Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури
Охарактеризована система природопользования северных алгонкинов. Обстоятельно проанализирована роль охоты на тюленя в системе их жизнедеятельности. На основании археологических и письменных источников доказано, что, невзирая на акультурацию, связанную с европейской колонизацией, индейцы Лабрадора ос...
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Series: | Народна творчість та етнографія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37908 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури / Д. Воробйов // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 74-81. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37908 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-379082012-10-26T12:06:27Z Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури Воробйов, Д. Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів Охарактеризована система природопользования северных алгонкинов. Обстоятельно проанализирована роль охоты на тюленя в системе их жизнедеятельности. На основании археологических и письменных источников доказано, что, невзирая на акультурацию, связанную с европейской колонизацией, индейцы Лабрадора остались носителями таёжной адаптации со свойственным ей типом культуры. The System of the nature’s usage of the Northern Algonquins is characterized and the role of seal-hunting in their system of vital functions is analyzed. Founded on the archeological and writing sources it is argued that without regard to acculturation connected with the European colonization the Labrador Indians (aboriginals) remained the carriers of taiga adaptation with its own cultural type. 2010 Article Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури / Д. Воробйов // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 74-81. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37908 639.247.453(292.75) uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів |
| spellingShingle |
Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів Воробйов, Д. Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури Народна творчість та етнографія |
| description |
Охарактеризована система природопользования северных алгонкинов. Обстоятельно проанализирована роль охоты на тюленя в системе их жизнедеятельности. На основании археологических и письменных источников доказано, что, невзирая на акультурацию, связанную с европейской колонизацией, индейцы Лабрадора остались носителями таёжной адаптации со свойственным ей типом культуры. |
| format |
Article |
| author |
Воробйов, Д. |
| author_facet |
Воробйов, Д. |
| author_sort |
Воробйов, Д. |
| title |
Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури |
| title_short |
Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури |
| title_full |
Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури |
| title_fullStr |
Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури |
| title_full_unstemmed |
Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури |
| title_sort |
промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів лабрадору: приморський компонент тайгової культури |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37908 |
| citation_txt |
Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору: приморський компонент тайгової культури / Д. Воробйов // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 2. — С. 74-81. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT vorobjovd promiseltûlenâvžittêzabezpečenníalgonkínívlabradoruprimorsʹkijkomponenttajgovoíkulʹturi |
| first_indexed |
2025-07-03T19:44:47Z |
| last_indexed |
2025-07-03T19:44:47Z |
| _version_ |
1836656244481327104 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
74
Характеризуючи систему природокористування пів-
нічних алгонкінів, слід звернути увагу на освоєння
ними ресурсів морського узбережжя, особливо на про-
мисел тюленя.
Промисел морських тварин зазвичай сприяє осілому
способу життя на узбережжі в стаціонарних селищах із
досить великою кількістю жителів. Цей складник сис-
теми природокористування лише досить умовно можна
зарахувати до бореального культурно-екологічного
типу, і цілком очевидно, що він не відноситься до тай-
гових адаптацій. Разом з тим більшість груп аборигенів
Лабрадору влітку виходили на морське узбережжя, де
займалися промислом тюленя.
Вияснити, як велося полювання на тюленя в доєвро-
пейську епоху, допомагають археологічні дані. Велике
значення цього джерела зумовлено ще й тим, що в
археологічному сенсі літоральна смуга вивчена значно
краще, ніж внутрішні області. Так, археологічні розкоп-
ки, здійснені в останні десятиліття на Верхньому
Північному Узбережжі затоки Св. Лаврентія, засвідчу-
ють, що мешканці, які проживали тут із давніх-давен,
полювали на тюленя.
Археолог Мішель Плурд дослідив стоянки вздовж
узбережжя від гирла р. Сагеней до гирла р. Манікуаган
і стоянки на цьому ж відтинку, розміщені віддалік оке-
ану біля підніжжя Лаврентійських гір та на суміжних
ділянках плато (Канадського Кристалічного Щита).
На стоянці Гран-Бержерон (DbEj-11) поміж Тадуссаком
та Ескуменом, ранні шари якої датуються епохою Архаїки
(5000–3000 роки до н. е.), «у двох шарах, але особливо в
найдавнішому, зимове полювання на тюленя є одним із
найкраще представлених видів діяльності. Типологія
кам’яних знарядь вказує на південний вплив, який виявля-
ється у двох рівнях заселення. Однак верхній шар загалом
може відображати наявність груп, що прийшли із внутріш-
ніх земель [Лабрадору. – Д. В.]».
Пізніша стоянка Гран-Бержерон (DbEj-13) [епоха
Сильвіколь (3000–300 роки до н. е.)], неподалік від пер-
шої, засвідчила, що її жителі користувалися водночас і
морськими, і тайговими ресурсами, але при цьому про-
стежується переважання промислу тюленя 1.
Отже, якщо на тюленя полювали взимку, то це вказу-
вало на тривале перебування на узбережжі і, як наслі-
док, на відсутність тайгової адаптації. Переважання
тюленя, виявлене в матеріалах пізнішої стоянки, також
засвідчило тісний зв’язок екологічної культури людини з
узбережжям.
Подальші дослідження М. Плурда показали, що сто-
янки підніжжя і плато – це стоянки маленьких груп із
небагатим інвентарем, тоді як узбережні стоянки –
більші. Автор дійшов висновку, що система поселень
характеризувалася освоєнням береговими групами
багатих морських ресурсів. Поряд із цим залишалося
нез’ясованим, чи здійснювали вони сезонні міграції до
внутрішніх районів 2.
Ці висновки суперечать гіпотезі про тайгову адапта-
цію. Вони не збігаються з відомостями колоніального
періоду. Найважливіше для нас питання – ці люди
постійно жили на узбережжі, чи приходили сюди на
деякий час, як це було в пізніші епохи, відображені в
писемних джерелах, – залишається тут відкритим.
Матеріали, отримані в узбережних районах Лабрадору,
що лежать північніше, також відображають інтенсивне
освоєння морських та узбережних ресурсів.
Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів Лабрадору:
приморський компонент тайгової культури
Denys Vorobiov. Seal-Hunting in the Life Support of the Labrador Algonquins: Seaside Component of the Taiga Culture
The System of the nature’s usage of the Northern Algonquins is characterized and the role of seal-hunting in their system of
vital functions is analyzed. Founded on the archeological and writing sources it is argued that without regard to acculturation
connected with the European colonization the Labrador Indians (Aboriginals) remained the carriers of taiga adaptation with its
own cultural type.
Keywords: Northern Algonquins, Labrador Aboriginals, ecological culture, taiga adaptations, seal-hunting.
Денис Воробьев. Промысел тюленя в жизнеобеспечении алгонкинов Лабрадора: приморский компонент таёжной
культуры
Охарактеризована система природопользования северных алгонкинов. Обстоятельно проанализирована роль охоты на
тюленя в системе их жизнедеятельности. На основании археологических и письменных источников доказано, что, невзирая
на акультурацию, связанную с европейской колонизацией, индейцы Лабрадора остались носителями таёжной адаптации со
свойственным ей типом культуры.
