Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу
У статті визначено загальні причини втрати робочого часу та розроблено низку заходів щодо його раціонального використання в системі менеджменту; подано групування видів робіт відповідно до доцільності часоподілу; перераховано чинники, пов’язані з використанням основних функцій керівника, які призвод...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2010
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23976 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу / Г.В. Саєнко, Є.А. Назаренко, Д.С. Чернікова // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — № 3. — С. 172-175. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-23976 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-239762013-02-13T03:22:43Z Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу Саєнко, Г.В. Назаренко, Є.А. Чернікова, Д.С. Наукові повідомлення У статті визначено загальні причини втрати робочого часу та розроблено низку заходів щодо його раціонального використання в системі менеджменту; подано групування видів робіт відповідно до доцільності часоподілу; перераховано чинники, пов’язані з використанням основних функцій керівника, які призводять до марної витрати часу; описано поетапний процес планування часу керівником та способи підвищення ефективності цього виду діяльності. Ключові слова: робочий час, планування часу, працездатність, витрати часу. В статье определено общие причины потери рабочего времени и разработано ряд мероприятий по его рациональному использованию в системе менеджмента; представлено группирование видов работ в соответствии с правильностью распределения времени; перечислено факторы, связанные с использованием основных функций руководителя, которые приводят к пустой трате времени; описано поэтапный процесс планирования времени руководителем и способы повышения эффективности этого вида деятельности. Ключевые слова: рабочее время, планирование времени, работоспособность, затраты времени. In the article the whole reasons of working time wasting are determined and activities for its rational using in the managing system are developed; grouping of job types according to the rightness of time distribution is presented; factors, connected with main functions using by the manager, which bring to time wasting, are named; prominent time planning process, made by the manager, and ways of efficiency of this activity raise are described. Key words: working time, time planning, ability to work, time expenditures. 2010 Article Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу / Г.В. Саєнко, Є.А. Назаренко, Д.С. Чернікова // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — № 3. — С. 172-175. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23976 331.31:331.108.26 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення |
| spellingShingle |
Наукові повідомлення Наукові повідомлення Саєнко, Г.В. Назаренко, Є.А. Чернікова, Д.С. Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу Економічний вісник Донбасу |
| description |
У статті визначено загальні причини втрати робочого часу та розроблено низку заходів щодо його раціонального використання в системі менеджменту; подано групування видів робіт відповідно до доцільності часоподілу; перераховано чинники, пов’язані з використанням основних функцій керівника, які призводять до марної витрати часу; описано поетапний процес планування часу керівником та способи підвищення ефективності цього виду діяльності. Ключові слова: робочий час, планування часу, працездатність, витрати часу. |
| format |
Article |
| author |
Саєнко, Г.В. Назаренко, Є.А. Чернікова, Д.С. |
| author_facet |
Саєнко, Г.В. Назаренко, Є.А. Чернікова, Д.С. |
| author_sort |
Саєнко, Г.В. |
| title |
Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу |
| title_short |
Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу |
| title_full |
Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу |
| title_fullStr |
Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу |
| title_full_unstemmed |
Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу |
| title_sort |
раціональне використання робочого часу управлінського персоналу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Наукові повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/23976 |
| citation_txt |
Раціональне використання робочого часу управлінського персоналу / Г.В. Саєнко, Є.А. Назаренко, Д.С. Чернікова // Економічний вісник Донбасу. — 2010. — № 3. — С. 172-175. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT saênkogv racíonalʹnevikoristannârobočogočasuupravlínsʹkogopersonalu AT nazarenkoêa racíonalʹnevikoristannârobočogočasuupravlínsʹkogopersonalu AT černíkovads racíonalʹnevikoristannârobočogočasuupravlínsʹkogopersonalu |
| first_indexed |
2025-07-03T03:27:18Z |
| last_indexed |
2025-07-03T03:27:18Z |
| _version_ |
1836594745494732800 |
| fulltext |
172
Економічний вісник Донбасу № 3 (21), 2010
Г. В. Саєнко, Є. А. Назаренко, Д. С. Чернікова
Збільшення прибутків підприємства та заробітної
плати робітників можливе лише за умови підвищення про-
дуктивності праці, що забезпечується завдяки правильній
організації праці персоналу. Найчастіше не складність про-
блеми, а обмаль часу на розв’язання її є головною при-
чиною невдоволення результатами діяльності ділової лю-
дини. Перевантаження керівника нерідко є наслідком од-
ночасного виконання численних завдань, унаслідок чого
можуть неправильно вибиратися пріоритети, а другорядні
справи не делегуються іншим особам. Поведінка керів-
ника у зв’язку з цим виявляється занадто залежною від
подій дня, продуктивність праці падає.
