalistic tribes were not small clan units, but large territorial associations, tribes unions. Their social centres are called «gords» in the chronicle. Archaeological research revealed such early towns in Kyiv, Chernihiv, Pskov, Izborsk, Ancient Ladoga, Zymne, Pastyrske, Bytytsya, Khotomel and other points. P.M. Tretyakov in his time called them city «germs». In all conditionality of this term, as a whole it rightly shows the social core of the Eastern Slavs’ «gords» in the 6th—8th c. It is as natural to see in them the roots of the oldest cities as to see the beginning of the statehood in the tribal principalities. First Kyiv Princes’ campaigns against the Drevlyans, the Siveryans, the Ulychi, the Radymychi, and the Viatychi con- vincingly evidence that the Eastern Slavs had well structured enough rule. What was this rule is clearly seen in the comprehensive tale from the chronicle about the struggle of Igor and Olga with the Drevlyans. As it appeared, the latter had not only gords which Kyiv prince’s armed force had to besiege, but also princes, «narochyti muzhi» (tribal foremen), and the viche, i.e. all the institutions characteristic for the early state form of public life organization. Excavations by B.A. Zvizdetskyj at Iskorosten, the Drevlyans’ capital, showed that socially and economically nothing differed it from Kyiv. Undoubtedly, this Eastern Slavs community organization reflected in Rus and Greeks agreements. Having listed cities for which the Greeks committed to give «uklad» (contribution), the chronicle noted that «по тем бо городамъ седяху велиции князи подъ Олгомъ суще» (grand princes under the rule of Oleg sit in those cities). Ambassadors «от рода Ру- скаго» (from Rus family) represented not only Oleg, but also «всехъ, иже подъ рукою его светлыхъ бояръ» (all the boyars who were under his hand), while the Greeks had to keep love «къ княземъ же светлымъ нашим Руским и къ всемъ, иже суть подъ рукою светлого князя нашего» (to our illustrious Rus princes and to all who are under our illustrious prince’s hand). Undeniably, here it is spoken not of some mythical members of Rurikids family, but of local Slavonic princes subdued by Kyiv rule. Consequently, there are no reasons to exclude the «tribal» stage in the Eastern Slavs’ life from their own statehood evolution, as well as to start this statehood history only from the Varangians coming, which is often done in our times and even supplemented with search for the first Rus capital at the north of the Eastern Slavs milieu. These are contra-fruitful studies. At best one will determine administrative and political centres of separate intra-tribal unions and at that will come to the conclusion that all of them socially were one order phenomena, none of which essentially superior and politically more significant. Ladoga and Novgorod in the north were the local centres of the early statehood development same as were Kyiv and Iskorosten in the south or Polotsk in the north-west. None of these centres can be considered as a capital of Rus at the 860-s. Common metropolis for all the Eastern Slavs arose when the north and the south united into one state formation. Since 882 it was Kyiv. Though the name «Rus land» in the chronicle starts to be used from the beginning of Byzantine Emperor Michel III reign, the dates in it are counted not from Rurik or Askold, but from Oleg. Undoubtedly, the chroniclers were aware that the Ancient Rus state history should be counted off only from the beginning of his reign in Kyiv. 2013 Article Витоки давньоруської державності / П.П. Толочко // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 7-16. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194893 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Толочко, П.П. Витоки давньоруської державності Археологія |
| description |
Давньоруська держава є продуктом внутрішнього соціально-економічного розвитку, а не наслідком закликання варягів. |
| format |
Article |
| author |
Толочко, П.П. |
| author_facet |
Толочко, П.П. |
| author_sort |
Толочко, П.П. |
| title |
Витоки давньоруської державності |
| title_short |
Витоки давньоруської державності |
| title_full |
Витоки давньоруської державності |
| title_fullStr |
Витоки давньоруської державності |
| title_full_unstemmed |
Витоки давньоруської державності |
| title_sort |
витоки давньоруської державності |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194893 |
| citation_txt |
Витоки давньоруської державності / П.П. Толочко // Археологія. — 2013. — №. 1. — С. 7-16. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT toločkopp vitokidavnʹorusʹkoíderžavností |
| first_indexed |
2025-07-16T22:30:00Z |
| last_indexed |
2025-07-16T22:30:00Z |
| _version_ |
1837844399448391680 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 7
Статті
Відповідно до традиції вітчизняної історіо-
графії, що йде від перших літописців, почат-
ковим етапом давньоруської державності вва-
жаються 50—60-і роки ІХ ст. У цей час країна
набула свою назву («Нача ся прозывати Руска
земля»), здійснила похід на Константинополь
(«Приходиша Русь на Царьградъ»), покликала
на князювання варягів («Земля наша велика и
обилна, а наряда в ней нѣтъ. Да поидѣте кня-
жить и володѣти нами»).
Так склалося, що саме остання подія, про
яку яскраво розказано в літописі під 862 р.,
стала вихідною точкою в історії вітчизня-
ної державності. Ця дата одержала офіційне
закріп лення й в урядових указах: царському
Російської імперії у 1862 р., а в 2011 р. — пре-
зидентському. Правда, в останньому випадку,
чомусь, тільки як російське національне яви-
ще, а не загальносхіднослов’янське.
Звичайно, це надто спрощений погляд на
політичну еволюцію східних слов’ян. Він, по
суті, виключає визнання в них внутрішньої са-
моорганізації в доварязький час. Не було «на-
ряду» у слов’ян, як наївно відзначив літопи-
сець, але прийшли із-за моря варяги (Рюрик,
Синеус і Трувор) і встановили його 1. У реально-
му житті, зрозуміло, усе було набагато складні-
ше, що, власне, й випливає з уважного прочи-
тання літопису, а також аналізу археологічних
джерел, отриманих багаторічними розкопками
східнослов’янських пам’яток.
Характер цього дослідження змушує хоча
б коротко зупинитися на питанні походження
1 Принципово ситуація не зміниться й у тому разі,
якби з’ясувалося, що Рюрик і його оточення були
вихідцями не з Ютландії, а зі слов’янської Південної
Балтики.
© П.П. ТОЛОЧКО, 2013
Давньоруська держава є продуктом внутрішнього соціально-економічного розвитку, а не наслідком закликання варягів.
К л ю ч о в і с л о в а: Давня Русь, варяги, державність, витоки.
П.П. Толочко
ВИТОКИ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
назви «русь», котра, відповідно до однієї з іс-
торіографічних традицій, як і державність, та-
кож занесена в східнослов’янське середовище
варягами. Вихідні дані для висновку істориків
про північне, а, точніше, шведське походжен-
ня терміну «русь», знаходяться в літописній
статті 862 р. Тим часом, вона така суперечлива,
що робити на ній однозначний висновок не-
має і найменших підстав. Заявивши, що слове-
ни «идоша за море къ варягомъ, к руси», літопи-
сець потім навів перелік скандинавських наро-
дів, у якому місця для русі не знайшлося. «Сице
бо ся зваху тьи варязи русь, яко се друзии звуться
свеи, друзии же урмане, анъгляне, друзии гъте»
(ПВЛ 1950, с. 18).