Ключевые слова: северные алгонкины, индейцы Лабрадора, экологическая культура, таёжная адаптация, охота на
тюленя.
денис Воробйов
УДК 639.247.453(292.75)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
75Денис Воробйов. Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів
Лабрадору: приморський компонент тайгової культури
Ж.-І. Пінталь провадив археологічні дослідження на
Нижньому Північному Узбережжі в районі Блан-Саблон.
Згідно з датуваннями цього автора, період Середньої
Архаїки припадає на 8200–5000 роки до н. е., Пізньої
Архаїки – на 5000–3500 роки до н. е., Постархаїки
(Сильвіколь, за термінологією М. Плурда) – на 3500–
400 роки до н. е. 3
Ж.-І. Пінталь вважав, що в епоху пізньої Середньої
Архаїки існувала змішана система освоєння ресурсів і
територій. Мисливці не зосереджувалися вибірково на
жодній із тварин, але водночас морські тварини стано-
вили вагому частку в харчовому раціоні. Поряд із тери-
торіальною мобільністю на узбережжі існували також
довгочасні стоянки.
У період Пізньої Архаїки кількість великих постій-
них стоянок на узбережжі зменшується, групи амери-
канських індіанців починають освоювати ресурси вну-
трішніх територій. Дослідник пояснює таку обставину
місцевим похолоданням і приходом палеоескімосів 4.
В епоху Постархаїки стратегія адаптації знову була
зорієнтована переважно на освоєння морських ресурсів.
На стоянках, датованих 2500–1100 роками до н. е., часто
трапляються обпалені кістки тюленя. Промисел тюленів,
морських птахів та прибережне збиральництво почина-
ють відігравати найважливішу роль у життєзабезпеченні.
Як доповнення практикують неспеціалізоване полюван-
ня на різних наземних тварин, що водяться поблизу.
Ж.-І. Пінталь відзначає, що в цей період виявляється чіткі-
ша регіоналізація груп американських індіанців, яка
виражається в освоєнні місцевих ресурсних баз. «Після
відходу палеоескімосів цей процес ознаменувало інтен-
сивне полювання на тюленя, заснування тривалих посе-
лень у Блан-Саблон та інтенсивне освоєння літоральної
смуги і надалі – прилеглих озер внутрішніх територій».
На думку цього дослідника, населення, яке часто навіду-
валося в район Блан-Саблон, належало до алгічної тради-
ції, що об’єднувала індіанців Ньюфаундленду, Лабрадору
та Нижнього Північного Узбережжя. Можливо, до неї
також належали тубільні групи Середнього Північного
Узбережжя і Центрального Квебеку. Але при цьому існу-
вав певний культурний регіоналізм. Цілком імовірно, що
предки беотук за останні 600 років до приходу європейців
часто відвідували район Блан-Саблон 5.
Отже, на перший погляд видається, що сукупні дані,
отримані шляхом археологічних досліджень різних
періодів – від доконтактної епохи аж до початку безпо-
середніх контактів, суперечать заявленим у цій статті
постулатам. За цими відомостями, полювання на тюле-
ня і більшою мірою осіле життя на узбережжі перева-
жали над полюванням на великих копитних тварин і
динамічним освоєнням внутрішніх тайгових територій
невеликими мобільними групами мисливців.
Як видається, це протиріччя можна пояснити тим, що
археологи кількісно і якісно значно краще вивчили при-
бережну смугу, порівняно із внутрішніми тайговими
областями. Зважаючи на цю обставину, можна висунути
гіпотезу про одночасне існування узбережного і тайго-
вого типів адаптації. Групи, екологічна культура яких
ґрунтувалася більшою мірою на приморських, ніж на
тайгових адаптаціях, могли жити поряд із групами, що
освоювали материкові тайгові угіддя. Імовірно, що
останні могли виходити влітку на нетривалий час до
узбережжя, як це практикували групи, зафіксовані в
ранніх писемних джерелах. Більше того, між групами,
що належать до двох різних екологічних культур, могли
існувати партнерські стосунки, як це було в деяких регі-
онах Півночі Євразії, зокрема між чукчами-оленярами і
чукчами – мисливцями на морських тварин 6. В епоху
Постархаїки в досліджуваному нами регіоні починають
проявлятися зв’язки жителів узбережних стоянок із
населенням долини Св. Лаврентія та внутрішніх облас-
тей Лабрадору.
На підтвердження припущення, що до приходу євро-
пейців побутували два типи адаптації (тайгова і при-
морська), можна, як на мене, навести згадку
Ж.-І. Пінталя про те, що беотук острова Ньюфаундленд
відвідували узбережжя Лабрадору 7.
В екологічному відношенні культуру беотук можна зара-
хувати до індіанців Субарктики, але при цьому острівне
життя наклало на неї певний відбиток, що зумовив деяку
культурну відмінність цієї групи від населення Канадського
Щита. Ця відмінність виражалася в переважанні морських
ресурсів у їхній системі життєзабезпечення та інтенсивні-
шому освоєнні літоральної смуги всього острова, порівня-
но з його внутрішньою частиною. Полювання на тюленя
було в них одним з основних видів діяльності, хоча під час
їхньої міграції водночас практикували полювання на кари-
бу. Різноманітні страви з тюленини були широко представ-
лені в їхній системі харчування 8. Для полювання на тюле-
ня беотук мали спеціальне знаряддя. Це був гарпун зі
знімним наконечником, який з’єднували з ратищем за
допомогою довгого шкіряного ременя 9. Такий гарпун
використовували для полювання на тюленя в морі з каное.
Аналогічні знаряддя були в ескімосів, тоді як материкові
алгонкінські групи не мали таких гарпунів і якихось спеці-
альних знарядь для промислу тюленів і, полюючи на цих
тварин, як правило, на їхніх леговищах, користалися будь-
якими придатними для цього підручними засобами.
Таким чином, тісний зв’язок беотук із морем дає нам
змогу припустити, що за своїм культурним виглядом і
способами адаптації до середовища вони нагадували
групи, які заселяли стаціонарні узбережні стоянки пів-
острова Лабрадор, відомі нам за археологічними мате-
ріалами. Для такої стратегії освоєння ресурсів було
характерним як цілорічне морське, так і узбережне
полювання на тюленя, а також неспеціалізоване полю-
вання на тварин суходолу в прилеглих лісах. Водночас
внутрішні тайгові території населяли представники
бореального культурно-екологічного типу.
Отже, археологічні матеріали, хоч і вказують на знач-
ну роль промислу тюленя та осілий спосіб життя абори-
генів Лабрадору, але зовсім не є свідченням того, що
тайга залишалася для людини неосвоєною.
Коли мова йде про полювання алгонкінів Лабрадору
на тюленя, відомості різних писемних джерел XVІІ ст. не
узгоджуються з матеріалами археології. Полювання інді-
анців на лося й карибу згадуються в них постійно і в
найрізноманітніших контекстах, тоді як згадки про
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
76 Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів
полювання на тюленя мають епізодичний характер.
