Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)

Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно-космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Більшу частину сво...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Дегтярев, О.В., Новиков, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Наукові напрями
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68226
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) / О.В. Дегтярев, О.В. Новиков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 10. — С. 19-27. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-68226
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-682262014-09-21T03:02:14Z Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) Дегтярев, О.В. Новиков, О.В. Наукові напрями Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно-космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Більшу частину свого творчого життя — 38 років — Володимир Федорович працював в Україні, у Дніпропетровську в КБ «Південне», з 1971 по 1990 рр. був його Генеральним конструктором. Під керівництвом В.Ф. Уткіна створено стратегічні ракетні комплекси, які не мають аналогів у світі, — рідинну міжконтинентальну балістичну ракету SS-18, твердопаливну SS-24, ракети шахтного і залізничного базування та ін. Розроблено і введено в експлуатацію високоефективні та надійні космічні ракетні комплекси «Циклон», «Зеніт», а також широку номенклатуру космічних апаратів військового, наукового та народногосподарського призначення. 2013 Article Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) / О.В. Дегтярев, О.В. Новиков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 10. — С. 19-27. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68226 629.7(092) uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові напрями Наукові напрями
spellingShingle	Наукові напрями Наукові напрями Дегтярев, О.В. Новиков, О.В. Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) Вісник НАН України
description	Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно-космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Більшу частину свого творчого життя — 38 років — Володимир Федорович працював в Україні, у Дніпропетровську в КБ «Південне», з 1971 по 1990 рр. був його Генеральним конструктором. Під керівництвом В.Ф. Уткіна створено стратегічні ракетні комплекси, які не мають аналогів у світі, — рідинну міжконтинентальну балістичну ракету SS-18, твердопаливну SS-24, ракети шахтного і залізничного базування та ін. Розроблено і введено в експлуатацію високоефективні та надійні космічні ракетні комплекси «Циклон», «Зеніт», а також широку номенклатуру космічних апаратів військового, наукового та народногосподарського призначення.
format	Article
author	Дегтярев, О.В. Новиков, О.В.
author_facet	Дегтярев, О.В. Новиков, О.В.
author_sort	Дегтярев, О.В.
title	Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)
title_short	Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)
title_full	Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)
title_fullStr	Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)
title_full_unstemmed	Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)
title_sort	генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка володимира федоровича уткіна)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наукові напрями
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68226
citation_txt	Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна) / О.В. Дегтярев, О.В. Новиков // Вісн. НАН України. — 2013. — № 10. — С. 19-27. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT degtârevov generalʹnijkonstruktorraketnokosmíčnoítehníkido90ríččâzdnânarodžennâakademíkavolodimirafedorovičautkína AT novikovov generalʹnijkonstruktorraketnokosmíčnoítehníkido90ríččâzdnânarodžennâakademíkavolodimirafedorovičautkína
first_indexed	2025-07-05T18:05:55Z
last_indexed	2025-07-05T18:05:55Z
_version_	1836831217667801088