Ще суттєвішим у наведеному літописному
свідченні є те, що воно не ототожнює русь зі
шведами: навпаки, стверджує, що шведи від-
носно русі такий само інший народ, як і нор-
вежці чи данці. Кількома рядками нижче руси
в літописця виступають і тими, хто брав участь
у запрошенні, і тими, кого запрошували.
«Рѣша русь, чюдь, словѣни и кривичи, и вси… И
изъбрашася три братья с роды своими, пояша по
собѣ усю русь» (там само) 2.
Етнічна відмінність русі та шведів засвідче-
на й у Бертинській хроніці єпископа Пруден-
ція. Розповідаючи про перебування посоль-
ства русів 838—839 рр. у Константинополі й
Інгельгеймі, автор відзначив, що в столиці Ві-
зантії вони відрекомендувалися представника-
ми народу «Рос» (Rhos) і посланниками хакана
(chacanus), а в столиці Франкського королів-
ства назвалися не русами, а свеонами. Звичай-
2 Як показали О.О. Шахматов, А.Н. Насонов, Б.О. Ри -
баков та інші дослідники, Русь була ототожнена з ва-
рягами автором-редактором «Повести вре мен ных
лет».
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 8
но, це визнання послів змістовно протилежне
тому, що намагаються надати йому прихильни-
ки скандинавського походження русів. Вони
не були етнічними русами, а лише перебували
в них на службі. Аналогічні ситуації мали місце
і в часи Олега та Ігоря, чиї посли-нормани та-
кож заявляли, що вони «от рода рускаго».
Виходячи зі свідчень Бертинських анна-
лів, а також «Баварського Географа», що роз-
містив Русь (Ruzzi) безпосередньо в південно-
західному сусідстві з хозарами (Caziri), мож-
на думати, що руси були відомі на півдні
східнослов’янського світу задовго до їхнього
літописного «покликання» з-за моря (Толочко
2008, с. 29—39), очевидно, ще від сарматських
часів. Найвірогідніше, ця назва походить від
іранського Rhos (Rosomoni, Roxolani), про що
писали свого часу Г.В. Вернадський, Б.О. Ри-
баков та інші історики. Пізніше цей висновок
набув підтвердження в дослідженнях В.І. Аба-
єва. Згідно з ним, етнонім «русь» відповідає
перському ruxs-сяяння або осетинському ruxs/
roxs-світлий (Абаев 1973, с. 435—437).
Південне побутування назви «Русь» засвід-
чують і арабські письменники. Найраніше
вона трапляється в «Книзі картин землі» Аль-
Хорезмі, написаній між 836 і 847 роками. Ібн-
Хордодбег, що написав у 80-і роки ІХ ст. «Кни-
гу шляхів і країн», говорить про купців ар-Рус,
котрі є одним із різновидів слов’ян. Твір не-
відомого автора ІХ ст. «Худуд-ал-Алам» пові-
домляє, що «країна русів знаходиться між го-
рою печенігів на сході, річкою Рутою на півдні
та слов’янами на заході» (Новосельцев 1965,
с. 399). Таке розміщення Русі практично спів-
падає зі свідченнями Баварського Географа.
Згідно з висновками відомого російського лін-
гвіста О.М. Трубачова, котрий дослідив Дніп-
ро-Донецький регіон архаїчних слов’янських
гідронімів, етнонім «Рус», «Русь» почав поширю-
ватися саме тут (Трубачов 1997, с. 207).
Власне, і найрезонансніша подія в русько-
візантійських стосунках ІХ ст. (мається на увазі
похід Русі 860 р. на Константинополь) відбула-
ся також раніше за їх літописне «покликання»
з-за моря. Припускати, що похід був здійсне-
ний з далекого та малонаселеного Волховсько-
Ільменьского краю, зовсім не реалістично,
про що автору цих рядків уже доводилося пи-
сати (Толочко 2003). Однак парадокс у пояс-
ненні цієї події полягає в тому, що дослідни-
ки, навіть і ті, котрі поділяють практичну не-
можливість такого далекого походу, вперто не
хочуть визнати його вихідним пунктом Київ
і Середнє Подніпров’я. Для них це — якась
незнана земля, розміщена десь «північніше
Причорномор’я, але водночас не надто далеко
на північ» (Горский 2012, с. 50).
У відповіді на запитання, хто такі руси та
звідки вони походять, не можна абстрагуватися
й від тих літописних свідчень, котрі пов’язують
цю назву винятково з мешканцями Середньо-
го Подніпров’я. Єдиним східнослов’янським
плем’ям, що одержало нове ім’я, були поляни:
«Поляне, иже ньнѣ зовомая Русь» (ПВЛ 1950,
с. 21) 3. «Матір’ю міст руських» було назване
їхнє місто Київ, а не Ладога чи Новгород, де
найраніше з’явилися нормани.
Не дозволяють ототожнювати русів з варяга-
ми і пізніші літописні свідчення, зокрема ті, в
яких йдеться про боротьбу за Київ Ярослава та
Святополка. У зібраній Ярославом у Новгоро-
ді багатотисячній дружині, з якою він виступив
на Київ, були «варяги и прочие вои», але не було
русів. Натомість Святополк виступив йому на-
зустріч з Києва «пристрои бе-щисла вои, Руси и
печенѣгъ» (там само, с. 96). Про русів у війську
Ярослава говориться в статті 1018 р., коли він,
будучи вже київським князем, відбивав наступ
Болеслава Хороброго і Святополка. «Ярославъ
же, совокупивъ Русь, и варяги и словѣнѣ, поиде
противу Болеславу и Святополку» (там само). У
наведених свідченнях важливими є дві обстави-
ни. По-перше, літописець не ототожнює варя-
гів з русами і, по-друге, виявляє останніх тільки
в дружинах київських князів.
Про південне походження етноніма «Русь»
і його носіїв свідчать також візантійські пись-
мові джерела. У них назва «роси» постійно за-
мінюється на «скіфи» і «тавроскіфи», що було
б зовсім неможливо, коли б ці роси мешкали
на далекій скандинавській півночі. Крім того,
грецькі автори завжди чітко розрізняли варя-
гів і русів. Зокрема, в усіх імператорських хри-
совулах, що регламентували перебування іно-
земних найманців у Візантії, варяги та руси не-
змінно названі як різні етнічні групи. Відтак,
перефразувавши відомий вислів класика, мож-
на сказати, що висновки про тотожність варя-
гів і русі надто перебільшені (докл. див.: Толоч-
ко 2008а, с. 7—11; 2012, с. 51—59).
Та незалежно від того, ким були літописні
варяги, цілком очевидно, що не вони поклали
початок східнослов’янської державності. Це
немислимо ні теоретично, ні практично. Якщо
ми уважно вчитаємося в літопис, то виявиться,
3 Б.О. Рибаков вважав, що Полянський союз Се-
реднього Подніпров’я взяв ім’я одного з племен
Rhos, відомого тут уже в VI ст. Див.: Рыбаков 1982,
с. 285.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 9
що варязькі «находники» не принесли в середо-
вище східних слов’ян нову адміністративно-
політичну організацію, але скористалися вже на-
явною. «И раздая (Рюрик — П. Т.) му жемъ сво-
имъ волости, и городы рубати, овому Полътескъ,
овому Ростовъ, другому Белоозеро». Відзначив-
ши, що в цих містах сіли варяги, літописець
пояснив, що «пѣрвии насельници в Новѣгородѣ
словенѣ, въ Полотьски кривичи, в Ростовѣ меря,
в Бѣлѣозерѣ весь, в Муромѣ мурома» (ПВЛ 1950,
с. 18).
