Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР
В статье содержится описание караимских периодических изданий начала ХХ века, их целей и задачи, объема, основных отделов, исследуется отражение в караимской периодике процессов национального культурного ренессанса, изучается связь этнических изданий караимов с общественно-политической жизнью караим...
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35879 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР / Н.В. Яблоновська // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 2. — С. 27-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-35879 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-358792012-07-06T12:08:02Z Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР Яблоновська, Н.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье содержится описание караимских периодических изданий начала ХХ века, их целей и задачи, объема, основных отделов, исследуется отражение в караимской периодике процессов национального культурного ренессанса, изучается связь этнических изданий караимов с общественно-политической жизнью караимской общины. Стаття містить опис караїмських видань початку ХХ століття, з'ясовує їхні цілі і завдан-ня, обсяг, основні розділи; досліджує відбиття у караїмській періодиці процесів національного культурного ренесансу; вивчає зв'язок етнічних видань караїмів із суспільно-політичним життям караїмської громади. The article researches the Karaite mass media of the beginning of the XX century: its matters and tasks, volume, main sections, the reflection of the cultural renaissance in it and its connection with life of the Karaite community. 2004 Article Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР / Н.В. Яблоновська // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 2. — С. 27-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35879 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Яблоновська, Н.В. Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР Культура народов Причерноморья |
| description |
В статье содержится описание караимских периодических изданий начала ХХ века, их целей и задачи, объема, основных отделов, исследуется отражение в караимской периодике процессов национального культурного ренессанса, изучается связь этнических изданий караимов с общественно-политической жизнью караимской общины. |
| format |
Article |
| author |
Яблоновська, Н.В. |
| author_facet |
Яблоновська, Н.В. |
| author_sort |
Яблоновська, Н.В. |
| title |
Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР |
| title_short |
Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР |
| title_full |
Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР |
| title_fullStr |
Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР |
| title_full_unstemmed |
Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР |
| title_sort |
журнал кримських караїмів “бизым йол” (“наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики кримської арср |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35879 |
| citation_txt |
Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР / Н.В. Яблоновська // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 2. — С. 27-30. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT âblonovsʹkanv žurnalkrimsʹkihkaraímívbizymjolnaššlâhusvítlítradicíjkaraímsʹkoípresiínacíonalʹnoípolítikikrimsʹkoíarsr |
| first_indexed |
2025-07-03T17:20:55Z |
| last_indexed |
2025-07-03T17:20:55Z |
| _version_ |
1836647192746524672 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
27
гендерных исследований, нельзя не отметить тот факт, что актуальность лексикографического описания
базовых терминов состоит не только в «легитимизации» гендерной терминосистемы, но и гендерных ис-
следований в целом.
Источники и литература
2. Айвазова С.Г. Русские женщины в лабиринтах равноправия. Очерки политической теории и истории.
– М.: ЗАО «Редакционно-издательский комплекс Русанова», 1998. – 408 с.
3. Большой толковый социологический словарь. – М.: Вече, АСТ, 1999. – Т. 1. – 544 с.
4. Брандт Г.А. Природа женщины. – Екатеринбург: Гуманитарный университет, 2000. – 180 с.
5. Горошко Е., Кирилина А. Гендерные исследования в лингвистике сегодня // Гендерные исследования.
– 1999. – № 2. – С. 234–241.
6. Горошко Е.И. Языковое сознание: Гендерная парадигма. – М. – Харьков: Издательский Дом
«ИНЖЭК», 2003. – 440 с.
7. Жеребкина И., Пушкарева Н., Кон И., Темкина А. Обсуждение темы «Проблемы и перспективы раз-
вития гендерных исследований в бывшем СССР» // Гендерные исследования. – 2000. – № 5. – С. 8–42.
8. Крысин Л.П. Русское слово, свое и чужое: Исследования по современному русскому языку и социо-
лингвистике. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – С. 210–221.
9. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе. Гендерный аспект. – Киев: ВИПОЛ,
1999. – 172 с.
10. Першай А. Колонизация наоборот: гендерная лингвистика в бывшем СССР // Гендерные исследова-
ния. – 2002. – № 7–8. – С. 236–249.
11. Словарь гендерных терминов. – М.: Информация – XXI век, 2002. – 256 с.
12. Словник іншомовних слів. – К.: Наукова думка, 2000. – 680 с.