Аналіз цих джерел дає змогу виявити набагато більший
зв’язок тогочасних індіанців із тайговими ландшафтами,
ніж з екосистемою узбережжя. Із коротких згадок про
полювання тюленя постає картина, відповідно з якою
північні алгонкіни полювали на тюленя лише влітку,
коли ненадовго виходили на узбережжя. Полювання
вели найчастіше тоді, коли тварини перебували на лего-
вищах. Спеціальних знарядь для такого полювання не
існувало, і воно часто відбувалося спонтанно. Мисливці
не планували полювання заздалегідь, але, побачивши
тварин, негайно розпочинали промисел, що виглядав як
отримання біомаси в такий спосіб, що не вимагав над-
мірної витрати зусиль. Усе це свідчить про те, що полю-
вання на тюленя було ланкою в системі життєзабезпе-
чення, але при цьому не відігравало в ній суттєвої ролі.
Про полювання монтаньє на тюленя згадував Ле
Жен. У своїй реляції за 1634–1935 роки в розділі, при-
свяченому полюванню й рибальству монтаньє, він при-
діляє промислу тюленя значно менше уваги, аніж
полюванню на наземних тварин і вилову вугрів.
Описуючи цей вид промислової діяльності, він обмежу-
ється такими фразами: «Вони вбивають тюленів удара-
ми ціпка, застаючи їх тоді, коли вони вийшли з води. Ті
вибираються на скелі погрітися на сонці. Оскільки
вони не можуть бігти, то, коли хоча б трохи віддаля-
ються від своєї стихії, вони пропали» 10. Цим повідомлен-
ням інформація обмежується.
Іншому місіонеру А. Нувелю довелося бути свідком
полювання індіанців-папінаші на тюленя в гирлі річки
Манікуаган у 1664 році. Вони піднімалися по річці вгору
до місця збору кількох локальних груп, але, знайшовши
тюленів, вирішили затриматися. А. Нувель описує цю
подію так: «Наступного дня другого червня після меси
ми рушили, маючи десять каное. Отже, ми були в дорозі,
чимдалі краще працюючи веслами. Я здобував це ремес-
ло під керівництвом француза й тубільця, з якими я був.
Того дня ми дісталися великого водоспаду, де наші арго-
навти знайшли безліч тюленів. Вони влаштували велику
бійню, застосовуючи на цьому полюванні свої рушниці,
списи й стріли» 11.
А. Нувель не уточнив, як використовувалися рушни-
ці: за їхнім безпосереднім призначенням, чи як довбеш-
ки. Імовірно, другий варіант цілком можливий як вид
економії боєприпасів, коли нема потреби їх витрачати, а
легше скористатися звичайним дрючком. Цей уривок
наочно ілюструє використання мисливцями всіх підруч-
них засобів, придатних для промислу. Це свідчить про
відсутність укоріненої традиції практикування цього
компонента системи природокористування на відміну
від полювання на копитних та інших наземних тварин.
З огляду на це дещо відрізняються відомості, надані
місіонером Луї Ніколя, які відображають полювання на
тюленя групами, що спускаються влітку річкою Муазі в
район Сет-Іль. Однак і ці дані все-таки характеризують
тутешніх індіанців як лісових, а не морських мисливців.
Л. Ніколя, імовірно, був першим із місіонерів, який
дістався до Сет-Іль (Семи Островів). Це сталося в
1673 році 12. Він відзначив, що індіанці, які сходили
вниз до узбережжя, усе літо жили завдяки полюванню
на тюленя. «Уздовж усього узбережжя можна було
бачити тюленів, завдяки яким дикуни живуть усе літо.
Французи можуть здобувати багато жиру з тюленів, що
їх убивають дикуни, і з тріски, якої самі ловлять удо-
сталь у великій затоці осторонь від Семи Островів,
навпроти річки Сент-Осташ, трохи далі від Каві, краю
затоки в напрямі до Квебеку» 13.
Перше, на що в цьому уривку варто звернути увагу,
це твердження, що індіанці жили на березі ціле літо і
полювали на тюленів. Однак перебування Л. Ніколя в
цих місцях було нетривалим. З’явившись тут навесні
1673 року, уже влітку того ж року він повернувся до
Квебеку, де за червень і липень 1673 року написав звіт
про свою поїздку 14. Тому цей автор не міг спостерігати
тут індіанців усе літо, і до його інформації слід ставити-
ся досить обережно.
Показово, що він залишав за індіанцями роль мислив-
ців, тоді як очікуване отримання й товарне виробництво
тюленячого жиру він приписував французам. Зрозумівши,
яку вигоду міг принести цей вид діяльності, Л. Ніколя
передбачав той масовий товарний промисел тюленя
європейцями, який розгорнувся тут у XVІІІ ст. Зайнятість
індіанців через їхній тісний культурний зв’язок із тайгою
у цьому промислі була незначна. На противагу товарному
добуванню хутра, у цьому промислі індіанці так і не стали
важливою ланкою. Полювання на цих тварин мало епізо-
дичний, а часом навіть і спонтанний характер.
Інший опис полювання алгонкінів Лабрадору на
тюленя, зроблений цим місіонером, майже збігається з
описом Ле Жена, хоча є дещо докладнішим.
«Найприємніше [легке. – Д. В.] полювання з усіх – це
полювання, що відбувається саме на початку осені, коли
починаються великі припливи і коли настають гарні дні;
ці тварини виходять на сушу, щоби погрітися там на
сонці; там вони і засинають, коли море відступає. Якщо
поталанить тим, хто йде на це полювання чи риболов-
лю, і тюленів знайдуть на скелястих островах, то вони
можуть бути впевнені в гарній здобичі, і що вполюють
усіх, кого знайдуть на суші. Іноді у стаді буває від чоти-
рьохсот до п’ятисот тюленів, і вони волають як скажені,
гинучи під ударами ціпків, що ними їх б’ють по кінчику
носа, і за кожним ударом одного забивають.
Тубільці в цій країні використовують їх для одягу і
усіх своїх потреб...» 15
У цьому описі становить інтерес заключна фраза, де
йдеться про використання індіанцями тюленячої шкури
для пошиття одягу. Джерела цього періоду майже
завжди свідчать про виготовлення одягу зі шкури кари-
бу, лося, рідше – дрібних хутрових звірів, але згадки
про використання для цього шкури тюленя майже не
трапляються. Як відомо, одяг, виготовлений зі шкури
морських ссавців, відрізняється великою міцністю.
Природно, що шкура мала різноманітні застосування в
господарській діяльності, але з огляду на незначну
частку полювання на тюленя в життєзабезпеченні
навряд чи набула поширення.