По суті, аналогічна ситуація мала місце і на
півдні східнослов’янського світу. Аскольд і Дір,
названі літописом боярами Рюрика, на шля-
ху до Царгорода побачили на «горѣ городокъ» і,
після з’ясування, чий він, вирішили в ньому за-
лишитися. «Асколдъ же и Диръ остаста въ горо-
дѣ семъ… и начаста владѣти Польскою (Полян-
скою — П. Т.) землею» (там само, с. 19).
Ще переконливішим свідченням існуван-
ня адміністративної та політичної організації
у східних слов’ян доварязького часу є розпо-
відь про похід Олега 882 р. на південь. «И при-
де къ Смоленьску съ кривичи, и прия градъ, и по-
сади мужь свой, оттуда поиде внизъ, и взя Лю-
бець, и посади мужь свой». У Києві він сів сам,
убивши Аскольда та Діра: «И сѣде Олегъ княжа
въ Кыевѣ» (там само, с. 20).
Як бачимо, варяги не засновували нові міс-
та, а заволодівали вже існуючими, не заснову-
вали в них адміністрацію, а лише змінювали ко-
лишню на свою, не створювали волості-землі, а
поширювали свій суверенітет на вже існуючі.
Щоб завершити цей сюжет, варто сказати,
що в наш час питання про те, кому належить
пріоритет у створенні Давньоруської держави,
втратив свою гостроту. З одного боку, вже ніхто
не сперечається з тим, що варяги брали участь
у початковій руській історії, а з іншого — для
всіх став очевидним той факт, що держава є
все ж продуктом внутрішнього соціально-
економічного розвитку суспільств. Що стосу-
ється варягів, то тут і сперечатися немає про
що. Вони, за визначенням, не могли принес-
ти до східнослов’янського світу державний
устрій, оскільки не мали його в себе на бать-
ківщині.
Опинившись волею випадку в чужій країні
і в чужому світі, варязькі зайди повинні були
дуже швидко адаптуватися до нових умов жит-
тя, перейняти від східних слов’ян традиції їх-
ньої державності, прийняти їхню владну титу-
латуру. Не випадково, Рюрик і його найближчі
спадкоємці називалися не конунгами, якими
вони були в минулому, а князями. Та фактично
і натуральними варягами були тільки Рюрик,
Олег та Ігор. Інших найближчих до них князів
можна називати варязькими лише дуже умов-
но. Ольга була слов’янкою, її син Святослав —
наполовину слов’янином, а Володимир — і зо-
всім на три чверті слов’янином.
Важко сказати, як довго зберігався в ки-
ївському князівському роді пієтет стосовно
свого норманського походження, але те, що
вже від часів Ольги та Святослава цей рід не
мислив себе поза інтересами держави, на чолі
якої знаходився, не викликає жодних сумні-
вів. Тож коли ми намагаємося визначити роль
норманів у формуванні Давньоруської держа-
ви, слід мати на увазі, що вона була дуже ко-
роткочасною.
З літописних свідчень видно, що початок
східнослов’янської політичної організації від-
носиться до третьої чверті І тис. Перерахову-
ючи східнослов’янські племінні об’єднання,
Нестор, чи його попередники, називають їх
поіменно — поляни, древляни, сіверяни, дре-
говичі, словени та ін., а там, де намагаються
визначити їхню соціальну організацію, — кня-
зівствами. Після смерті полянского князя Кия,
зауважує літописець, «почаша родъ ихъ княже-
нье в поляхъ, а въ деревляхъ свое, а дреговичи свое,
а словѣни свое». Рід тут виразно постає як прав-
ляча князівська династія.
У ювілейному збірнику «Средневековая
Русь», присвяченому 1150-річчю зародження
російської державності, А.А. Горський у роз-
логій статті «Первое столетие Руси» дійшов ви-
сновку, що запропонований ним раніше термін
«племінне князівство» не дуже зручний у вико-
ристанні, оскільки визначення «племінне» збе-
рігає ілюзію, що ці спільності мали родоплемін-
ний характер. Тепер він пропонує застосовувати
до них термін, відомий у візантійських джере-
лах, — «славінії» (Горский 2012, с. 35).
Мушу засмутити А.А. Горського. Термін
«племінне князівство» був введений до науко-
вого обігу ще в 1970-і рр., а, можливо, й рані-
ше. Важко сказати, ким уперше, але в книж-
ках «Історична топографія древнього Києва»
та «Древнерусский феодальный город» я ко-
ристувався саме таким словосполученням (То-
лочко 1970, с. 55; 1989, с. 34) і донині від ньо-
го не відмовився. Побоювання А.А. Горського,
що слово «племінне» породжує ілюзію деякої
архаїчності цієї спільності, безпідставне. Адже
про терміни домовляються. А те, що літопис-
ні племена були не дрібними родоплемінни-
ми утвореннями, а великими територіальними
об’єднаннями — союзами племен, ні в кого з
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 10
тих, хто займався цією проблемою, не викли-
кало сумнівів від тих же 1970-х рр.
І вже, напевно, його ніяк не може замі-
нити візантійський термін «славінія». У ньо-
му немає соціально-політичного змісту. Це —
етнічне визначення, яке лише уточнює, що
«поляни», «древляни», «сіверяни» й ін. були
слов’янами 4. Він не відповідає на запитання,
на якому етапі політичного розвитку знаходи-
лися ці східнослов’янські «славінії». Спроби
пояснити їхню соціальну сутність новомодни-
ми термінами, як «складне та надскладне вож-
дівство», не видаються вдалими. Та й навіщо
вигадувати якесь вождівство, коли в літописі
є термін «княжіння». Чи не простіше співвід-
носити ці ранні східнослов’янські князівства з
військово-демократичною стадією державнос-
ті, визначеною ще Ф. Енгельсом?
Практично кожному з племінних кня-
зівств відповідає своя археологічна культу-
ра, пам’ятки якої охоплюють великі території.
Їхні соціальні центри в літописі названі «гра-
дами». У розповіді про заснування Києва чи-
таємо: «И створиша городокъ в имя брата ихъ
старѣйшаго». Говорячи про уличів, літописець
зауважує, що ті сиділи по Дніпру до моря «и
суть грады ихъ и до сего дне» (ПВЛ 1950, с. 13).
Археологічні дослідження виявили такі ран-
ні городки у Києві, Чернігові, Зимному, Пас-
тирському, Битиці, Хотомелі, Колочині, Туше-
млі, Ізборську, Пскові, Старій Ладозі та ін. Ти-
пологічно усі вони дуже близькі між собою і,
напевно, були адміністративними центрами
племінних союзів (докл. див.: Толочко 1989,
с. 19—34).