Якщо виникає доречне питання: «Чи вистачає вам
часу?», більшість, звичайно, відповідають: «Ні». За оцін-
кою експертів з раціоналізації праці, зі 100 керівників (ме-
неджерів) тільки в одного є достатньо часу, десятьом його
потрібно на 10% більше; сорока менеджерам потрібно
25% додаткового часу; іншим не вистачає 50% часу. Отже,
виникає проблема не в ньому, а в нас самих, незважаючи
на професію. Вона полягає не в тому, скільки часу ми
маємо, а в тому, що можна зробити з тим часом, який
нам відпущено, як ми його повинні використати.
Метою цієї роботи є вивчення загальних причин ут-
рат робочого часу керівника та заходів щодо його раціо-
нального використання.
Важливим кроком на шляху до успіху в напрямку
економії та раціонального використання робочого часу є
його «інвентаризація», що здійснюється за допомогою
хронометражу та фотографування.
Під хронометражем розуміється спостереження та
вимірювання витрат робочого часу на виконання окре-
мих повторюваних елементів операцій та її в цілому. Без-
посереднім його об’єктом є оперативний чи підготовчо-
заключний час.
Фотографування робочого дня відбувається за до-
помогою спостереження та вимірювання всіх корисних
затрат і втрати часу. За результатами виконаної роботи
складаються дві таблиці, в одній з яких відображаються
витрати часу в хвилинах на кожний вид робіт та строки їх
проведення, у другій — витрати часу, їх причини, конк-
ретні винуватці, період, коли вони мали місце. Отримані
дані допомагають відповісти на запитання: на що витра-
чається час, скільки його потрібно для виконання тих чи
інших операцій; що допомагає, а що перешкоджає його
ефективному використанню.
Виявлення видів діяльності, на які час витрачається
даремно (як показують дослідження, таких буває до 25%);
які можуть (можливо, з більшим успіхом) виконувати інші
особи; які віднімають час у інших, називається діагности-
кою часу. Для полегшення діагностики час, що затрачуєть-
ся робітниками управління, можна розподілити за таки-
ми функціями:
• обміркування проблем;
• вироблення рішень;
• підготовка документів;
• керівництво людьми (розподіл завдань, інструктаж,
консультування, оцінка діяльності, розв’язання конфліктів),
• прогнозування та планування діяльності на перс-
пективу;
• підготовка нарад, виступів, зборів; контроль за
діяльністю підлеглих;
• виконання зовнішніх комунікацій (участь у пере-
говорах, конференціях).
Після групування робіт їм дається оцінка на пред-
мет їх необхідності, доцільності, співвідношення плано-
вих та фактичних витрат часу.
У процесі аналізу визначається, які чинники зумов-
люють найбільші витрати часу і є з цього погляду «висо-
ковитратними»: візити, зустрічі, телефонні розмови,
відвідувачі, підлеглі. Їх виявлення дозволяє шукати спосо-
би зміни структури витрат часу з метою створення такої,
яка б найбільш відповідала цілям організації.
Дослідження свідчать, що 20—30% свого часу кері-
вник витрачає на розбір кореспонденції, переглядаючи
на день до 100 документів, із яких лише 30 по-справжньо-
му необхідні; йому доводиться ставити на рік до 20 тисяч
підписів, витрачаючи на це близько трьох тижнів. Підра-
ховано, що в діловому листуванні обсяг непотрібних да-
них доходить до 15—20%, а за всіма каналами з внутрішніх
джерел відомостей поступає на 30%, а із зовнішніх — на
40% більше, ніж потребується.