13. Современный философский словарь. – М.: Академический Проект, 2004. – 864 с.
14. Темкина А. Феминизм: Россия и Запад // Русский феминистский журнал. – 1995. – № 3. – С. 53–58.
Яблоновська Н.В.
ЖУРНАЛ КРИМСЬКИХ КАРАЇМІВ “БИЗЫМ ЙОЛ” (“НАШ ШЛЯХ”) У СВІТЛІ
ТРАДИЦІЙ КАРАЇМСЬКОЇ ПРЕСИ І НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРИМСЬКОЇ АРСР
Національна політика Кримської АРСР є досить добре дослідженою у публікаціях останнього десяти-
ліття – статтях Господаренка Н.М.[3], Фрідмана Я.В.[13], .Хованцева Д.В.[14], Змерзлого Б.В.[8], Пащені
В.Н. [12] та ін. Однак науковці, розглядаючи статистичний, кількісний бік проблеми, на наш погляд, при-
діляли недостатньо уваги її якісній стороні. У даному аспекті найбільш цікавим залишається питання про
взаємозв’язок національної політики Криму 1921–1941 рр. із системою його етнічної преси. Частково це
питання порушує Г.З. Юксель [15] по відношенню до кримськотатарської публіцистики зазначеного пері-
оду. На наш погляд, не менш показовим є аналіз у зазначеному аспекті й караїмського журналу “Бизым
йол”, тим більше, що за винятком статті О.Б. Білого [1], оглядовий характер якої не дозволив її автору до-
кладно зупинитись на окремих виданнях, даний журнал ще не становив предмету спеціального вивчення.
Аналіз тематики цього журналу, і зокрема відображення проблеми національного відродження на його
сторінках, й становить ціль нашої статті.
Перші караїмські видання виникли у другій половині ХІХ століття й були рукописними: у 1860-ті ро-
ки у Одесі виходив рукописний журнал ”Давул” (“Барабан”), збереглися й відомості про вихід подібних
видань у Криму: московський журнал “Караимская жизнь” у № 7 (грудень) за 1911 рік надрукував вірш
М.А. Крима “Стукалка” - з “рукописної гумористичної караїмської газетки “Зурна-Давул”, яка кілька ро-
ків тому назад ходила по руках у Феодосії” [9, с. 63].
Першим друкованим органом караїмської громади став московський російськомовний щомісячник
“Караимская жизнь” (1911–1912) (головний редактор Садук Раєцький, редактор-видавець – В.І. Сінані),
його змінили щомісячний суспільний і історико-літературний журнал “Караимское слово» (1913–14, Віль-
нюс, редактор-видавець А.І. Шпаковський) і суспільний історичний літературний та науковий щомісячник
“Сабах” (№1,2, 1914, Луцьк) (відповідальний редактор-видавець Емілія Йосифовна Рудковська). Але не
друге, не третє видання ні за обсягом, ні за рівнем поліграфії, ні за кількістю ілюстративного матеріалу не
могли зрівнятись із “Караїмським життям”.
У 1914 р. була здійснена перша спроба організації караїмського періодичного видання на батьківщині
караїмів у Криму. Газзан феодосійської караїмської общини, учень знаменитого караїмського просвітяни-
на І.І. Казаса, А.І. Катик звернувся до таврійського губернатора із проханням дозволити випуск у Феодосії
караїмського журналу “Вестник караимской жизни” [6]. Не зважаючи на те, що бажане свідоцтво А.І. Ка-
тиком було отримане, журнал так і не побачив світ – почалася перша світова війна.
Початком кримської караїмської преси став вихід у 1917 р., у Євпаторії журналу “Известия караимс-
кого Духовного Правления”, який заснував гахан С.М. Шапшал [16]. Але й і це видання проіснувало тіль-
ки два роки – через відомі політичні події його випуск у 1919 р. був припинений. Цілком зрозуміло, що
нова революційна влада не відчувала зацікавленості у розвитку релігійної самосвідомості караїмської
громади, але на питання що до розвитку самосвідомості національної неможливо дати однозначну відпо-
відь.
У межах створеної у жовтні 1921 р. Кримської АРСР, як було задекларовано у її Конституції, затвер-
джувалася “рівність і право на вільний розвиток усіх національностей Криму”, відмінялися “національні і
національно-релігійні привілеї, що існували раніше” [10, с. 257]. На підтвердження цього у складі Крим-
Яблоновська Н.В.