fulltext	19ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ Академік Володимир Федорович Уткін (1923–2000) — видатний учений і конструктор ракетно- космічної техніки, академік НАН України, АН СРСР і РАН, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, кавалер шести орденів Леніна та багатьох інших урядових нагород. Біль- шу частину свого творчого життя — 38 років — Володимир Федорович працював в Україні, у Дніпро- петровську в КБ «Південне», з 1971 по 1990 рр. був його Генеральним конструктором. Під керівництвом В.Ф. Уткіна створено стратегічні ракетні комплекси, які не мають аналогів у світі, — рідинну міжкон- тинентальну балістичну ракету SS-18, твердопаливну SS-24, ракети шахтного і залізничного базуван- ня та ін. Розроблено і введено в експлуатацію високоефективні та надійні космічні ракетні комплекси «Циклон», «Зеніт», а також широку номенклатуру космічних апаратів військового, наукового та народно- господарського призначення. УДК 629.7(092) О.В. ДЕГТЯРЕВ, О.В. НОВИКОВ Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» вул. Криворізька, 3, Дніпропетровськ, 49008, Україна ГЕНЕРАЛЬНИЙ КОНСТРУКТОР РАКЕТНО-КОСМІЧНОЇ ТЕХНІКИ До 90-річчя від дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна © О.В. Дегтярев, О.В. Новиков, 2013 ВІХИ БІОГРАФІЇ Біографія В.Ф. Уткіна характерна для лю- дей його покоління. Він народився в селищі Пустобор Рязанської області, у 1941 р. за- кінчив середню школу. Грянула Велика Віт- чизняна війна, і колишній школяр став сол- датом. У серпні 1941 р. його було призвано до лав Червоної Армії, після закінчення учи- лища зв’язку він воював на Волховському, Північно-Кавказькому, Білоруському, Укра- їнському фронтах, дорогами війни дійшов до Берліна. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки і шістьма бойовими медаля- ми, у тому числі «За взяття Варшави», «За взяття Берліна». У 1946 р. В.Ф. Уткін вступає на факультет реактивного озброєння Ленінградського військово-механічного інституту, який за- кінчив у 1952 р. За розподілом у віці 29 ро- ків його направляють до Дніпропетровська. Добра інженерна підготовка, життєвий до- свід фронтовика, виняткова працелюбність, ґрунтовність і наполегливість у досягненні мети дозволили Володимиру Федоровичу швидко освоїти ракетну техніку того часу — ракети С.П. Корольова Р-1 і Р-2 — і увійти до числа провідних фахівців. Трудова кар’єра Володимира Федоровича складалася вдало, він легко долав усі щаблі довгих посадових сходів (інженер-кон ст- руктор, старший інженер, начальник групи, начальник сектору, начальник відділу, на- чальник комплексу, заступник Головного конструктора), зробив значний особистий внесок у створення високоефективних стра- тегічних ракетних комплексів. В.Ф. Уткін набув великого досвіду науково-технічного та організаційного керування створенням ракетно-космічних систем, працюючи під керівництвом Михайла Кузьмича Янгеля, і в 1967 р. став його першим заступником. Коли після смерті М.К. Янгеля в 1971 р. Володимир Федорович став Головним конструктором, 20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ гала оновлення озброєння. Для вирішення цього завдання КБ «Південне» обрало два шляхи: модернізацію ракетних комплексів, які вже були на озброєнні, та розроблення нових. Тодішня військова доктрина зустріч- ного удару у відповідь значно ускладнювала завдання розробників. Потрібно було забез- печити якнайвищу захищеність ракети, три- валий час перебування заправлених ракет у стані найвищого ступеня готовності до пус- ку, стійкість усіх систем до уражальних фак- торів ядерного вибуху, ефективність ракет- ного удару, створення рухомих стартових комплексів. Стратегія В.Ф. Уткіна як керівника ракет- ного КБ у відповідь на розгортання потен- ційним супротивником своїх систем поляга- ла у винайденні ефективних альтернативних науково-технічних рішень, що потребують мінімальних фінансових витрат. Такий під- хід дозволив скоротити час розроблення но- вих ракетних комплексів, уникнути можли- вих помилок. Разом із тим це вимагало від співробітників КБ високого професіоналіз- му, виняткової винахідливості, чіткої орга- нізації робіт та наполегливості в досягненні поставленої мети. Саме на цьому шляху приймалися оригінальні, нетрадиційні рі- шення, що визначали вигляд ракет розро- блення КБ «Південне»: розділювані й орбі- тальні головні частини, система несправ- жніх цілей для подолання ПРО ймовірного супротивника, унікальний мінометний старт важких ракет з контейнера, тривале і безпе- рервне перебування рідинних ракет на бо- йовому чергуванні, стійкість ракет до ура- жальних факторів ядерного вибуху, керу- вання ракетою за допомогою відхилення головного відсіку, мінометне розділення ступенів, вдування гарячого газу в сопло твердопаливного двигуна для керування вектором тяги та ін. На долю В.