Перерахуємо фактори, пов’язані з виконанням основ-
них функцій керівника, які призводять до марної витрати часу:
— при плануванні: немає мети, порядку виконання
справ відповідно до їхньої важливості або плану роботи
на день; мінливий порядок виконання справ; невиконан-
ня завдань до кінця; управління в умовах кризи; відсутність
термінів виконання тієї або іншої роботи, зайве фантазу-
вання; спроба відразу брати на себе занадто багато справ,
нереалістична оцінка часу;
— при виконанні функції «організація»: немає на-
вичок організувати себе, завалений паперами стіл, дуб-
РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ
УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ
УДК 331.31:331.108.26
Г. В. Саєнко,
доктор економічних наук, Нікопольський економічний університет,
Є. А. Назаренко, Д. С. Чернікова,
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
НАУКОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ
173
Економічний вісник Донбасу № 3 (21), 2010
Г. В. Саєнко, Є. А. Назаренко, Д. С. Чернікова
лювання роботи, уже виконуваної кимось; невміння роз-
межовувати відповідальність і владу; занадто багато на-
чальників;
— під час роботи з кадрами: ненавчений персонал;
нестача штату або навпаки, роздутий штат; підлеглі зали-
шаються сам на сам зі своїми проблемами;
— при виконанні функції управління: прагнення все
робити самому; заняття рутинними справами, невміння
зацікавлювати певною справою інших; нездатність до ко-
ординації зусиль і роботи в колективі; конфлікти, що не
піддаються управлінню; невміння пристосуватися до змін
в умовах виробничого життя;
— при виконанні функції контролю: телефонні
дзвінки, відвідувачі; неповна інформація; відсутність на-
станов та розпоряджень зверху й звітів про реальні досяг-
нення; надмірний контроль, помилки, неефективна ро-
бота; невміння розпізнавати невдало виконану роботу;
— втрати часу при спілкуванні: мало спілкування
або, навпаки, занадто багато спілкування, нерозбірливе
спілкування; невміння слухати; спілкування, що не сто-
сується справи;
— втрати часу при виконанні функції «прийняття
рішень»: поспішні рішення; нерішучість, відкладання
рішень, прагнення зібрати всі факти, перш ніж прийняти
рішення; ухвалення рішення безпосередньо на засіданні.
Для керівників, які раціонально використовують час,
характерні такі риси:
1) керівники дбайливо ставляться до свого часу, ус-
відомлюючи, що це безцінний ресурс, який вимагає ро-
зумного ставлення до нього. Перед тим, як прийняти
рішення про виділення часу на конкретну діяльність, оці-
нюють її з погляду доцільності, але, якщо вона не обіцяє
вагомих результатів, зазвичай відразу ж відхиляється;
2) свідоме й цілеспрямоване використання часу для
вирішення не одного, а кількох завдань відразу. Наприк-
лад, післяобідню розмову може бути використано для
апробації ваших поглядів або ж щоб повчитися чого-не-
будь у працівників, колег. Кожний момент часу може ви-
користовуватися для виконання кількох завдань, для чого
потрібно чітко уявити собі наявні можливості;
3) керівники вдосконалюють уміння делегувати свої
повноваження. Перерозподіл повноважень становить
процес передачі завдань від однієї особи до іншої. 3 пере-
дачею своєї відповідальності за виконання завдань і по-
вноважень щодо розв’язання їх вивільняється час на більш
нагальну, першочергову діяльність;
4) планування використання часу, упорядкування
розкладу дій;
5) підхід до розв’язання проблем, заснований на
оцінці його ефективності. При виникненні труднощів і в
моменти, коли необхідно знайти рішення, керівник, який
ефективно використовує час, вибере такий метод, що
сприяє ефективному розв’язанню проблеми.
Планування часу, як і планування загалом, є першим
обов’язком будь-якого керівника, але, на жаль, як показу-
ють дослідження, вітчизняні менеджери приділяють цьо-
му небагато часу — у 3,5 рази менше, ніж їх американські
колеги, проте на оперативну роботу — за всіма вимірами
не менш важливу — витрачають на третину більше.
Процес планування часу починається з постановки
завдань, для чого на майбутній період складається перелік
справ і можливих перешкод, на подолання яких піде пев-
ний час. Унаслідок цього перелік регулярно доповнюєть-
ся, оновлюється, коректується шляхом виключення з ньо-
го того, що є несуттєвим.