ЖУРНАЛ КРИМСЬКИХ КАРАЇМІВ “БИЗЫМ ЙОЛ” (“НАШ ШЛЯХ”) У СВІТЛІ ТРАДИЦІЙ КАРАЇМСЬКОЇ
ПРЕСИ І НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРИМСЬКОЇ АРСР
28
ського обкому партії довгий час існували татарська, німецька, єврейська, вірменська, естонська, грецька
секції; за освіту і культурний розвиток 10 груп нацменшин, що складали 25% населення Криму, відповіда-
ла Рада по справах просвіти національних меншин (Совнацмен). Сучасні дослідження надають, на перший
погляд, позитивну картину розвитку нацменшин Криму на початку 1920-х років. Як пише Н.М. Господа-
ренко, “на початку 1922 р. у республіці діяли 30 клубів національних меншин і стільки ж бібліотек, дві
третини з яких були німецькими. Існували окремі бібліотеки для караїмів і кримчаків. Утворювалась і збі-
льшувалась мережа національних дошкільних закладів” [3]. При цьому не слід забувати, що у нових умо-
вах саме поняття національних освітніх закладів піддавалося корекції згідно з установками партії, і зокре-
ма зі ствердженням В.І. Леніна про те, що “лозунг національної культури невірний і виражає лише буржу-
азну обмеженість розуміння національного питання”, а також його намаганням взяти курс на “інтернаціо-
нальну культуру” [11]. Наприклад, у 1925 р., звітуючи про відсутність національних дошкільних дитячих
закладів, Кримський обком шкодує лише про те, що “десятитисячна армія нацмен дітей дошкільного ві-
ку не отримує основ соціального, комуністичного виховання” і що “діти йдуть до школи прямо з вулиці
або з умов достатньо консервативного і заскнілого побуту, зараженого і релігійними, і національними тен-
денціями” (курсив мій. – Н.Я.) [4]. З 202 національних шкіл І ступеню, що існували у Криму у 1925 році,
на рідній мові викладання велося тільки у німецьких, грецьких, вірменських, естонських, єврейських,
польських і чеських. У двох караїмських школах викладання велося російською мовою, бо, як було зазна-
чено, “рідної мови в них немає, а розмовна татарська мова (тобто сучасна караїмська мова – Н.Я.) не
може служити мовою викладання” (?!), в той же час “у молодших групах зазначених шкіл “доводиться
удаватися до допомоги рідної (?!), тобто розмовної татарської мови” (курсив мій. – Н.Я.) [5].
Сучасні дослідники часто звинувачують політику “коренізації” Кримської АРСР у надмірній “татари-
зації”. Наприклад, Н.М. Господаренко відмічає, що в цілому ”політика татаризації була суперечливою і не
відповідала інтересам представників інших народів, які проживали у Криму та із таким саме правом від-
носилися до числа корінних – кримських греків, караїмів, кримчаків та інших” [див. 3, а також 14]. З огля-
ду на структуру етнічної преси Кримської АРСР можна із цим погодитись: кримськотатарські видання
складають більше 95 % всіх її національних видань (наприклад, українці (приблизно 10 % населення пів-
острова) не мали жодного). Але, на наш погляд, національна політика не може бути виміряна арифметич-
но, і саме тому політика татаризації, яка добра виглядала у цифрах партійних звітів, в решті решт прова-
лилася (як визначає Я.В. Фрідман, “Результат політики коренізації, яка повністю себе дискредитувала, був
прямо протилежним: питома вага кримських татар в керівництві до 1939 р. не тільки не зросла, але знизи-
лась” [13, с.102-105], із ним погоджується Д.В. Хованцев: “В решті решт адміністративно-бюрократичні
методи татаризації у Криму довели її до абсурду, що призвело до дискредитації самої національної полі-
тики” [14]). Причини провалу “коренізації” треба шукати не в перевагах, які на якийсь час отримала окре-
ма нація за рахунок інших, а в недосконалості самої ідеї націоналізації за допомогою тоталітарних механі-
змів: ще 1 травня 1917 р. делегат Всеросійського мусульманського з’їзду Топчибашев сказав фразу, що
згодом стала знаменитою і висвітлила головну проблему імперської національної політики: “Вони (мусу-
льмани. – Н.Я.) лише просять про одне: поменше опіки і побільше довіри” [7, с.79].