Ф. Уткіна як Генерального кон- структора випав період дуже інтенсивної та плідної роботи КБ «Південне», коли пара- лельно розробляли кілька ракетних комп- лексів. Розглянемо коротко основні резуль- тати винятково напруженої роботи колекти- В.Ф. Уткін у перші роки йому було дуже складно. На його плечі ліг тягар найскладніших науково- технічних і організаційних питань. Після та- кої могутньої особистості, як Михайло Кузь- мич, йому непросто було стати справжнім лідером колективу, завоювати авторитет у видатних фахівців і родоначальників КБ «Південне», таких як В.С. Будник, В.М. Ков- туненко, М.Ф. Герасюта, І.І. Іванов. Слід від- дати належне Володимиру Федоровичу — він виявився гідним продовжувачем задумів Михайла Кузьмича, зберіг його соратників і кооперацію розробників, а також колектив і бойовий дух КБ «Південне». Задумані, але не завершені за М.К. Янгеля ідеї та проекти було втілено в реальні конструкції. ГЕНЕРАЛЬНИЙ КОНСТРУКТОР КБ «ПІВДЕННЕ» Коли В.Ф. Уткін прийшов до керівництва, КБ «Південне» і Південний машинобудів- ний завод уже були добре відомі у військово- промислових і політичних колах Радянсько- го Союзу. На озброєнні Радянської Армії перебувало кілька типів стратегічних ракет розроблення КБ «Південне». Однак міжна- родна ситуація швидко змінювалася і вима- 21ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ ву КБ «Південне», Південмашу і кооперації суміжних підприємств під керів ництвом Ге- нерального конструктора В.Ф. Ут кіна. Сімейство важких рідинних міжкон- тинентальних бойових ракет. Модерніза- ція важких рідинних стратегічних ракет шахтного базування завершилася створен- ням високозахищеного бойового ракетного комплексу на базі ракети SS-18, більш відо- мого у світі як «Сатана». Цей ракетний комплекс нині перебуває на озброєнні Ро- сійської Армії і є одним із найефективніших засобів стримування потенційного супро- тивника. Основні технічні рішення: • шахтна високозахищена пускова уста- новка; • мінометний старт ракети з транспорт но- пускового контейнера, розміщеного в шахт- ній пусковій установці; • автономна система керування на основі бортової цифрової обчислювальної машини та комплексу командних приладів підвище- ної точності; • багатоблокова (10 блоків) розділювана головна частина з індивідуальним наведен- ням бойових блоків на ціль з використан- ням комплексу засобів подолання проти- ракетної оборони; • прямі методи наведення, що забезпечу- ють можливість розрахунку польотного зав- дання в польоті. За своїми характеристиками SS-18 не має аналогів у світі, практично невразлива і досі є неперевершеною. Сімейство легких рідинних міжконти- нентальних бойових ракет. Модернізація легких рідинних міжконтинентальних ракет завершилася здачею на озброєння ракети SS-17, оснащеної розділюваною головною частиною з чотирма ядерними бойовими блоками. На базі ракети SS-17 розроблено спеціальну командну ракету, так звану раке- ту відплати, системи «Периметр». У надзви- чайних умовах, коли потенційний ворог першим завдав ракетно-ядерного удару, і порушено керування військами, ця ракета стартує з надзахищеної, невразливої пуско- вої установки і видає команду на удар у від- повідь усім уцілілим ракетним комплексам. На Заході цій ракеті дали доволі екзотичну назву — «Мертва рука». Сімейство твердопаливних міжконти- нентальних бойових ракет. Ще за часів М.К. Янгеля КБ «Південне» почало перші пророблення твердопаливних ракет і досяг- ло певних успіхів. Під керівництвом В.