У XVІІІ ст. промисел тюленя у північних алгонкінів
вийшов на інший, інтенсивніший, рівень. Здавалося б,
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
77
дані писемних джерел свідчать, що в індіанців загалом
зросла роль полювання на цих тварин. Найімовірніше,
це було справді так, але все-таки цей процес не мав
масштабного характеру і вирізнявся локальністю.
Сучасний канадський дослідник Д. Кастонгі дово-
див, що писемні джерела, датовані XVІІІ ст., свідчили
про зростання ролі тюленя в життєзабезпеченні монта-
ньє Північного Узбережжя, порівняно із XVІІ ст. Він
звернув увагу на те, що часто аборигенне населення
поділяється на «дикунів морського узбережжя» і «дику-
нів землі». Джерела ж XVІІ ст., на справедливий погляд
автора, відображали вкрай незначну роль полювання
на тюленя в монтаньє і відсутність аборигенного насе-
лення, тісно пов’язаного з узбережним середовищем
усіма формами своєї екологічної культури. Зміни від-
булися наприкінці XVІІ ст., або, імовірніше, на початку
XVІІІ ст. Згаданий автор пояснював цю обставину збіль-
шенням комерційної експлуатації тюленя і скороченням
кількості лосів, що змусило частину монтаньє перейти
до полювання на тюленя і, як наслідок, продовжити
освоєння прибережної смуги затоки Св. Лаврентія 16.
А. Лепаж, що присвятив технології промислу тюленя
на лабрадорському узбережжі окрему працю, відніс
появу таких занять до початку XVІІІ ст. 17 – часу, коли
європейці почали засновувати пости та заготівельні
пункти і самотужки полювати на тюленя. Про промисел
тюленя корінним населенням мова майже не йшла.
Тубільці згадувалися в праці лише один раз. Перший із
концесіонерів Ла Гардер де Куртеманш на своєму основно-
му посту біля затоки Брадор спочатку (від 1702 р.) корис-
тувався послугами індіанців, але, починаючи від 1712 року,
поступово надав перевагу канадцям 18. Очевидно, канад-
ці краще справлялися зі всією повнотою робіт із заготівлі
тюленячого жиру, аніж індіанці, які були більше призви-
чаєними до лісу і до полювання на карибу.
З метою перевірки твердження про збільшення ролі
тюленя в життєзабезпеченні індіанців у XVІІІ ст., що
його висунув Д. Кастонгі, звернімося безпосередньо до
згаданих джерел.
Особливо цікавими видаються журнальні записи місі-
онера Клода-Годфруа Кокара, датовані 1750 роком.
К.-Г. Кокар охарактеризував економічне становище постів
Королівського володіння (Мальбе, Тадуссак, Мулі де
Жеремі, Шикутімі, Сет-Іль і почасти Мінган). Окрім
Мальбе, що мав більше фермерську, аніж промислову
спрямованість, і віддаленого на значну від узбережжя від-
стань Шикутімі, на трьох постах, що залишилися, актив-
но провадився промисел тюленя і, що найважливіше, у
ньому так чи інакше були задіяні індіанці.
«Пост Тадуссак, – писав Кокар, – не поставляє багато
хутра. [...] Головне на цьому посту – це полювання на
тюленя, що ведеться від грудня до кінця березня. Це полю-
вання ведеться епізодично, однак відтоді, як Франсуа Дорі
став керівником Тадуссака, виробляється щонайменше
вісімдесят – дев’яносто бочок за рік. Воно було б успішні-
шим, якби ми мали більше мисливців, тому що [воно
завжди успішне], коли дикуни віддаються йому із запа-
лом, і ця добра воля залежить трохи від способу, яким
вони залучаються керівником. [...] Природно, дев’ятсот –
тисяча тюленячих шкур повинні були б дати 90 бочок
жиру. Проте їх виходить близько п’ятисот – шестисот,
тому що дикуни багато їх забирають для того, щоби взу-
вати й вдягати своїх дітей. [...] Було б легко збільшити
число мисливців на цьому посту. [...] Можна було би вка-
зати керівнику Шикутімі, щоби він посилав у Тадуссак
хлопчиків-сиріт. Ці діти живуть зі своїми родичами чи з
чужими, і про них погано піклуються, тоді як у Тадуссаку
їх можуть задіяти як веслярів на каное замість тих моло-
дих людей, що здатні полювати, а замість цього змушені
керувати каное. Це зменшує кількість каное» 19.
Отже, судячи з цього уривка, полюванням на тюленя
в Тадуссаку безпосередньо займалися індіанці, але
воно не було їхнім власним бажанням. Канадці – служ-
бовці цього посту – їх явно до цього підштовхували.
У будь-який спосіб керівник намагався зацікавити інді-
анців із Шикутімі до цієї справи: мисливців на хутря-
них тварин хотіли зробити мисливцями на тюленів.
К.-Г. Кокар, прагнучи пожвавити комерційний проми-
сел тюленя, пропонував свої засоби – використовувати
для цього індіанців із Шикутімі, тобто зробити мор-
ських звіробоїв з мисливців на лося і добувачів хутра.
Отже, індіанці справді займалися промислом тюленя,
але причиною цього був вплив канадійців. Як наслідок,
почалися процеси акультурації.
Оскільки полювання на тюленя вели взимку (від груд-
ня по березень), можна припустити, що ці індіанці більшу
частину року осіло жили на узбережжі і не йшли в ліси.
Широке використання ними тюленячих шкур (близько
400 шкур на рік) для виготовлення одягу і взуття свідчило
про незначну частку полювання на карибу та лося в їхньо-
му життєзабезпеченні. Водночас це полювання вели з
каное, тобто на відкритій воді, тоді як традиційне полю-
вання в XVІІ ст. відбувалося тільки на леговищах.
Берестяне каное зручне для застосування на мілководді,
на річках та озерах. Для виходу в море придатнішими
були інші судна, такі як різні човни європейців чи уміаки
ескімосів – справжніх представників приморської культу-
ри. На мій погляд, це засвідчило незначний рівень адапта-
ції індіанців – мисливців на тюленя до умов узбережно-
морського середовища і недавній перехід до цього роду
занять колишніх тайгових мисливців.
Таким чином, висновок Д. Кастонгі про перехід час-
тини монтаньє до промислу тюленя й осілого способу
життя в XVІІІ ст. виявився цілком справедливим.
Однак слід уточнити, що відбувалося це під впливом
місцевих канадців європейського походження, що
також займалися полюванням на тюленя і морським
рибальством. У подальшому все це могло сприяти
акультурації індіанців.
Писемні джерела підтверджують те, що виокремлен-
ня двох спільнот монтаньє викликане наявністю двох
систем природокористування. У середині XVІІІ ст. на
Північному Узбережжі можна було виділити два типи
індіанського населення. Представники першого, за тер-
мінологією К.-Г. Кокара, – «приручені дикуни» (sauvages
domіcіlіés) – постійно жили при торгових поселеннях і
були задіяні в різноманітній виробничо-промисловій
діяльності, у якій не останню роль відігравало полюван-
Денис Воробйов. Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів
Лабрадору: приморський компонент тайгової культури
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
78 Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів
ня на тюленя. Інші, «дикуни глибинних земель» (sauvages
de la profondeur des terres), продовжували вести колиш-
нє кочове життя, полюючи на лося, карибу і добуваючи
тепер ще й хутрових тварин 20.