Отже, нерівність подальшого розвитку національної розбудівлі Криму щодо інтересів окремих націо-
нальних груп, проведення націоналізації “зверху”, без урахування думок самих національних громад,
спроба утворити культуру національну за формою і соціалістичну за змістом призвели до повного краху
плану “коренізації”. Жертвою такої невдалої національної політики стали й кримські караїми, які саме на-
передодні захвату влади більшовиками зробили відродження національної культури, мови, релігії, освіти
своєю першочерговою справою [див.16].
Недоліки національної політики у рамках інтернаціональної радянської культури виявляє аналіз зміс-
ту журналу “Бизым йол” (“Наш шлях”) (1927), єдиного радянського кримського караїмського видання, ор-
гана Кримського об’єднання караїмських общин (КримОКО).
Вже сама назва журналу є свідченням нової традиції етнічних радянських видань, які за звичай від-
кривалися лозунгом “Пролетарі всіх країн, єднайтеся!”. Суто пропагандистськими виявилися і перші ма-
теріали видання – редакційне звернення “Привіт журналу “Бизым йол”” (характерною є фраза” “Основна
задача партії і Радянської влади – максимально залучити трудящі маси національних меншин до радянсь-
кого побуту” [2, с.4]), редакційна стаття “Червоний Жовтень”, стаття М.С. Сінані “Пам’яти вождя”, виде-
ржки із статті Л. Каменева “Літературна спадщина Володимира Ілліча”, замітка Б.А. Шамаша “В Осоавіа-
хім!”.
Гостро полемічною до попереднього караїмського видання Криму – журналу “Известия Караимского
Духовного Правления” – є стаття заступника голови Кримсовнацмену Семена Гамалова. Якщо засновники
“Известий” вважали караїмську релігію основою національної цілісності караїмів й існування самого по-
няття караїмства, то Гамалов радісно відзначає, що багато молодих караїмів не тільки не знають імен ко-
лишніх гахамів Пампулова і Шапшала, але навіть не знають, що таке гахам. Дана тенденційна заява під-
тверджується історичними фактами радянської атеїстичної дійсності: до революції в Криму було 11 кена-
са, до 1960 р. не залишилося ні однієї (у 1959 р. була закрита остання в Євпаторії). Сам стиль автора стат-
ті, що легко сполучає слова «гниль» і «чертог» (і навіть припускає словосполучення «позолочена гнилиз-
на»), про падіння професійного рівня радянських етнічних видань також чимало може повідати таке стве-
рдження: «Жовтневий ураган, який зніс усю гнилизну, усю погань минулого, не пощадив, звичайно, і по-
золоченої гнилі караїмських верхівок, відкинувши їх далеко за межі робочо-селянського Криму. На диму-
чих руїнах, на кривавих попелищах огидної «в'язниці народів» побудований мозолистими руками велич-
ний чертог праці і братерства народів» [2, с.14].
Однією з головних ідей журналу було порівняння “тепер” і “тоді”, яке усіма авторами, і Гамаловим в
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
29
тому числі, вирішувалося на користь “тепер”. Але фактичний бік проблеми, якій розкривають публікації
збірки, дає зовсім інше уявлення. Щиро дякуючи Радянській владі за допомогу у піднятті культурного рі-
вня караїмів, автори публікацій відзначають і повну відсутність караїмських дошкільних закладів, і недо-
статність всього двох караїмських шкіл із незначною кількістю учнів і неблискучим рівнем викладання, і
складне матеріальне положення чотирьох караїмських клубів [2, с.14]. Вражаюче контрастують із ствер-
дженням про процвітання караїмів у СРСР цифри статистичних відомостей у Криму у 1921 і у 1926 р. [2,
с. 95]:
За станом на березень 1921 р. На 17.12.26 р. № Найменування населених пунктів
Ч. Ж. Об. Ч. Ж. Об.