Ф. Ут- кіна КБ розпочало повномасштабне роз- роблення твердопаливних міжконтинен- тальних ракет стаціонарного та мобільного базування. У процесі розроблення коопе- рація наукових і промислових організацій вирішила низку великих науково-тех ніч- них проблем: створення нових конструк- ційних, теплозахисних та ерозійно стійких матеріалів; створення нових твердих палив з унікальними енергетичними та експлуа- таційними характеристиками; створення Старт ракети SS-18 («Сатана») 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ пластикових корпусів твердопаливних дви- гунів типу «кокон», виготовлення їх мето- дом намотування тощо. Розроблення завер- шилося здачею на озброєння твердопа- ливної міжконтинентальної ракети SS-24 («Скальпель») шахтного та залізничного базування. Основні технічні рішення: • мінометний старт ракети з транспортно- пускового контейнера, розміщеного в шахті або залізничному вагоні; • автономна інерціальна система керу- вання, стійка до уражальних факторів ядер- ної дії; • розділювана головна частина з десять- ма бойовими блоками; • термінальні методи наведення; • мінометне розділення ступенів; • захист конструкцій спеціальним бага- тофункціональним покриттям. Ракета SS-24 шахтного базування за свої- ми характеристиками не поступалася аме- риканській ракеті МХ, а бойовий залізнич- ний комплекс не мав аналогів у світовому ракетобудуванні. Сімейство ракет-носіїв легкого класу «Циклон». Двоступінчасту ракету-носій «Циклон-2» розроблено на базі бойової ра- кети Р-36 і здано на озброєння у складі сис- теми протиракетної оборони. Триступінчас- ту ракету-носій легкого класу «Циклон-3» розроблено на базі орбітального варіанта ра- кети Р-36 для запуску космічних апаратів масою до 4000 кг. Важливою ознакою РН «Циклон-3» є можливість дворазового за- пуску двигуна III ступеня в умовах невагомо- сті, що істотно розширює можливості запус- ку КА на різні орбіти. Космічний ракетний комплекс «Циклон-3» за характеристиками автоматизації передстартової підготовки та пуску ракети-носія тривалий час не мав ана- логів у світі. РН «Циклон-3» є однією з най- надійніших ракет-носіїв. Ракета-носій середнього класу «Зе- ніт». Космічний ракетний комплекс Твердопаливна міжконтинентальна бойова ракета SS-24 залізничного базування Ракета-носій «Циклон-3» на старті 23ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ «Зеніт» створено на базі двоступінчастої ракети-носія середнього класу (вага корис- ного навантаження до 14,5 т). До того часу прагнули створювати ракети-носії на основі бойових ракет, ураховуючи скорочені тер- міни їх розроблення, дешевину та надій- ність. В.Ф. Уткін добре розумів вимоги часу щодо перспективних ракет-носіїв з погляду екології, автоматизації стартових операцій, скорострільності тощо. Довелося вирішити цілий ряд складних проблем, у результаті чого створено новий унікальний спеціаль- ний космічний комплекс «Зеніт». Основні технічні рішення: • повністю автоматизована, безлюдна під- готовка до пуску і пуск ракети-носія; • відсутність ремонтно-відновлювальних робіт на стартовому комплексі після пуску ракети-носія; • висока продуктивність пусків; екологіч- но чисті компоненти палива — кисень, гас; • унікальні за енергетичними характе- ристиками двигуни; • система керування на базі високоточно- го комплексу командних приладів і швидко- дійного цифрового обчислювального комп- лексу; • термінальне наведення ракети-носія; • боковий маневр ракети-носія для ско- рочення районів падіння частин, що відок- ремлюються. Перший ступінь ракети-носія «Зеніт» у зв’язці з чотирьох блоків було використано як перший ступінь ракетно-космічної систе- ми «Енергія — Буран». Космічні апарати. Розроблено кілька де- сятків типів космічних апаратів, а загалом КБ «Південне» запустило на орбіту понад 400 космічних апаратів оборонного, науково- го та народногосподарського призначення. В.Ф. Уткін велику увагу приділяв міжна- родному співробітництву в космосі. Спільно з французькими фахівцями розроблено кос- мічні апарати «Ореол», у співпраці з Індією було створено і виведено на орбіту супутни- ки «Аріабата», «Бхаскара». Ракета-носій «Зеніт-2» Космічний апарат «Океан-01» 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ СПІВПРАЦЯ З АКАДЕМІЄЮ НАУК Багато технічних рішень, прийнятих у КБ «Південне» під керівництвом Генераль- ного конструктора Володимира Федоро вича Уткіна, були дуже сміливими, такими, що не мають аналогів у світовій практиці. У кон- струкції ракет і ракетних комплексів було впроваджено близько 1400 винаходів, у ре- зультаті чого отримано значний технічний і економічний ефект. Володимир Федорович зазначав, що успішне вирішення поставлених перед під- приємством завдань, забезпечення високих характеристик розроблюваних ракетних комплексів було б неможливим без тісної співпраці з академічними та галузевими ін- ститутами, вищими навчальними закладами, у тому числі з такими відомими науковими установами НАН України, як Інститут елек- трозварювання ім. Є.