Характеризуючи пост Іль-Жеремі, К.-Г. Кокар зазначав,
що полювання на тюленя починається з першим льодом
15 березня і завершується льодоходом. У період між
15 січня і 15 березня індіанці йшли в ліс полювати на
хутрових тварин. Окрім цього, керівник посту сам улітку
відвідував верхів’я річки Манікуаган і скуповував хутро в
лісових індіанців. На підставі конкуренції в нього виника-
ли сутички з керівником із Шикутімі» 21. Отже, «прируче-
ні дикуни» все-таки практикували наземне полювання,
задля чого у вільний від промислу тюленя час ішли в ліси,
але при цьому далеко не заходили, а освоювали території
на порівняно невеликій відстані від поста.
Пізніші відомості щодо факторії Іль-Жеремі підтверджу-
ють те, що осілі індіанці, мешканці узбережжя, навідувалися
в ліс задля полювання, і прояснюють цю проблему.
У 1785 році вождь монтаньє Рене Пітуабану надіслав
листа керівнику поста Іль-Жеремі, у якому описав тради-
ційну мисливську діяльність монтаньє Іль-Жеремі. «Мої
сини – мисливці дуже вправні, але бобра насправді немає.
Якби він був, вони полювали б на нього, тому що мешкан-
ці Іль-Жеремі прагнуть займатися тим, що вміють. Ми про-
симо червону клітчасту тканину. [...] Цієї осені люди Іль-
Жеремі спочатку будуть підніматися на внутрішні землі,
аж поки не настане час повертатися на узбережжя за тюле-
нями. Саме з тих земель, на які вони спочатку підуть полю-
вати, потім, коли буде потрібно йти на узбережжя за тюле-
нями, вони підуть. Немає сумніву в тому, що вони не захо-
чуть іти на узбережжя за тюленями, якщо не знайдуть на
внутрішніх землях нічого для себе. Я прошу човен. Дуже
важко перевозити бочки в каное з кори» 22.
У листі Рене Пітуабану йдеться про категорію індіан-
ців, які мали тісний зв’язок із постом, і для яких більш
властивим є осілий, а не кочовий спосіб життя. Утім, із
контексту листа випливає, що полювання на бобра,
пов’язане з материковою зоною, було індіанцям більше
до вподоби, тоді як промисел тюленів (узбережжя й
осілість) викликав у них менше позитивних емоцій. Тут
убачається елемент обов’язку перед керівником, який
вони не хотіли б порушувати, тому йдуть на цей про-
мисел. Ставши мисливцями на тюленя, вони водночас,
як і раніше, зберігають зв’язок із тайгою, у якій вони
все знають і вміють, тоді як до нового свого заняття не
можуть остаточно призвичаїтися.
Цікавим також видається визначення полювання на
бобра як «полювання для себе». Хутро можна було
обміняти на потрібні речі. Отже, промисел тюленя у
світогляді осілих індіанців, можливо, асоціювався з
виконанням якоїсь повинності, хоча, напевно, за свою
працю вони отримували певну винагороду.
Отже, викладені тут факти й думки підтверджують
зв’язок індіанців, що проживали на узбережжі, із тай-
гою. Незважаючи на акультураційні процеси, вони все-
таки залишалися носіями тайгової адаптації.
За К.-Г. Кокаром, чим північніше був розміщений
пост, тим менше в ньому був розвинений промисел
тюленя. У поселенні Сет-Іль заготовляли хутро і займа-
лися комерційним виловом тюленя, причому переважа-
ла заготівля хутра. Сюди поставляли меншу кількість
хутра, ніж у Шикутімі, але його якість була краща.
У XIX ст. мешканці Лабрадору, що займалися промис-
лом тюленя, були переважно європейцями за походжен-
ням. Тубільці, як і задовго до того, значно більше часу
перебували в тайзі, аніж в прибережних поселеннях. Але,
на відміну від даних XVIII ст., джерела того періоду, що були
в моєму розпорядженні, зовсім не згадують про берегові
групи індіанців («приручених дикунів»). Можливо, причи-
на в тому, що їхній спосіб природокористування і стиль
життя були досить близькі до способу життя місцевих євро-
пейців. Вочевидь, ці нечисленні групи тубільців поступово
поглинули колонізатори, або ж індіанці повернулися до
колишнього лісового життя. Промисел тюленя як елемент
системи життєзабезпечення тубільного населення посту-
пово втрачав своє значення.
Щоб краще уявити собі промисел тюленя на
Лабрадорі в другій половині XІX ст., варто звернутися
до щоденника В.-А. Гюара. Він здійснив подорож
уздовж Північного Узбережжя, відвідав затоку
Св. Лаврентія на початку 90-х років XІX ст. і залишив
її докладний опис. Автор записок часто згадував про
те, що місцеві мешканці з різних куточків регіону
полювали на тюленя, та описував різні способи цього
полювання. Водночас він ніяк не пов’язував цю прак-
тику з монтаньє. Мова йшла тільки про канадців євро-
пейського походження.
У Мінгані цей автор зробив дуже цікаве й важливе
для нашої теми спостереження. Пояснюючи нерозви-
неність вилову тріски в цьому селищі, він говорив про
відсутність людей, що могли б цим займатися. Причина
криється в тому, що «це місце зарезервоване за монта-
ньє, і білі не можуть засновувати тут свої рибальські
селища. [...] Стосовно дикунів, ніхто не зміг би уявити,
як вони будуть проводити свої “канікули”, ловлячи й
переробляючи тріску. Це – не їхній стиль» 23.
Остання фраза дуже добре відображає пріоритети
індіанців у сфері природокористування. Роль морської
екосистеми була в ньому вкрай незначна. Перебування
індіанців біля моря розглядалося як короткочасний від-
починок, а потім починалася робота – полювання в лісі
на карибу і хутрових тварин. За спостереженням
В.-А. Гюара, «у дикунському містечку Мінган лише
чотири будиночки; всі інші житла – намети. На практи-
ці було би марним будувати тут для цих кочових родин
розкішні палаци, тому що більшу частину року всі
перебувають у лісах. Тільки один метис постійно пере-
буває в Мінгані. [...] Дикуни приходять до моря в квіт-
ні, травні й червні, [...] наприкінці [липня] вони повер-
таються у внутрішні землі, куди заглиблюються на
триста, чотириста і п’ятсот миль» 24.
Морське рибальство, ймовірно, ніколи не було
характерне для північних алгонкінів. Утім, ця обстави-
на ще не є підтвердженням відсутності в їхній системі
природокористування полювання на тюленя. Але,
вочевидь, вони прагнули витрачати своє нетривале
літнє перебування на узбережжі, виготовляючи і лаго-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
79
дячи каное, тобогани та інші необхідні речі або ж про-
сто відпочиваючи. Можливо, у цей час вони не брали
участі в комерційному полюванні на тюленя.