У свій час П.М. Третьяков вживав стосов-
но ранньосередньовічних племінних чи, точні-
ше, міжплемінних центрів термін «ембріон міс-
та» (Третьяков 1966, с. 245). За всієї його умов-
ності, він, у цілому, вірно відображує соціальну
сутність східнослов’янських градів VI—VIII ст.
Вбачати в них початки� найдавніших міст такою
ж мірою природно, як і в племінних «княжін-
нях» — початок давньоруської державності.
Досліджуючи проблему походження дав-
ньоруських міст, я дійшов висновку, що ранні
східнослов’янські «грады» соціально та стаді-
ально дуже близькі до таких само центрів за-
хідних слов’ян — Мікульчиці, Старі Замки,
4 «Когда наступит ноябрь месяц, тотчас их архонты
выходят со всеми россами из Киева и отправляются в по-
людья…, а именно — в Славонии вервианов, друговитов,
кривичей, севериев и прочих славян, которые являются
пактиотами россов» (Константин Багрянородный,
9-я глава).
Ленчиця, Шеліги, а східнослов’янські союзи
племен чи князівства політично нагадували
ранньодержавні утворення моравів і словаків
(держава Само), полянський і мазовшанський
союзи племен у Польщі (Толочко 1989, с. 25—
28) 5.
Про наявність у східних слов’ян власної
суспільно-політичної організації ще до при-
ходу варягів наочно свідчать також військові
походи проти них Олега. Їхня мета — підко-
рити місцеве населення новій київській вла-
ді. «Поча Олегъ воевати древляны, и примучивъ
я, имаше на них дань по чорной куне». «Иде Олегъ
на сѣверяне, и побѣди сѣверяны, и възложи на нь
дань легъку, и не дасть имъ козаромъ дань пла-
тити» (ПВЛ 1950, с. 20). Услід за древлянами
й сіверянами данинні стосунки Олег поширив
і на радимичів. З уличами й тиверцями, як від-
значив літописець, новий київський князь був
у стані війни.
«Примучиванием» східнослов’янських кня-
зівств довелося займатися і наступникам Оле-
га, та ще й по кілька разів одних і тих само. З лі-
тописної статті 913 р. слідує, що похід Ігоря на
древлян був спричинений тим, що вони після
смерті Олега вийшли з підпорядкування Киє-
ву: «Затворишася отъ Игоря по Олговѣ смѣрти».
У результаті нового походу на них була накла-
дена данина ще більша ніж та, що була за Оле-
га. Непомірні апетити Ігоря скінчилися, як ві-
домо, повстанням древлян і стратою київсько-
го князя 6. Остаточно скорити древлян вдалося
тільки Ользі. Двічі ходив на вятичів Святослав,
через що вони також стали данинниками Киє-
ва. «В лѣто 6474. Вятичи побѣди Святославъ, и
дань на нихъ възложи» (ПВЛ 1950, с. 47).
На жаль, лаконічні літописні звістки не збе-
регли нам (за рідкісним винятком) імена пле-
мінних князів, яких «примучували» перші ки-
ївські Рюриковичі. На цій підставі деякі до-
слідники взагалі не знаходять їм місця в ранній
державній структурі Русі, віддаючи пріоритет у
цьому варягам.
Тим часом адміністративно-політична сис-
тема східних слов’ян, що зберігалася практич-
но незмінною аж до адміністративних реформ
Святослава та Володимира, безперечно, від-
бита в літописі. Говорячи про уклади на Київ,
Чернігів, Переяслав, Полоцьк, Ростов, Любеч
5 У вже згадуваній статті А.А. Горського є аналогічний
ряд, але також без посилань на своїх попередників.
6 У зверненні древлян до Ольги після вбивства Ігоря,
останній названий князем руським («се князя убихомъ
рускаго»), що свідчить про те, що себе в цей час вони
русичами ще не вважали.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 11
та інші міста, літописець у статті 907 р. від-
значив, що «по тѣмь бо городамъ сѣдяху вели-
ции князи подъ Ольгомъ суще» (там само, с. 24) 7.
Близькі змістовно записи є й у договорі 911 р.
Посли «від роду Рускаго» представляли не тіль-
ки Олега, а й «всѣхъ, иже суть подъ рукою його,
свѣтлых бояръ», а греки повинні були зберігати
любов «кь княземъ же свѣтлымъ нашимъ Рускым
и къ всѣмъ, иже суть подъ рукою свѣтлаго кня-
зя нашого» (там само, с. 26). У договорі 944 р.
говориться, що велике руське посольство було
надіслане до Царгорода «отъ Игоря, великого
князя рускаго, и от всякоя княжья, и отъ всѣхъ
людий Руския земли» (там само, с. 35).
Повз ці, не зовсім зрозумілі літописні де-
фініції не пройшов, фактично, жоден істо-
рик Київської Русі. Пояснювали їх по-різному.
Одні (М.П. Погодін, С.М. Соловйов, Х. Лов-
мянський, О.В. Назаренко та ін.) бачили в
«князях под Олгом сущих» чи у «всякому кня-
жье» угоди 944 р. членів сімейства Рюрикови-
чів, інші (С.В. Юшков, Б.Д. Греков, Б.О. Ри-
баков, П.П. Толочко та ін.) вважали, що літо-
писець під цими визначеннями мав на увазі
місцевих слов’янських князів, скорених цен-
тральною київською владою (докл. див.: Наза-
ренко 2009).
М.С. Грушевський, звернувши увагу на ста-
більне число послів у договорах, вважав, що
воно відбивало «склад держави з двадцяти кня-
зівств до середини Х в.», при цьому не виклю-
чав, що в деяких із них уже могли бути кня-
зі, посаджені з Києва, але здебільшого «неру-
шимим лишалося власне управління і свої князі»
(Грушевський 1994, с. 423—425).
У наш час подібну думку висловив Г.Г. Літав-
рін. Згідно з ним руські посли договору 944 р. і
почту Ольги, що здійснила візит до Константи-
нополя, числом 22, представляли інте реси 22-х
«міських і водночас великих адміністративних
центрів» (Литаврин 1982, с. 82).
Для історика, що володіє не тільки писем-
ними, але й археологічними джерелами, таке
розуміння літописних свідчень здається при-
родним і єдино можливим. Посольства до
Константинополя київські князі споряджали
після військових походів, через те, напевно,
вони повинні були мати таке саме представ-
7 Дослідники несправедливо звинуватили літописця в
навмисній фальсифікації: договір був один і тільки
911 р., а він зробив з нього два, перемістивши части-
ну тексту в статтю 907 р. Якщо визнавати похід Оле-
га на Константинополь 907 р., тоді так само слід вва-
жати реальним і договір цього року. Див.: Толочко
2008б, с. 59—60.
ництво, що й у військових акціях. Неможливо
уявити, щоб для походів залучали сили бага-
тьох східнослов’янських племінних об’єднань
(полян, сіверян, древлян, кривичів, словен,
тиверців та ін.), а при укладанні мирних дого-
ворів їхні інтереси ніхто не представляв.