О. Патона, Інститут ме- ханіки ім. С.П. Тимошенка, Інститут проб- лем міцності ім. Г.С. Писаренка, Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Фран- цевича, Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Пи- саржевського, Інститут надтвердих матеріа- лів ім. В.М. Бакуля, Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії, Інститут фізики напів- провідників ім. В.Є. Лашкарьова, Інститут технічної механіки, Харківський фізико-тех- нічний інститут та ін. Президенти АН СРСР Мстислав Всево- лодович Келдиш, Анатолій Петрович Алек- сандров, Гурій Іванович Марчук та пре- зидент Академії наук України Борис Єв ге- нович Патон приділяли розробкам КБ «Пів денне» велику увагу і на засіданнях Президій часто розглядали стан справ щодо найскладніших технічних і наукових про- блем, особисто відвідували нашу організа- цію. Співпраця КБ «Південне» з Академією була надзвичайно плідною, що сприяло ви- рішенню цілої низки складних науково- технічних проблем. Забезпечення герметичності паливних систем рідинних ракет у контакті з агре- сивними компонентами палива впродовж усього терміну експлуатації (10 і більше років) для забезпечення постійної бойової готовності на бойовому чергуванні. Аме- риканці за результатами розроблення ра- кети «Титан-II» заявили, що створення рі- динних ракет тривалого зберігання немож- ливе. Вирішення цього завдання, розпочате ще М.К. Янгелем, продовжив В.Ф. Уткін. Виконано воістину грандіозну роботу за участю багатьох науково-дослідних інсти- тутів: Центрального науково-дослідного інституту машинобудування (ЦНДІМаш), Інституту електрозварювання ім. Є.О. Па- тона НАН України, Інституту проблем ма- теріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України та багатьох інших організацій. Було проведено теоретичні й експериментальні дослідження з фізики течії газів і рідин у тонких мікрокапілярах, впливу якості мета- лів на їхню проникність, розроблено методи розрахунку герметичності для різних ком- понентів палива, вироблено вимоги до мета- лургійних напівфабрикатів, розроблено і впроваджено нові технології, що забезпечи- ли максимальне зменшення кількості роз- німних з’єднань і заміну їх на нерознімні. Для зварних швів, які залишилися в кон- струкції, потрібно було створити техноло- гію, яка б забезпечувала міцність швів, поді- бну до міцності основного металу. І таку тех- нологію — контактно-стикове зварювання оплавленням — було розроблено в ІЕЗ ім. Є.О. Патона. А для її реалізації Інститут створив унікальні установки для електронно- променевого зварювання великогабаритних вузлів. Для забезпечення герметичності бака другого ступеня ракети SS-18 вперше засто- сували біметалевий перехідник (алюміній — сталь), що виготовляється методом зварю- вання вибухом. Перші перехідники виго- товляли у науково-інженерному центрі ІЕЗ ім. Є.О. Патона в смт Глеваха. Розуміючи, що для серійного виготовлення ракет потрібна велика кількість таких вузлів високої якості, Володимир Федорович Уткін разом з Олек- сандром Максимовичем Макаровим прийма- ють рішення про будівництво в КБ «Півден- не» експериментально-промислової бази зварювання вибухом. У створенні цієї бази 25ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ величезну роль відіграв особисто президент НАН України Борис Євгенович Патон. Крім того, потрібно було забезпечити контроль локальної негерметичності агре- гатів і паливних систем виробів, а також розробити ефективні методи неруйнівного контролю якості матеріалів і конструкцій. У результаті спільних робіт з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона впрова- джено методи неруйнівного контролю, на- приклад