Промисел тюленя практикували для власних потреб,
але навряд чи він був поширеним і важливим елемен-
том життєзабезпечення. В.-А. Гюар описав зимовий
одяг хлопчика-монтаньє з Мінгана: «За капот правила
тюленяча шкура із шерстю назовні, скроєна, як мішок,
що мала лише один отвір для голови і закривала його
від шиї до колін; за головний убір – шкура з голови
молодого карибу, підігнана під його власну голову, з
отворами для рота, носа та очей» 25.
Важливим є використання шкури тюленя для виготов-
лення одягу представниками тайгової екологічної культу-
ри. З іншого боку, це, мабуть, єдине місце в книзі В.-А. Гюара,
де індіанець і тюлень мають хоча б якийсь взаємозв’язок.
Даючи загальну характеристику тюленячого про-
мислу, В.-А. Гюар відзначав, що м’ясо тварини ніяк не
використовували. Тюленя добували задля жиру, з якого
виробляли олію, і заради шкур, що йшли на продаж 26.
Отже, промисел мав здебільшого комерційне спряму-
вання. За традиційного природокористування значно
більша кількість частин і органів тварини знайшла б
своє застосування. Значить, промислом займалися не
тубільці. Хоча й у XVІІІ ст., коли полювали саме індіан-
ці, це полювання було комерційним.
Промисел тюленя був поширений серед місцевого канад-
ського населення. Способи, прийоми, засоби, знаряддя і
пристрої для полювання були дуже розмаїтими. Описи бага-
тьох із них дають змогу зрозуміти, що вони виходять за межі
традиційного природокористування індіанців.
Ось як В.-А. Гюар описує промисел цих тварин у місце-
вості Пуант-де-Мон на Верхньому Північному Узбережжі:
«Люди з Годбу, Бо-де-Триніте та Іль-Карибу змагаються
тут у полюванні на тюленів. Полювання триває від грудня
до кінця квітня. Я сподіваюся, ви не уявили собі, що полю-
вання на тюленя проходить у лісі. Його ведуть на відкри-
тій воді, за п’ять чи шість миль від берега на відстані через
крижаний припай. На каное слід маневрувати з великою
обережністю, щоб не опинитися в крижаному полоні і
щоб течія не віднесла його на південь» 27.
Отже, полювання тут вели в зимово-весняний період,
коли індіанці жили в лісі. Полюванням займалися ті
жителі узбережжя, які були європейцями за походжен-
ням. Основний спосіб полювання в цьому регіоні зали-
шився таким самим, яким його практикували у XVІІІ ст.,
тобто полювання на каное з рушницею. Відмінність
полягає лише в тому, що століттям раніше промисловця-
ми були індіанці, які осіло мешкали на берегових постах
(«приручені дикуни», за писемними джерелами), і мен-
шою мірою – постова обслуга, а в XІX ст. їх замінили
канадці – місцеві жителі. Для мене не зовсім зрозумілою
є перевага виходу в море на каное, а не на якому-небудь
іншому, зручнішому і пристосованішому для цього плав-
засобі. Вочевидь, ми маємо тут справу з усталеною впро-
довж понад століття традицією, що, можливо, супере-
чить принципам екологічної адаптації.
«Узимку 1895–1896 років, – продовжує В.-А. Гюар, –
десять каное заподіяли смерть чотирьомстам сорока
трьом амфібіям. Серед мисливців, що виходили на
своїх човнах, один убив 80, другий – 70, третій – 50 і
т. д. Полюючи на тюленів, мешканці узбережжя нара-
жають себе на такі небезпеки зовсім не від любові до
спорту, а щоб отримати від цього вигоду. По-перше, є
шкура тварини, що коштує від півпіастра до піастра.
Є також олія, яку виготовляють із жиру і яка коштує
близько тридцяти п’яти центів за галон. У середньому
зимовий тюлень дає п’ять галонів олії, а навесні він дає
їх від десяти до дванадцяти» 28. Отже, це підтверджує
чітко виражену комерційну спрямованість полювання.
Полювання на тюленя в поселенні Пуанто-Ескімо
неподалік від Мінгана мало певні відмінності від полю-
вання в Пуан-де-Мон. Показовим було те, що цим
полюванням займалися мешканці Пуанто-Ескімо, а не
Мінгана – індіанського селища. Промисел починався в
березні. Мисливці здійснювали його на шхунах екіпа-
жами з 9–12 осіб і шукали стада гренландського тюленя
на крижинах.
В.-А. Гюар виділив два основні способи полювання:
полювання із кийком (довбешкою) і полювання з руш-
ницею.
Коли вдавалося відшукати чимале стадо на великій
крижині, мисливці сходили на лід і намагалися тихо
наблизитися до тюленів з боку води, щоб відрізати їм
шлях до відступу. Потім за сигналом керівника усі кида-
лися на тварин і били їх довбешками. За дві години
команда з вісьмох чоловік могла вбити 500–600 тюле-
нів. У тому разі, коли в льоду було багато отворів, у яких
тварини могли врятуватися від мисливців, використо-
вували рушниці. Полювання також розпочинали під-
краданням, але підходили мисливці вже не так близько,
а лише на відстань пострілу і намагалися вбити якнай-
більше тварин, доки вони не сховалися під водою 29.
Ця методика трохи схожа на літнє полювання індіан-
ців на тюленя в XVІІ ст. Найсуттєвіша її відмінність поля-
гала в тому, що надалі туші тварин переправляли на
шхуну, саме ж полювання провадили на крижинах дале-
ко від берега. Безумовно, представники корінного насе-
лення, зазвичай, не входили до складу екіпажів яхт.
Існують згадки про лови тюленів різними пастками і
хитрими пристосуваннями на кшталт сітки.
На Нижньому Північному Узбережжі, поблизу острова
Гро-Мекатін, за відомостями В.-А. Гюара, існують відо-
мі місця промислу тюленя. У літературі часто можна
знайти термін «pêche aux loup-maraіn», тобто не полю-
вання на тюленя, а дослівно «риболовля тюленя»,
оскільки промисел ведуть за допомогою сіток. «Цей
промисел (риболовлю) тюленів ведуть сітками, вста-
новлюючи їх у маленьких бухтах, де часто бувають ці
тварини. Сітки розташовують так, щоби вони утворю-
вали трикутник, відкритий тільки з одного боку. Одного
разу проникнувши всередину, тюлень більше не може
знайти виходу. Покружлявши деякий час по своїй
в’язниці, вони, прагнучи знайти вихід, просовують
голови у вічка сітки [...] і тонуть, більше не маючи
змоги піднятися на морську поверхню, щоби вдихну-
ти. [...] Як тільки тюлень потонув, його витягають з
води залізною палицею з гаком на кінці» 30.