О.В. Назаренко, що присвятив цим свідчен-
ням літопису спеціальне дослідження, повер-
нувся, по суті, до пояснень, запропонованих
ще С.М. Соловйовим, але відмовив уточненню
«по тем бо градам седяху велиции князи, под Ол-
гом суще», що завершує список міст, в автен-
тичності. Йому здається, що це — роз’яснення
літописця початку ХІІ ст., який не міг уявити
ніякої іншої доречної для князя позиції, крім
столу в тому чи іншому «граді» (Назаренко
2009, с. 413).
На жаль, цей оригінальний сумнів не підкрі-
плений жодними аргументами, скажімо, хоча
б тим, що в джерелах відомий прецедент, коли
б усе «княжье» землі зосереджувалося в одно-
му місті. Посилання на авторитет О.Є. Пре-
снякова, що в «древнейшее — Игорево время се-
мья княжая сидит, по-видимому, нераздельно в
Киеве», не переконливе, оскільки це не джере-
ло, а тільки думка. Та й жодних документаль-
них даних, які б показували, що родина Ігоря
складалася, крім Ольги та Святослава, ще й із
численного «княжья», у нас немає.
Через це головний висновок О.В. Наза-
ренка, що «князья под Ольгом суще» і «вся-
кое княжье», — це «довольно многочисленный
кровнородственный коллектив, княжеский род в
широком смысле слова», корпоративність воло-
діння якого виражалася, зокрема й у спільно-
му перебуванні в загальній столиці (там само,
с. 418), підтвердити нічим. Із тексту договорів
це жодним чином не випливає 8. Навпаки, свід-
чення про те, що це «княжье» перебувало під
владою Олега — «под Олгом суще» чи «под его
рукою» — та представляло не тільки київський
князівський рід, а й «всѣхъ людий Рускои земли»,
а грецька данина розподілялася між найдавні-
шими містами (навіть, якщо їх було і менше
8 Під час дискусії на Міжнародній конференції в
Інституті загальної історії РАН від 29.10.2012 р.
О.В. Назаренко закликав своїх опонентів уваж-
но аналізувати візантійські джерела, зокрема, тво-
ри Константина Багрянородного. Однак і найу-
важніше читання візантійського автора не може
наблизити нас до розуміння того, хто ховається
під визначенням «всякое княжье» договору 944 р.
У Константина про це нічого не сказано. Тут, усе-
таки, краще уважно аналізувати руський літопис, у
якому є ім’я одного з цих «всяких» князів. Це древ-
лянський князь Мал.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 12
ніж це перераховано літописом), вказують на
те, що руські посольства дійсно представляли
інтереси всіх адміністративно-територіальних
одиниць, підвладних (чи тимчасово підконтр-
ольних) Києву.
Відмовляючи послам у широкому позе-
мельному представництві, О.В. Назаренко не-
сподівано припустив, що такими варто вважа-
ти «гостьев» (Назаренко 2009, с. 422). Але ця
цікава думка, по суті, руйнує його ж переко-
нання щодо винятково київського складу по-
сольств. Якщо міста й землі могли бути пред-
ставлені купцями, то чому не могли послами?
Тим паче, що в договорі 944 р., де згадані посли
та гості («съли и гостье»), вони не розділені за
цими двома категоріями і, найвірогідніше, по-
єднували в собі обидві функції.
І, звичайно ж, у нас немає підстав бачити
в усякому «княжьи» винятково членів сімей-
ства Рюриковичів. Якщо виходити зі свідчень
руського літопису, а інших джерел про сімей-
ство перших київських князів північного по-
ходження в нас немає, то говорити про Рю-
риковичів у множині для кінця ІХ — першої
половини Х ст. взагалі не доводиться. Рюри-
ковичем був Ігор. До цього роду, можливо (але
не обов’язково), належав Олег, котрий доко-
ряв Аскольду та Діру в їхньому некнязівському
походженні та називав таким себе («но азъ есмь
роду княжа»). Але ж це й усі Рюриковичі, що
затвердилися у Києві. Велика кровноспорідне-
на сім’я з них явно не виходить, навіть у широ-
кому сенсі слова.
Проти розширеного розуміння київського
сімейства Рюриковичів кінця ІХ — першої по-
ловини Х ст. як численного кровноспорідне-
ного колективу свідчить і той факт, що жоден
з уявних його представників не замінив собою
будь-кого із племінних князів. Першими Рю-
риковичами, посадженими на земельні столи,
були сини Святослава 9.
Не переконаний, що нам варто занадто кон-
центрувати увагу на віртуальному, коли маємо
стільки реальних свідчень про характер і струк-
туру східнослов’янської влади напередодні та в
перші десятиліття ствердження на Русі варязь-
ких князів. Наочне уявлення про це дає роз-
лога літописна розповідь про взаємини князів
Ігоря й Ольги з древлянами.
9 Згідно з Константином Багрянородним, у Новгороді
при Ігорі князював Святослав. Але з наших літопи-
сів це не випливає та, найвірогідніше, того й не було,
оскільки важко уявити в ролі князя-намісника дво-
чи трирічну дитину. Крім того, згідно з літописом,
він у цей час перебував у Києві.
Конфлікт між Києвом та Іскоростенем ви-
ник через неупорядковані данинні стосунки.
Древляни вимагали встановлення нормованої
данини та збереження автономії своєї землі, а
Київ прагнув усунути місцеву адміністрацію й
замінити її київською.
Зі статті 945 р. видно, що древляни, всупереч
не дуже прихильній рекомендації їх київським
літописцем, у соціально-політичному плані ні-
чим не відрізнялися від полян. У них був свій
князь, кращі чи нарочиті мужі, дружина, віче,
тобто всі ті інститути, котрі характеризують
ранньодержавну форму суспільного життя. Та й
склалися вони задовго до середини Х ст. Це вид-
но зі звернення древлянських послів до Ольги. У
ньому йдеться не тільки про нинішнього древ-
лянського князя Мала, але також і про його по-
передників, що облаштували Древлянську зем-
лю. «А наши князи добри суть, иже распасли суть
Деревьскую землю» 10 (ПВЛ 1950, с. 40).
Центральним чи стольним містом Древ-
лянської землі був Іскоростень. Однак він був
не єдиним міським осередком древлян, були й
інші, про що цілком чітко говорить літописна
стаття 946 р. Після невдалого бою з київською
дружиною на чолі з Ольгою та Святославом
древляни відступили у свої «грады» й зачинили-
ся в них. «Древляне же побѣгоша и затворишася
в градѣхъ своихъ» (там само, с. 42). Про «грады»
у множині говорить і Ольга у своєму посланні
до обложених іскоростенців. «А вси грады ваши
предашася мнѣ, и ялися по дань» (там само).
Археологічні дослідження останніх років,
здійснені Б.А. Звіздецьким, показали, що як міс-
то Іскоростень нічим не поступався Києву: мав
двочастинну планувальну структуру, був обне-
сений потужними укріпленнями, мав досить ба-
гату матеріальну культуру, розвинуті ремесло та
торгівлю. Знайдені в ньому золоті та срібні скро-
неві кільця мають найближчі аналогії в старо-
житностях Великої Моравії, Угорщини та Ма-
лої По льщі, залізні фібули та срібні гарнітурні
бляхи — у Балтійському регіоні, срібні дирге-
ми — на Арабському Сході, предмети озброєн-
ня — в Середній і Північній Європі (Звіздець-
кий, Петраускас, Польгуй 2004). Усі ці речі вияв-
лені під шаром пожежі 945 р., а, отже, їхні верхні
дати не виходять за межі першої половини Х ст.