Менеджер повинен планувати свій час укрупнени-
ми блоками, бо, коли йдеться про роботу з людьми, а
також про виконання чисто інтелектуальних функцій, поділ
не сприяє позитивним результатам. Крім того, чим більше
організація, тим менше часу в керівника залишається для
малозначущих справ. У той же час у малих організаціях
чи на низових рівнях управління великі завдання доцільно
розбивати на менш значущі та важкі з більш точним виз-
наченням строків виконання. Але й тут керівник має мож-
ливість витрачати на виконання своїх прямих обов’язків
не більше 25% ліміту часу.
Планування часу дозволяє керівникам і спеціалістам
перш за все критично осмислювати власні цілі та знайти
більш ефективні способи їх реалізації, що дозволяють не
тільки своєчасно з ними впоратися, але й створити не-
обхідні резерви для вирішення непередбачуваних проблем.
Перспективне планування дає можливість керівни-
ку сконцентруватися на найважливіших питаннях з ура-
хуванням строків та часу їх вирішення, а інші раціональ-
но розподілити серед підлеглих. В основі цього — оцінка
кожної запланованої роботи з погляду її важливості, при
цьому оцінюються наслідки у випадках відмови від вико-
нання роботи, ступінь виправданості витрачених зусиль
та шляхи їх зниження, реальна віддача.
Нарешті, планування часу дає можливість керівни-
ку сформулювати оптимальну структуру робочого дня й
скласти його розклад.
Планування часу, що відводиться на вирішення тих
чи інших проблем, виконується з урахуванням їх раціо-
нальної черговості, тобто спочатку плануються справи з
фіксованим строком виконання або ті, що потребують знач-
них витрат часу, а також неприємні задачі, відкладання яких
на потім є небажаним; далі — рутинна робота й виконання
повсякденних обов’язків; нарешті, третє місце відводиться
другорядним та епізодичним справам, що не забирають
багато часу, наприклад, читання кореспонденції, обхід ро-
бочих місць. Але в будь-якому випадку при плануванні
встановлюється точний строк завершення роботи.
Якщо майбутній обсяг роботи в задані терміни не
може бути виконаний, у плані передбачаються можли-
вості їх перенесення на пізніший період.
Планом повинно охоплюватися не більше 60% ро-
бочого часу, а решту складають резерви на вирішення
непередбачуваних проблем, творчу діяльність, підвищен-
ня кваліфікації. Непередбачувані проблеми виникають,
як правило, у зв’язку з неочікуваними відвідувачами, те-
лефонними дзвінками, необхідністю виправити раніше
допущені помилки. Створення резервів часу значно підви-
щує гнучкість планів та полегшує коректування.
Передумовою планування часу є його ретельне до-
кументування й контроль за виконанням, що дозволяє
мати чіткі уявлення про нього, краще розподіляти вико-
нання тих чи інших робіт, а також узгоджувати свої дії в
галузі планування часу з підлеглими та колегами.
На практиці існує декілька типів планів використан-
174
Економічний вісник Донбасу № 3 (21), 2010
Г. В. Саєнко, Є. А. Назаренко, Д. С. Чернікова
ня часу. Перш за все, це довгострокові, за допомогою
яких розподіляється час на реалізацію великих життєвих
цілей, які потребують багато років: отримання освіти,
просування до визначеної посади службовими сходама
та ін. До середньострокових планів можна віднести річні,
які фіксують розподіл часу для вирішення великих, але
більш конкретних завдань, перш за все виробничого ха-
рактеру.
До короткострокових планів використання робочо-
го часу відносять квартальні, місячні, декадні, денні, кож-
ний із яких деталізує попередній. Для їх складання необ-
хідно визначити центральне, найбільш трудомістке зав-
дання періоду, яке повинно бути вирішене; похідні за них
завдання, до рішення яких необхідно приступити, і труд-
нощі, які у зв’язку з цим можуть виникнути.
У місячних планах витрати часу на кожний вид діяль-
ності, включаючи необхідні резерви, передбачається вже
в годинах. У декадних (тижневих) планах відображено всі
без винятку справи та час, необхідний для їх виконання.
Якщо проблема за відповідний період не вирішується, то
роботу з нею починає інша особа.