Денис Воробйов. Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів
Лабрадору: приморський компонент тайгової культури
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
80 Етнокультурна спадщина народів світу в дослідженнях російських етнологів
У сусідній частині східного Лабрадору «на початку
зими від Пті-Мекатіна до Бон-Есперанс тюленя ловлять
сітками біля берега» 31.
Теоретично, у XІX ст. аборигенне населення цілком
могло би практикувати подібний вид промислу, але
про це мені так і не вдалося знайти жодної згадки.
Цю екологічну нішу займали виключно місцеві жителі
європейського походження, тоді як індіанці були чітко
орієнтовані на тайгові адаптації.
У ХХ ст. в північних алгонкінів полювання на тюленя
також не було важливою частиною природокористу-
вання. У розповідях про своє мисливське життя, що
припало на першу половину ХХ ст., Матьйо Местокошо
з Мінгана постійно говорить про полювання на карибу
і розповідає дуже багато цікавого про цю тварину та
пов’язані з нею вірування й табу. Про тюленя ж він не
згадав жодного разу. Усе життя мисливця минуло в
тайзі далеко від морського узбережжя. Лише дві світли-
ни, включені в це видання, що відображають селищне
життя влітку, свідчать про те, що на тюленя все-таки
полювали 32.
Отже, дані археології свідчать, що багато груп індіан-
ців Лабрадору до появи європейців упродовж тисячоліть
широко практикували полювання на тюленя. Ба навіть
більше, незрідка цей компонент природокористування
як важлива складова в освоєнні морських ресурсів мав
панівне значення в життєзабезпеченні. На узбережжі
Лабрадору зафіксовано значну кількість археологічних
пам’яток, які колись були довготривалими постійними
селищами. Під час розкопок цих пам’яток знайшли бага-
то кісток тюленів. Вочевидь, люди, що населяли ці місця,
могли жити там осіло впродовж року. Безсумнівно, їхня
екологічна культура була орієнтована на ресурси моря.
Це були представники приморських адаптацій, у яких не
було надто близьких зв’язків із тайгою і загалом із внут-
рішніми материковими землями.
Здавалося б, це суперечить висунутій у цій праці тезі
про належність індіанців Лабрадору до тайгових адап-
тацій та переважне освоєння ними ресурсів внутрішніх
земель (тайга, лісотундра, тундра). Однак цей факт не
спростовує згадану тезу. Окрім стаціонарних селищ, які
належали осілим морським мисливцям і прибережним
збирачам, археологи виявили на узбережжі невеличкі
стоянки, де нечисленні групи людей перебували
незначний час. Здається, то були літні стоянки тайго-
вих мисливців, що спустилися до моря заради полю-
вання на тюленя. У різних груп адаптивні стратегії
могли бути неоднаковими. Співіснування груп із різ-
ною спрямованістю природокористування, з освоєн-
ням переважно тайгових або морських ресурсів цілком
можна допустити.
Писемні джерела кінця XVІ – XVІІ ст. (початок європей-
ської колонізації) подають дещо іншу картину. Там пів-
нічні алгонкіни постають людьми тайгової культури, що
освоюють ресурси моря лише на нетривалий літній пері-
од. Певні групи практикували полювання на тюленя, але
це не відігравало суттєвої ролі в життєзабезпеченні.
У XVІІІ ст. значення полювання на тюленя в системі
природокористування алгонкінів Лабрадору дещо зрос-
ло. Це було властиво для Північного Узбережжя затоки
Св. Лаврентія, особливо для Верхнього Північного
Узбережжя. Деякі родини осіли на узбережжі поблизу
постів. Вони вже не просувалися вглиб тайги, а здійсню-
вали тільки нетривалі мисливські походи на відносно
близькі від узбережжя землі. Це відбувалося у вільний
від полювання на тюленя час. Таке полювання стало
їхнім основним заняттям. Одначе ця переорієнтація сис-
теми природокористування відбулася під впливом євро-
пейців – обслуги нещодавно заснованих торгових постів.
У джерелах цього періоду згадана категорія тубільців
відома під назвою «приручені дикуни», на відміну від
«дикунів внутрішніх земель» – тайгових мисливців.
Оскільки самі вони ще не встигли тут освоїтися, індіанці
їм потрібні були і як добувачі хутра, і як мисливці на
тюленів, жир і шкура яких також були вигідним това-
ром. Цей промисел мав комерційний характер.
У XІX і ХХ ст. промисел тюленя знову втратив своє
значення. Експлуатацію цього ресурсу здійснювали
місцеві жителі європейського походження, тоді як за
індіанцями залишалося полювання на тварин суходолу
та освоєння внутрішніх територій.
Отже, незважаючи на поодинокі свідчення застосу-
вання північними алгонкінами у своєму природокорис-
туванні ресурсів моря, цей народ можна охарактеризу-
вати як лісових мисливців – носіїв тайгової адаптації.
Навіть якщо взяти до уваги вищенаведені факти і докази
на користь суттєвого за масштабами й важливістю
поширення в якихось групах промислу тюленя, то все
одно є більш переконливі свідчення протилежного
характеру. Зокрема, у віруваннях, обрядах і міфології,
мабуть, усіх груп алгонкінів Лабрадору відведено значне
місце багатьом наземним тваринам, особливо карибу, а
також ведмедю, зайцю, лосю, дикобразу тощо. Водночас
тюлень та інші морські тварини не отримали в цій міфо-
логії майже ніякого відображення, навіть у тих індіан-
ців, що практикували полювання на тюленя.
Таким чином, можливість для груп тайгової екологіч-
ної культури виходити до морського узбережжя і доступ-
ність ресурсів цього узбережжя (зокрема тюленя) не
завжди суттєво трансформують саму цю культуру. В умо-
вах різноманітності екосистем і ресурсів, за переваги
комплексних систем природокористування над спеціа-
лізованими люди прагнуть до найбільш оптимальних
напрямків адаптації. Часто вони надають перевагу
інтенсивній експлуатації ресурсів одних екосистем і друго-
рядному освоєнню інших, або ж зовсім відмовляються
від останніх, особливо через їхню важкодоступність.
Приклад алгонкінів Лабрадору аж ніяк не поодино-
кий. Багато тайгових і лісотундрових груп Старого
Світу, що мали вихід на узбережжя, дотримувалися
схожих стратегій. Безумовно, при цьому були й місцеві
особливості напрямків природокористування.
У Старому Світі чіткіше проглядає межа між тайго-
вою кочовою та осілою приморською культурами. Один
і той самий народ часто поділено на дві групи – кочових
оленярів та осілих морських звіробоїв. Це особливо
характерно для Далекосхідного регіону. До того ж для
кожної групи властивою є суто своя стратегія природо-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №2 2010
81
користування й адаптації. Оленяр не полюватиме на
морських тварин і навпаки, хоча між цими двома група-
ми існують торгово-обмінні стосунки. С. Крашенінніков
зазначив подібне в коряків 33, а В. Богораз, і про це ми
вже згадували, – у чукчів. Тут ми знаходимо порівняно
тривалу, вкорінену традицію двох різних екологічних
культур. На Лабрадорі розмежування між «дикунами
внутрішніх земель» і «прирученими дикунами» не так
чітко виражено. Перші влітку виходили промишляти
тюленя, останні досить часто полювали в лісі на карибу
чи лося. Про тривалу традицію роздвоєної екологічної
культури нема потреби й говорити. Правомірніше порів-
нювати індіанців та іннуїтів, хоч між ними, зазвичай, не
було партнерських стосунків, а лише конкуренція в
полюванні на тюленя.