Спаливши Іскоростень, Ольга фактично
ви зна чила новий статус Древлянської землі в
10 Здається, спір про те, кого варто розуміти під «на-
шими князьями» позбавлений предметності. Зви-
чайно, це попередники Мала, а не його сучасники.
Навряд чи можна припустити, що в середині Х ст. у
древлян було багато князів.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 13
адміністративно-територіальній структурі Ки-
ївської держави. З її автономією було покінче-
но. Місцева адміністрація була фактично зни-
щена: «Старѣйшины же града изънима и прочая
люди овых избы» (ПВЛ 1950, с. 43). Її місце за-
йняла київська. Система стягування данини
набула юридичної упорядкованості, але її роз-
міри стали ще більшими ніж це було за Іго-
ря. Крім того, в Древлянській землі з’явилися
опор ні пункти київської влади. «И иде Вольга по
Деревьстѣй земли с сыномъ своимъ и съ дружиною,
уставляющи уставы и уроки; и суть становища
еѣ и ловища» (там само).
Літописна розповідь про драматичні вза-
ємини Києва з Іскоростенем у середині Х ст.
дозволяють стверджувати, що такими ж вони
були і з іншими східнослов’янськими ад міні-
стративно-політичними центрами (Толочко
2012, с. 80—86).
У свій час О.Є. Пресняков вважав, що дав-
ньоруські волості виникли поступово вже на
очах історії і не становили спадщину «докня-
жих» часів. Вони з’явилися на руїнах племін-
ного побуту, «не из него выросли, а его разруша-
ли» (Пресняков 1938, с. 62, 93). Близьку думку
висловив і С.В. Юшков, який стверджував, що
велика феодальна сеньйорія Київської держави
виникла на руїнах племінних «княжінь» (Юш-
ков 1939, с. 172). Прихильники такого погляду
на початок давньоруської державності є й нині.
Напевно, літописні звістки про протисто-
яння племінних князівств і варязької князів-
ської влади Києва дають підстави для таких
висновків. Зовні це дійсно мало вигляд запере-
чення спадщини племінного етапу та створен-
ня нового устрою влади. Відомо, що «приму-
чивание» східнослов’янських племен супрово-
джувалося знищенням їхніх князів і спаленням
адміністративно-політичних центрів. Архео-
логічні дослідження укріплених «градів» VII—
IX ст. виявили практично повсюдно потужні
шари пожеж, котрі немов розділили їхнє життя
на два етапи — племінний і києворуський (То-
лочко 1989, с. 61—69).
І все ж у нас немає підстав заперечувати
органічну спадковість між цими двома періо-
дами вітчизняної історії. Вивчення процесів
формування найстаріших давньоруських міст
показує, що практично всі вони мають куль-
турні шари третьої чверті І тис. Їх соціаль-
не і суспільно-політичне значення як племін-
них осередків не припинилося і на наступно-
му етапі розвитку. Тільки відтоді вони стали
стольними містами уділів, а Київ — столицею
об’єднаної Русі.
Сказане повною мірою стосується й нових
міст, що будувалися князівською владою на
необжитих раніше місцях. Мова йде про необ-
житі конкретні місця, але не території, де їх за-
сновували. Новий Іскоростень, приміром, був
зведений не більше ніж за кілометр від старо-
го та з тією ж назвою. Цей та інші подібні при-
клади свідчать, що міста, які будувалися кня-
зівською владою, накладалися на соціальну
округу, що сформувалася до них. Фактично, на
князівському етапі не зазнала суттєвих змін і
племінна територіальна структура. Вона при-
родним чином трансформувалася в удільну.
З усього сказаного випливає, що ми не мо-
жемо, не повинні виключати «племінний»
етап у житті східних слов’ян з еволюції їхньої
державності, так само, як і розпочинати полі-
тичну історію Древньої Русі тільки від приходу
варягів, що має місце в наш час і навіть супро-
воджується пошуком першої столиці Русі десь
на півночі східнослов’янського світу — в Ста-
рій Ладозі чи Новгороді.
Це контрпродуктивне заняття і в науковому,
і в суспільно-політичному сенсі. Ми в кращо-
му разі визначимо адміністративно-політичні
осередки окремих східнослов’янських між-
племінних об’єднань, і, якщо не будемо вда-
ватися до насильства над джерелами, дійдемо
виснов ку, що всі вони були явищами одного
соціального рівня. Жоден центр істотно не
старший за інший і політично не більш значу-
щий. Ладога та Новгород на півночі такі само
локальні центри ранньої східнослов’янської
державності, як Київ та Іскоростень на півдні
чи Полоцьк на північному заході. І жоден із
них не може розглядатися для 60-х років ІХ ст.
як столиця Русі.
Спільна столиця для всіх східних сло в’ян
з’явилася тоді, коли північ і південь схід-
нослов’янського світу об’єдналися в єдине
державне утворення. Нею від 882 р. став Київ,
у якому ствердилася варязька за походженням
князівська династія. І хоча поява назви «Рус-
кая земля» в літописі віднесена до початку ца-
рювання візантійського імператора Михай-
ла ІІІ 11, числа в ній покладені не від князюван-
ня Рюрика чи Аскольда, а Олега: «А от перваго
лѣта Михаилова до первого лѣта Олгова, руска-
го князя, лѣт 29» (ПВЛ 1950, с. 17). Безумов-
но, літописці усвідомлювали, що тільки від цієї
події і слід відраховувати історію Давньорусь-
кої держави.
11 Реальніше цю подію відносити до 860 р., коли Русь
заявила про себе могутнім нападом на столицю Ві-
зантії.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 14
Абаев В.И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. — М., 1973. — Т. 2.
Горский А.А. Первое столетие Руси // Средневековая Русь. — М., 2012. — 10. — C. 7—113.
Грушевський М.С. Історія України-Руси. — К., 1994. — Т. 1.
Звіздецький Б.А., Петраускас А.В., Польгуй В.І. Нові дослідження стародавнього Іскоростеня // Стародавній Іско-
ростень і слов’янські гради VIII—Х ст. — К., 2004. — С. 51—86.
Литаврин Г.Г. Состав посольства Ольги в Константинополь и «дары» императора // Византийские очерки. Тр. со-
ветских ученых к XVI Междунар. конгрессу византинистов. — М., 1982. — С. 71—92.
Константин Багрянородный. Об управлении империей (под ред. Г.Г. Литаврина, А.П. Новосельцева). — М., 1991.
Назаренко А.В. Территориально-политическая структура Древней Руси в первой половине Х в.: Киев и «Внешняя
Русь» Константина Багрянородного // Сложение русской государственности в контексте раннесредневеко-
вой истории Старого Света. — СПб., 2009. — С. 411—425 (Труды Государственного Эрмитажа. — XLIX).
Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI—IX вв. // Древнерусское государство и
его международное значение. — М., 1965. — С. 389—400.
ПВЛ (Повесть временных лет). Подготовка текста Д.С. Лихачева, перевод Д.С. Лихачева и Б.А. Романова. — М.;
Л., 1950. — Ч. 1.
Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. — М., 1938. — Т. 1.
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества ХІІ—ХІІІ вв. — М., 1982.
Толочко П.П. Історична топографія древнього Києва. — К., 1970.
Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. — К., 1989.
Толочко П.П. Русь изначальная // Археологія. — 2003. — № 1. — С. 100—103.
Толочко П.П. В поисках загадочного руского каганата // Київ і Русь. Вибрані твори 1998—2008 рр. — К., 2008. —
С. 29—46.
Толочко П.П. Київська Русь // Там само. — 2008а. — С. 7—28.
Толочко П.П. Русско-византийские договоры и время включения их в летопись // Там само. — 2008б. — С. 57—68.
Толочко П.П. Ранняя Русь: история и археология. — СПб., 2012.
Третьяков П.Н. Финно-угры, балты и славяне на Днепре и Волге. — М.; Л., 1966.
Трубачов О.Н. В поисках единства. Взгляд филолога на проблему истоков Руси. — М., 1997.
Юшков С.В. Очерки по истории феодализма в Киевской Руси. — М.; Л., 1939.
Надійшла 20.12.2012
П.П. Толочко
ИСТОКИ ДРЕВНЕРУССКОЙ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ
Согласно отечественной историографической традиции, идущей от первых летописцев, начало древнерусской
государственности приходится на 850—860-е годы. В это время страна обрела название («Нача ся прозывати Руска
земля»), осуществила впечатляющий поход на Константинополь («Приходиша Русь на Царьградъ»), призвала на
княжение варяг («Земля наша велика и обильна, а наряда в ней нетъ. Да поидете княжить и володети нами»).
Конечно, это слишком упрощенный взгляд на политическую эволюцию восточных славян. В реальной жизни
все было намного сложнее. Варяги, разумеется, были в русской истории, но не они положили начало восточносла-
вянской государственности. Как следует из летописи, они, придя на Русь, не создавали новую административно-
политическую структуру, но воспользовались уже существующей. «И раздая (Рюрик — П. Т.) мужемъ своимъ волос -
ти и городы рубати, овому Полътьск, овому Ростовъ, другому Белоозеро». Отметив, что в этих городах сели находни-
ки варяги, летописец далее объяснил, что «первыи насельници в Новегороде словене, въ Полотьски кривичи, в Ростове
меря…».
Аналогичная ситуация имела место и на юге восточнославянского мира. Аскольд и Дир по пути в Константи-
нополь увидели на днепровской горе «городокъ» и после выяснения, чей он, решили в нем остаться. «И начаста
владети Польскою (Полянскою — П. Т.) землею».
Не менее убедительным свидетельством существования у восточных славян собственной административно-
политической организации является летописный рассказ о походе новгородского князя Олега на юг. «И приде къ
Смоленьску съ кривичи, и прия градъ, и посади мужь свой, оттуда поиде внизъ, и взя Любець, и посади мужь свой». В
Киеве он сел сам, убив Аскольда и Дира. «И седе Олегъ княжа въ Кыеве».
Таким образом, из свидетельств русских летописцев явствует, что начало восточнославянской политической
организации следует относить к третьей четверти І тыс. Думается, не требуется особых доказательств того, что
летописные племена — это не мелкие родовые образования, но крупные территориальные объединения — союзы
племен. Их социальные центры в летописи названы «градами». Археологические исследования выявили такие
ранние городки в Киеве, Чернигове, Пскове, Изборске, Старой Ладоге, Зимно, Пастырском, Битице, Хотомеле и
других пунктах. В свое время П.Н. Третьяков называл их «эмбрионами» городов. При всей условности этого тер-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 15
мина, он в целом верно выражает социальную сущность восточнославянских «градов» VI—VIII вв. Видеть в них
зачатки древнейших городов так же естественно, как и в племенных княжениях — начала государственности.
О наличии у восточных славян достаточно структурированной власти убедительно говорят походы первых
киевских князей на древлян, северян, уличей, радимичей и вятичей. Что из себя представляла эта власть, хорошо
видно из обстоятельного рассказа летописи о борьбе Игоря и Ольги с древлянами. У последних, оказывается,
были не только грады, которые пришлось осаждать киевским дружинам, но также князья, нарочитые мужи, вече,
то есть, все те институты, которые характеризуют раннегосударственную форму организации общественной жиз-
ни. Раскопки столицы древлян Искоростеня, осуществленные Б.А. Звиздецким, показали, что он в социально-
экономическом отношении ничем не отличался от Киева.
Нет сомнения, что эта организация восточнославянского общества нашла свое отражение и в договорах Руси с
греками. Перечислив города, на которые греки обязывались давать уклады, летописец отметил, что «по тем бо го-
родамъ седяху велиции князи подъ Олгомъ суще». Послы «от рода Рускаго» представляли не только Олега, но и «всехъ,
иже подъ рукою его светлыхъ бояръ», а греки должны были хранить любовь «къ княземъ же светлымъ нашим Руским
и къ всемъ, иже суть подъ рукою светлого князя нашего». Несомненно, речь здесь не о каких-то мифических членах
семейства Рюриковичей, но о местных славянских князьях, покоренных киевской властью.
Из сказанного следует, что у нас нет никаких оснований исключать «племенной» этап в жизни восточных
славян из эволюции их собственной государственности, равно как и начинать историю этой государственно-
сти только с прихода варягов, что имеет место в наше время и даже сопровождается поиском первой русской
столицы на севере восточнославянского мира. Это контрпродуктивное занятие. В лучшем случае мы определим
административно-политические средоточия отдельных межплеменных объединений и при этом придем к выво-
ду, что все они в социальном плане были явлениями одного порядка, ни один существенно не старше другого и
политически не значимее. Ладога и Новгород на севере — такие же локальные центры роста ранней государствен-
ности, как Киев и Искоростень на юге или Полоцк на северо-западе. Ни один из этих центров не может рассма-
триваться для 60-х годов ІХ в. как столица Руси.
Общая столица для всех восточных славян появилась тогда, когда север и юг объединились в единое государ-
ственное образование. Ею с 882 г. стал Киев. И хотя появление названия «Руская земля» в летописи приурочи-
вается к началу царствования византийского императора Михаила ІІІ, числа в ней положены не от Рюрика или
Аскольда, но от Олега. Несомненно, летописцы отдавали себе отчет в том, что только от начала его княжения в
Киеве и следует отсчитывать историю Древнерусского государства.
P.P. Tolochko
BEGINNINGS OF ANCIENT RUS STATEHOOD
According to native historiography tradition coming from the first chroniclers, the beginning of Ancient Rus statehood is
dated back to the 850-s or 860-s. By this time, the country obtained its name («Нача ся прозывати Руска земля» — started
to be called Rus Land), undertaken an impressive campaign on Constantinople («Приходиша Русь на Царьградъ» — Rus
came against Tsargrad), called Varangian brothers to rule («Земля наша велика и обильна, а наряда в ней нетъ. Да поидете
княжить и володети нами» — Our land is large and lavish, but there is no order in it. Come and rule and govern over us).