1. Євпаторія 683 1020 1703 378 613 991
2. Сімферополь 434 542 976 384 550 934
3. Севастополь 544 701 1245 348 448 796
4. Феодосія 431 454 885 333 458 791
5. Ялта 72 89 161 60 92 152
6. Бахчисарай 72 95 167 56 88 144
7. Керч 10 21 31 19 34 53
8. Армянськ 13 14 27 14 18 32
9. Джанкой 5 7 12 3 6 9
10. Балаклава 5 6 11 2 4 6
11. Судак - - - 2 5 7
12. Карасубазар 5 6 11 1 1 2
13. Алушта - 5 5 - 1 1
14. Старий Крим 3 - 3 1 - 1
Всього по містах Криму 2277 2960 5237 1601 2318 3919
По сільській місцевості 166 161 327 141 153 294
Всього по Криму 2443 3121 5564 1742 2417 4213
За п’ять років радянської влади караїмське населення півострова зменшилось на 1351 чол., тобто
майже на чверть.
З іншого боку, відомості про активізацію караїмських організацій у середині 1920-х рр. давали певну
надію на вирішення проблеми національного відродження цього кримського етносу. Сьомого лютого 1914
р. був зареєстрований устав Кримського об’єднання караїмських общин (КримОКО), яким було ініційова-
не проведення низки караїмських конференцій та з’їздів (“Підсумки нашої роботи”) [2, с.19–21]. Матеріал
“З’їзди та конференції” [2, с. 25–62] містить звіти про І Всекримський з’їзд Караїмських товариств (1-3 че-
рвня 1914 р.), Першу Всесоюзну конференцію караїмських товариств (10-15 листопада 1924 р.), ІІ Все-
кримський з’їзд Караїмських товариств (21 березня 1926 р.).
На всіх вказаних з’їздах найбільш актуальними були питання про перспективи і методи культурно-
просвітницької роботи, про караїмські школи, про збереження пам’ятників караїмської старовини та мис-
тецтва. Наприклад, на першому з’їзді Д.С. Нейман у доповіді про культурно-просвітницьку роботу серед
караїмів привернув увагу слухачів до стану караїмських шкіл, а саме до відсутності в них єдиної системи,
єдиного методу викладання.
Але найбільш гострою проблемою цієї та інших доповідей стала проблема рідної мови караїмства.
З’їзд був вимушений навіть звернутись до Академічної Наради Наркомпросу, щоб отримати відповідь на
те, яку мову караїмам слід вважати материнською – чи то древнєбіблейську, якою написана караїмська лі-
тература, чи то тюрксько-татарську, на якій спілкувалися караїми. Слід зазначити, що самі караїми схиля-
лися до останнього варіанту: у кількох публікаціях журналу вони неодноразово підкреслювали свою бли-
зькість до кримськотатарської нації: саме “розмовним наріччям караїмів” були написані надруковані у жу-
рналі вірші караїмських поетів, про “караїмсько-татарську народну творчість” пишуть М.С. Синані і Авах
(“Чи можливо прослідити різке розходження між караїмсько-татарськими піснями і танцями і народним
епосом?” – запитує М.С. Сінані і відповідає: “Безумовно, такої різкої різниці провести неможливо” [2,
с.83], подібну думку висловлює і Авах: “Творчість татар неможливо відділити від творчості караїмів” [2,
с.84]), до схожого висновку доходить Я.Б. Шамаш у статті “Розмовна мова кримських караїмів і новий
(латинізований) тюрксько-татарський алфавіт”: “Якщо ми, караїми, бажаємо зберегти свій національний
вигляд, якщо ми, караїми, бажаємо самовизначитись, як інші національні меншини, а це найактуальніша
для нас, найневідкладнійша у даний час задача, то ми повинні відновити свою рідну мову - чагитайську,
зараз уживану нами, дуже близьку, майже однакову із татарською мовою” [2, с.80].
Тому цілком природно, що у всіх караїмських конференціях і з’їздах приймали участь кримськотатар-
ські представники кримського уряду і обкому ВКП(б), звертаючись до аудиторії саме кримськотатарською
мовою. Наприклад, нарком охорони здоров’я Чапчакчі у своїй доповіді окремо зупинився на принципі
“Сиз ве биз” (Ви і ми) і закликав усіх караїмів відмовитись від цієї політики і працювати рука об руку із
татарами, оскільки “ще з часів кримських ханів ці два народи біли зв’язані спільністю культури, мови і лі-
тератури” [2, с. 34]. Голова КримЦВК Велі Ібраімов заявив, що він як татарин буде розмовляти рідною
мовою, – рідною як для татар, так і для караїмів.