Серед тайгових і лісотундрових кочових мисливців-
оленярів – евенів – була невеличка група переважно осіло-
го населення, яка займалася здебільшого морським полю-
ванням і рибальством – «піші тунгуси». На відміну від чук-
чів і коряків, евени сприйняли цю форму адаптації значно
пізніше. Розмаїтість засобів і знарядь полювання в них була
не такою багатою і дуже схожою на арсенал лабрадорських
алгонкінів. Полювання вели на леговищах наприкінці літа
і навесні на крижинах. Тваринам перекривали шлях до від-
ступу і били кийками. Відмінність від індіанців полягає в
тому, що в евенів морським звіробійним промислом займа-
лися виключно осілі прибережні жителі 34.
Найближчими можна вважати стратегії природоко-
ристування алгонкінів Лабрадору й евенків Байкалу та
Охотського узбережжя. Передусім ті й інші – тайгові
мисливці, але при нагоді практикували і полювання на
тюленя. Способи полювання на тюленя, що їх застосо-
вували евенки, багато в чому подібні до того, як це від-
бувалося в алгонкінів у XVІІ ст. Полювання зазвичай
велося на леговищах навесні, коли тварини виповзали
на крижини. Мисливці прагнули підповзти до них
непоміченими і стріляли з рушниць 35.
У деяких випадках, із різних причин, наземні
мисливці могли просто ігнорувати можливість осво-
єння морських біоресурсів. Згідно з В. Йохельсоном,
нижньоколимські юкагири не освоювали узбереж-
жя і не полювали на морських тварин. Існують лише
непрямі і дуже непевні припущення стосовно того,
що колись населення, яке, можливо, було юкагир-
ським, жило на узбережжі 36. За твердженням інших
авторів, юкагири в невеликих масштабах стали
практикувати полювання на нерпу тільки від середи-
ни XІX ст., коли скоротилася чисельність дикого пів-
нічного оленя 37.
Підсумовуючи, зазначу, що, попри епізодичне полю-
вання на тюленя, яке практикували північні алгонкі-
ни, їх, безсумнівно, варто віднести до представників
тайгових адаптацій, класичних мисливців тайги і лісо-
тундри.
1 Plourde M. D’Eskanimes à Pletipishtuk.
Perspectives sur la préhistoire amérindienne
de la Haut-Côte-Nord du Saint-Laurent. –
Québec, 1993. – P. 11.
2 Там само. – P. 70.
3 Pintal J.-Y. Aux frontières de la Mer: La pre-
histoire du Blans-Sablon. Collection Patrimoines.
Dossiers. – Québec, 1998. – P. 251.
4 Там само. – P. 254.
5 Там само. – P. 256.
6 Богораз В. Г. Материальная культура
чукчей. – М., 1991. – С. 33, 34.
7 Pintal J.-Y. Aux frontières de la Mer… –
С. 251.
8 Rousseau J. Le dernier des Peaux-Rouges //
Cahiers des Dix. – Québec, 1962. – N. 27. –
P. 57.
9 Там само. – P. 58.
10 Jesuit Relations. – Vol. 6. – P. 312.
11 Там само. – Vol. 49. – P. 46.
12 Там само. – Vol. 59. – P. 60
13 Там само. – Vol. 59. – P. 58.
14 Daviault D. Le Père Louis Nicola et la
première grammaire de l’algonquin // Actes:
La «découverte» des langues et des écritures
d’Amérique. – Paris, 1994–1995. –
№ 19–20. – P. 224.
15 www.archeotopo.qc.ca/decouverte_04c.htm
(Джерело: Traitté des animaux à quatre pieds
terrestres et amphibies, qui se trouvent dans les
Indes occidentales, ou Amérique septentrionale,
env. 1677).
16 Castonguay D. L’exploitation du loup-marin
et son incidence sur l’occupation de la côte du
fleuve Saint-Laurent par les Montagnais de la
Traite de Tadoussac au XVIIIe siècle //
Recherches amérindiénnes au Québec. La
chasse au phoque, une activité multimillénaire. –
Québec, 2003. – Vol. 33. – N. 1.
17 Lepage A. Une transition technique, les
«pêches» au loup-marain sur la côte de
Labrador depuis le début du XVIII siècle //
Anthropologie et Soсiété. – 1989. – Vol. 13. –
N. 2. – P. 59.
18 Там само. – P. 60.
19 Jesuit Relations. – Vol. 69. – P. 94, 95.
20 Там само. – Vol. 69. – P. 108.
21 Там само. – Vol. 69. – P. 106–110.
22 Mailhot J. Deux lettres montagnaises du
XVIIIe siècle // Recherches amérindiennes
au Québec. – Québec, 1992. – Vol. 22. –
N. 1. – P. 9.
23 Huard V.-A. Labrador et Anticosti. Journal
de voyage – Histoire – Topographie –
Pecheurs canadiens et Acadiens – Indiens
Montagnais. – Montreal, 1897. – Р. 266.
24 Там само. – P. 262, 263.
25 Huard V.-A. Labrador et Anticosti... – Р. 259.
26 Там само. – P. 322.
27 Huard V.-A. Labrador et Anticosti. Journal
de voyage... – P. 82.
28 Там само. – P. 82, 83.
29 Там само. – P. 320, 321.
30 Там само. – P. 456, 457.
31 Там само. – P. 478.
32 Bouchard S. Chroniques de chasse d’un
Montagnais de Mingan. Série cultures
amerindiennes. Ministеre des Affaires
culturelles. – Québec, 1977. – P. 72, 81.
33 Крашенинников С. П. Описание земли
Камчатки. – СПб.; Петропавловск-
Камчатский, 1994. – Т. 2. – С. 146.
34 История и культура эвенов. – СПб.,
1997. – С. 61.
35 Народы Сибири. Этнографические очер-
ки. – М.; Л., 1956. – С. 713.
36 Йохельсон В. И. Юкагиры и юкагиризи-
рованные тунгусы / Памятники этничес-
кой культуры коренных малочисленных
народов Севера, Сибири и Дальнего
Востока. – Новосибирск, 2005. – Т. 5. –
С. 548.
37 Аргентов А. И. Путевые записки свя-
щенника-миссионера в приполярной
местности // Записки Сибирского отдела
РГО по общей географии. – 1857. –
Кн. 10. – С. 54.
Примітки
Денис Воробйов. Промисел тюленя в життєзабезпеченні алгонкінів
Лабрадору: приморський компонент тайгової культури
переклад Лариси Карп’юк
|