Of course, this view on the Eastern Slavs’ political evolution is too simplified. The real life was much more complicated.
The Varangians were definitely present in Rus history, but it was not them who began the Eastern Slavs’ statehood. As
appears from the chronicle, having come to Rus they did not develop the new administrative and political structure, but
used the existing one. «И раздая (Rurik — P. T.) мужемъ своимъ волости и городы рубати, овому Полътьск, овому
Ростовъ, другому Белоозеро» (And led (Rurik) his men build volosts and cities, given Poltsk to one, Rostove to another,
and Beloozero to the other). Having noted that the alien Varangians settled in these cities, the chronicler later explained that
«первыи насельници в Новегороде словене, въ Полотьски кривичи, в Ростове меря…» (first settlers in Novegorod
were the Slavenians, the Kryvychi were in Polotsk, the Merya people were in Rostov».
Similar situation appeared in the south of the Eastern Slavs’ milieu. Askold and Dir saw «городокъ» (a town) on their
way to Constantinople and after clarifying whose it was decided to stay there. «И начаста владети Польскою (of the
Polyans’ — P. T.) землею» (And started to own Pols’ (Polyans’) land).
The chronicle tale on the Novgorod prince Oleg’s campaign to the south is non less convincing evidence about the
Eastern Slavs’ own administrative and political situation. «И приде къ Смоленьску съ кривичи, и прия градъ, и посади мужь
свой, оттуда поиде внизъ, и взя Любець, и посади мужь свой» (And the Kryvychi came to Smolensk, and took the city,
and enthroned their man, and came down from there, and took Lyubets, and enthroned their man). He himself mounted
the throne having murdered Askold and Dir. «И седе Олегъ княжа въ Кыеве».
Consequently, as can be seen from the Rus chroniclers’ evidences, the beginning of the Eastern Slavs’ political organization
should be referred to the third quarter of the 1st millennium. It is thought, no special proof is required for the fact that annalistic
tribes were not small clan units, but large territorial associations, tribes unions. Their social centres are called «gords» in the
chronicle. Archaeological research revealed such early towns in Kyiv, Chernihiv, Pskov, Izborsk, Ancient Ladoga, Zymne,
Pastyrske, Bytytsya, Khotomel and other points. P.M. Tretyakov in his time called them city «germs». In all conditionality of
this term, as a whole it rightly shows the social core of the Eastern Slavs’ «gords» in the 6th—8th c. It is as natural to see in them
the roots of the oldest cities as to see the beginning of the statehood in the tribal principalities.
First Kyiv Princes’ campaigns against the Drevlyans, the Siveryans, the Ulychi, the Radymychi, and the Viatychi con-
vincingly evidence that the Eastern Slavs had well structured enough rule. What was this rule is clearly seen in the compre-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2013, № 1 16
hensive tale from the chronicle about the struggle of Igor and Olga with the Drevlyans. As it appeared, the latter had not only
gords which Kyiv prince’s armed force had to besiege, but also princes, «narochyti muzhi» (tribal foremen), and the viche,
i.e. all the institutions characteristic for the early state form of public life organization. Excavations by B.A. Zvizdet skyj at
Iskorosten, the Drevlyans’ capital, showed that socially and economically nothing differed it from Kyiv.
Undoubtedly, this Eastern Slavs community organization reflected in Rus and Greeks agreements. Having listed cities
for which the Greeks committed to give «uklad» (contribution), the chronicle noted that «по тем бо городамъ седяху
велиции князи подъ Олгомъ суще» (grand princes under the rule of Oleg sit in those cities). Ambassadors «от рода Ру-
скаго» (from Rus family) represented not only Oleg, but also «всехъ, иже подъ рукою его светлыхъ бояръ» (all the boyars who
were under his hand), while the Greeks had to keep love «къ княземъ же светлымъ нашим Руским и къ всемъ, иже суть
подъ рукою светлого князя нашего» (to our illustrious Rus princes and to all who are under our illustrious prince’s hand).
Undeniably, here it is spoken not of some mythical members of Rurikids family, but of local Slavonic princes subdued by
Kyiv rule.
Consequently, there are no reasons to exclude the «tribal» stage in the Eastern Slavs’ life from their own statehood
evolution, as well as to start this statehood history only from the Varangians coming, which is often done in our times and
even supplemented with search for the first Rus capital at the north of the Eastern Slavs milieu. These are contra-fruitful
studies. At best one will determine administrative and political centres of separate intra-tribal unions and at that will come
to the conclusion that all of them socially were one order phenomena, none of which essentially superior and politically
more significant. Ladoga and Novgorod in the north were the local centres of the early statehood development same as were
Kyiv and Iskorosten in the south or Polotsk in the north-west. None of these centres can be considered as a capital of Rus
at the 860-s.
Common metropolis for all the Eastern Slavs arose when the north and the south united into one state formation. Since
882 it was Kyiv. Though the name «Rus land» in the chronicle starts to be used from the beginning of Byzantine Emperor
Michel III reign, the dates in it are counted not from Rurik or Askold, but from Oleg. Undoubtedly, the chroniclers were
aware that the Ancient Rus state history should be counted off only from the beginning of his reign in Kyiv.
Однією з важливих подій в археології ХХ ст.
була ідея неолітичної революції, висунена
Ґ. Чайлдом. Вона надала суто класифікаційно-
му поняттю «неоліт» соціокультурного змісту,
який маркував важливу віху в історії людства.
Однак втілення поглядів Ґ. Чайлда в конкрет-
них дослідженнях зазвичай зводилося до по-
шуку археологічних ознак неоліту й не врахо-
вувало цілісності концепції, що призвело до
її викривлення та відбилося на вивченні цієї
доби. Проаналізуємо основні ідеї вченого та
© В.О. МАНЬКО, 2013
В.О. Манько
ІДЕЇ Ґ. ЧАЙЛДА ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
ДЛЯ ВИВЧЕННЯ НЕОЛІТУ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Викривлене сприйняття неолітичної революції призвело до застою й відвертих помилок у вивченні неоліту. Пропону-
ються можливі виходи подолання цієї ситуації.
К л ю ч о в і с л о в а: Ґ. Чайлд, неолітична революція, крем’яна індустрія, докерамічний неоліт, культурно-історична
область.
їхню придатність як основи для вивчення нео-
літу.
Неолітична революція Ґ. Чайлда. У праці
«Новий погляд на найдавніший Схід» (Childe
1934) вчений вперше окреслив сутність неолі-
тичної революції, ще не вживаючи це понят-
тя. Перевидана пізніше, ця книжка (Childe
1952) вийшла 1956 р. російською. Відтоді по-
няття «неолітична революція», сформульоване
в іншій роботі, стали вживати в радянській ар-
хеології. Сутність цієї концепції (Чайлд 1956,
с. 53—55) зводилася до того, що через докорін-
ну зміну клімату за верхнього палеоліту на те-
|