На жаль, ця тенденція до мовного самовизначення кримських караїмів подальшого розвитку не отри-
мала: перший номер журналу “Бізим йол” виявився і останнім, у тридцяті роки було зачинено всі націона-
льні школи, в тому числі і караїмські, а звинувачення у буржуазному націоналізмі, пов’язані із сфабрико-
ваною “справою Велі Ібраімова”, сталі практично нездоланною перешкодою на шляху розвитку корінних
тюркських народів Криму. Справу детюркизації півострова завершила депортація, яка частково торкнула-
ся і кримських караїмів. На протязі половини століття караїми були позбавлені можливості відвідувати
Яблоновська Н.В.
ЖУРНАЛ КРИМСЬКИХ КАРАЇМІВ “БИЗЫМ ЙОЛ” (“НАШ ШЛЯХ”) У СВІТЛІ ТРАДИЦІЙ КАРАЇМСЬКОЇ
ПРЕСИ І НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРИМСЬКОЇ АРСР
30
національні школи, спілкуватися рідною мовою, читати національну літературу, мати свої друковані пері-
одичні видання. Наслідком такого вирішення національного питання стала практична втрата молодим по-
колінням кримських караїмів своєї мови.
Таким чином, “Бізим йол” - єдиний караїмський журнал Криму радянських часів – став свідченням
одночасно як певних досягнень плану “коренізації”, так і причин його провалу: перш за все, обмеженості
спроб націоналізації рамками “єдиної пролетарської культури” й несумісністю ідеї культурного і мовного
національного різноманіття з уніфікацією як головним принципом тоталітаризму.
Джерела та література
1. Белый О.Б. Караимская национальная периодика в первой половине ХХ в. (Из истории изучения вос-
точноевропейских караимов) // Проблемы истории и археологии Крыма. – Симферополь: Таврия,
1994. – С. 235–251.
2. Бизым йол (Наш путь): Издание Крымского объединения караимских общин. – Симферополь, 1927. –
96 с.
3. Господаренко Н.М. Особенности культурно-политической работы среди национальных меньшинств
Крыма в 1920-е годы // Культура народов Причерноморья. – № 10. – 1999;
www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture10/index.htm.
4. Державний архів АРК (ДААРК). – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 435. – Л.15(зв.), 16
5. Державний архів АРК (ДААРК). – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 435. – Л.17, 17(зв.)
6. Державний архів в АРК (ДААРК). – Ф. 26. – Оп. 3. – Спр. 964. – Л. 1.
7. Елагин в. Националистические иллюзии крымских татар в революционные годы // Забвению не под-
лежит… (Из истории крымскотатарской государственности и Крыма). Научно-популярные очерки. –
Казань: Татарское кн. изд., 1992. – С. 74-118.
8. Змерзлый Б.В. Некоторые аспекты работы государственных и партийных органов Крымской АССР в
1920 – 1930-х годах по ликвидации неграмотности среди крымских татар // Культура народов Причер-
номорья. – № 50. – 2004; www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture50/index.htm.
9. Караимская жизнь. – 1911. – №7 (грудень). – С.63.
10. Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. – Симферополь: Таврия, 1990. – 320 с. – Вып. 3.
11. Ленин В.И. Полн. собр. cоч. - Т.23. – С. 322.
12. Пащеня В.Н. О дуализме в национально-государственном строительстве в Крыму в 1930-х годах в
цифрах и фактах // Культура народов Причерноморья. – № 50. – 2004;
www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture50/index.htm.
13. Фридман Я.В. Социально-культурное развитие Крымской АССР в 20 – 30-е гг. и проблемы языковой
политики // Проблемы истории Крыма. – Симферополь, 1991. – Т. 2. – С. 102 – 105.
14. Хованцев Д.В. О национальной политике в Крымской асср в 1920-е годы // Культура народов Причер-
номорья. – № 8. – 1999; www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture8/index.htm.
15. Юксель Г.З. Периодизация крымскотатарской журналистики 1905–1941гг. // Культура народов
Причерноморья. – № 43. – 2003; www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture43/index.htm.
16. Яблоновская Н.В. Журнал «Известия караимского Духовного Правления» (1917-1919) в контексте ка-
раимской прессы начала ХХ века www.turkolog.narod.ru/info/crm-55.htm.
http://www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture10/index.htm
http://www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture50/index.htm
http://www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture50/index.htm
http://www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture8/index.htm
http://www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture43/index.htm
http://www.turkolog.narod.ru/info/crm-55.htm
|