Але найважливіший план денний. Він містить не
більш десятка проблем, у тому числі не більше трьох пер-
шорядних, робота над якими здійснюється в першу чер-
гу. Вони, а також найбільш неприємні плануються на ран-
кові години з тим, щоб до вечора їх вдалося зробити. Од-
норідні завдання групуються в денному плані роботи бло-
ками, що дозволяє не «перестрибувати» з однієї пробле-
ми на іншу й зекономити таким чином час.
Одночасно в денному плані передбачаються обо-
в’язкові перерви, що враховують як загальну працез-
датність людини, так і час, що минув з початку робочого
дня. Чим більше часу минуло, тим швидше починається
втома, що відбивається на ефективності роботи менед-
жера й спеціаліста. Дослідження показали, що за перші
вісім годин робочого дня керівник у середньому прий-
має 9,3 рішення на годину, протягом дев’ятої години —
2,5 рішення, протягом десятої — 0,9 рішення.
При складанні денних планів використання часу обо-
в’язково враховуються особливості індивідуальних біо-
ритмів з таким розрахунком, щоб найважчі завдання при-
падали на «пік» працездатності. У так званих «жайво-
ронків» він припадає на ранкові години, «голуби» зазви-
чай активні в середині робочого дня, а «сови» — під вечір.
Однак при цьому не слід плутати біоритми з процесом
нарощення фізичної втомленості, яка зазвичай мінімаль-
на в ранкові години й після достатньо тривалої перерви.
Знання всього цього дозволяє найбільш раціональ-
но розподіляти важкі та легкі, прості та складні, відпові-
дальні та невідповідальні, напружені та ненапружені спра-
ви в межах робочого дня й чергувати їх необхідним чи-
ном залежно від коливань працездатності.
Як і всі інші, денні плани витрат часу складаються в
письмовій формі, бо таким чином закладені в них справи
складніше ігнорувати. Крім того, записи розвантажують
пам’ять, дисциплінують, дозволяють більш чітко розпо-
діляти роботу, робити її більш цілеспрямованою. За запи-
сами також легше контролювати виконання планів й оці-
нювати їх підсумки.
Складання денного плану починається напередодні
увечері й проходить у декілька етапів. Спочатку форму-
люються його завдання, у які включено перенесені з місяч-
ного й тижневого планів; ті, що переходять з плану попе-
реднього дня, невирішені до сьогодні; ті, що не плану-
ються завчасно внаслідок повторюваності; ті, що можуть
виникнути раптово. Витрати часу на них визначається з
урахуванням можливого способу їх вирішення. У денно-
му плані передбачаються «вікна» на випадок необхідності
вирішити неочікувані проблеми й десятихвилинні пере-
рви після кожної години роботи.
Потім ще раз уточнюється пріоритетність завдань;
виділяються ті з них, за які час рішуче братися, і уточ-
нюється, кому з підлеглих, що можна доручити.
Уранці зіставлений напередодні денний план ще раз
уточнюється керівником разом з референтом чи секре-
тарем, щоб урахувати нові обставини, що виникли рапто-
во, наприклад, отримані за ніч документи.
Як і інший, денний план використання часу пови-
нен бути гнучким. Жорстко регламентуються тільки пи-
тання, що пов’язані з запрошенням людей, наприклад,
наради, прийом відвідувачів та ін.
Усі плани витрат часу регулярно контролюються на
предмет того, чи передбачаються в них дійсно важливі та
необхідні завдання, чи відповідає фактично витрачений
час тому, що було заплановано, чи раціональні наванта-
ження на виконавців, чому було втрачено час, чи можна
було зробити більше.
Планування часу служить справі підвищення ефек-
тивності використання робочого дня. Уважається, що день
краще починати в один і той же час, бо людина — раб
своїх звичок. Це забезпечує добрий тонус і дозволяє реа-
лізовувати принцип «людина — хазяїн роботи, а не робо-
та — хазяйка людини».
Було б краще, щоб керівник починав свій день рані-
ше підлеглих, щоб до їх приходу на роботу в нього була
можливість уточнити для них завдання й прийняти всі не-
обхідні засоби для успішного подолання труднощів. Після
цього виконуються найважчі та неприємні справи, а в
другій половині дня — легші. Така послідовність зумовле-
на не тільки нарощенням втомлюваності, але й тим, що
після обіду підлеглі, контакти з якими в першій половині
дня обмежені, зазвичай приходять з проханнями про допо-
могу та роз’яснення тих чи інших питань. Тому в другій
половині дня краще займатися справами, які не потребу-
ють великої зосередженості, наприклад, переглядом пошти
або вирішенням проблем, які знову з’явилися зранку.
Для економії часу в процесі роботи необхідно уни-
кати імпульсивних дій і не відволікатися, якщо можна, на
проблеми, що виникають, бо вони можуть вимагати но-
вих дій. Ці проблеми доцільно зафіксувати, щоб повер-
нутися до них пізніше, що дозволить закінчити розпоча-
те, а проблемам «відлежатися» й прийняти більш чіткі
межі. Фіксація матеріалу необхідна також при раптових
перервах у роботі, оскільки дозволяє швидше знову зо-
середитися.
Для тих, хто хоче зекономити час, необхідно:
— завжди завчасно попереджувати про намічені
візити;
— залишати машину там, де гарантований вільний
виїзд;
175
Економічний вісник Донбасу № 3 (21), 2010
Г. В. Саєнко, Є. А. Назаренко, Д. С. Чернікова
— ніколи не виконувати поїздки, не маючи при собі
диктофону, завдяки якому можна, не відриваючись від
керма, диктувати для себе службові записки;
— завжди мати при собі який-небудь корисний ма-
теріал для читання;
— намагатися проводити якомога більше нарад по
телефону замість засідань з безпосередньою участю
співробітників;
— завжди просити підлеглих спочатку коротко викла-
дати рекомендації, а потім заслуховувати обґрунтування;
— уникати тих, хто витрачає час;
— дивитися по телевізору ранкові новини ділового
життя, слухати радіопередачі з питань бізнесу;
— відводити для кожної справи відповідний час;
— не відкладати на завтра те, що можна зробити
сьогодні;
— не запізнюватися й вимагати того ж від членів
вашого колективу;
— уникати довгих телефонних розмов, вести роз-
мову лише на діловому рівні.
Висновок. Раціональне використання робочого часу
в системі менеджменту дає можливість вивільнити час-
тину його для самовдосконалення й розвитку, що здатне
забезпечити велику гнучкість і гармонійність у роботі
організації в цілому. Потрібно переймати досвід діяльності
іноземних керівників задля розширення теоретичних та
практичних знань, щоб потім досліджувати використані
можливості та надавати пропозиції щодо вдосконалення
організації праці на підприємстві.
Саєнко Г. В., Назаренко Є. А., Чернікова Д. С. Ра-
ціональне використання робочого часу управлінського
персоналу
У статті визначено загальні причини втрати робочого
часу та розроблено низку заходів щодо його раціонального
використання в системі менеджменту; подано групування
видів робіт відповідно до доцільності часоподілу; перерахо-
вано чинники, пов’язані з використанням основних функцій
керівника, які призводять до марної витрати часу; описано
поетапний процес планування часу керівником та способи
підвищення ефективності цього виду діяльності.
Ключові слова: робочий час, планування часу, пра-
цездатність, витрати часу.
Саенко Г. В., Назаренко Е. А., Черникова Д. С. Ра-
циональное использование времени управленческого
персонала
В статье определено общие причины потери рабо-
чего времени и разработано ряд мероприятий по его ра-
циональному использованию в системе менеджмента;
представлено группирование видов работ в соответствии
с правильностью распределения времени; перечислено
факторы, связанные с использованием основных функ-
ций руководителя, которые приводят к пустой трате вре-
мени; описано поэтапный процесс планирования вре-
мени руководителем и способы повышения эффектив-
ности этого вида деятельности.
Ключевые слова: рабочее время, планирование вре-
мени, работоспособность, затраты времени.
Sayenko G. V., Nazarenko Ye. A., Chernikova D. S.
Rational Time Using of the Ruling Staff
In the article the whole reasons of working time wasting
are determined and activities for its rational using in the
managing system are developed; grouping of job types
according to the rightness of time distribution is presented;
factors, connected with main functions using by the manager,
which bring to time wasting, are named; prominent time
planning process, made by the manager, and ways of
efficiency of this activity raise are described.
Key words: working time, time planning, ability to work,
time expenditures.
Стаття надійшла до редакції 04.06.2010
Прийнято до друку 27.08.2010
|