метод акустичної емісії та ін. Вирішення проблем забезпечення та контролю герметичності у процесі розро- блення ракети SS-18 дало можливість більш ніж удвічі збільшити терміни гарантії на пе- ребування рідинних ракет з агресивними компонентами палива на бойовому чергу- ванні (понад 25 років). Мінометний старт важких ракет — ви- нятково складна комплексна науково-тех- нічна проблема, що не мала на той час анало- гів вирішення. Необхідно було забезпечити газове катапультування 200-тонної ракети за рахунок тиску продуктів згоряння твердопа- ливних зарядів у контейнері з наступним за- пуском двигуна в невагомості. Мінометний старт спочатку викликав великі сумніви щодо можливості його реалізації. Спільно з ЦНДІМаш, Інститутом технічної механіки та іншими організаціями ці складні завдання термогазодинаміки вдалося успішно вирі- шити. Спочатку було виконано математичне моделювання процесів мінометного старту, а потім його відпрацювали на моделях у ЦНДІМаш та на повнорозмірному стенді Павлоградського механічного заводу. Поздовжня стійкість рідинних ракет. Спільно з Інститутом технічної механіки було вирішено проблему поздовжньої стій- кості рідинних ракет тандемної схеми. Забезпечення підвищеної стійкості ра- кет SS-18 і SS-24 до уражальних факто- рів ядерного вибуху. Відповідно до тодіш- ньої військової доктрини, стратегічні ракети могли використовуватися лише в разі зу- стрічного удару у відповідь. Це означало, що ракета повинна виживати в умовах ядерно- го впливу, а її конструкція та прилади мають бути стійкими до дії уражальних факторів. Проблема набула особливої актуальності після оголошення на початку 1980-х років Президентом США Р. Рейганом стратегічної оборонної ініціативи (СОІ). Згідно з док- триною СОІ ракети супротивника руйнува- лися в польоті внаслідок впливу ядерних космічних вибухів і високоточних надпо- тужних лазерів. У цих умовах уже прове- дені заходи щодо зміцнення ракетних шахт і створення рухомих комплексів не за- без печували гарантованого удару у відпо- відь. Велику допомогу у вирішенні проб- леми стійкості надали Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка та Інститут проблем міцності ім. Г.С. Писаренка. Конструкцію ракети було захищено багатофункціональ- ним покриттям. Що стосується системи ке- рування ракетою, то потрібно було розроби- ти наукові основи створення стійких до ядерного вибуху виробів електронної техні- ки. До цієї роботи було залучено понад 600 організацій — НДІ, КБ, ВНЗ. Було створено Б.Є. Патон і В.Ф. Уткін. Друга половина 1970-х років 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ нову елементну базу, розроблено ефективні алгоритми керування ракетою (мерехтлива пам’ять БЦОМ та ін.). Створення композиційних та ерозійно стійких матеріалів. У ракетах КБ «Пів- денне» застосовують усі види полімерних композиційних матеріалів: скло-, органо- і вуглепластики. Останні, до речі, маючи уні- кальні властивості міцності, успішно замі- нюють «крилатий» метал — алюміній. У ра- кеті SS-24 понад 60% неметалевих матеріалів за сухою масою, а якщо порахувати з пали- вом (яке також є полімером), то вийде понад 90%. Без сумніву, розроблення та впрова- дження в конструкцію SS-24 вуглецевих матеріалів — це окрема золота сторінка укра- їнської науки. На чолі цієї роботи стояв Ін- ститут проблем матеріалознавства НАН Ук- раїни, його керівники: Іван Микитович Францевич і Віктор Іванович Трефілов. Було створено колосальну інфраструктуру з ви- робництва вуглецевих матеріалів та їхніх ви- хідних компонентів, причому на «найекзотич- ніших» підприємствах. Крім Броварського заводу порошкової металургії, було задіяно Дніпропетровський завод металовиробів «Динамо» МВС СРСР, Київську фабрику дитячого трикотажу, трикотажну фабрику «Дніпрянка» (Дніпропетровськ). Розроблено також вуглець-вуглецеві ком- позиційні матеріали (ВВКМ), без яких не- мислиме створення надійних, довершених з погляду маси соплових блоків твердопалив- них ракетних двигунів. Розвиток технології піролітичного ущільнення дозволив отрима- ти тугоплавкі матриці, застосування яких у поєднанні з високомодульними вуглецеви- ми волокнами дало змогу створити ефектив- ні ВВКМ, істотно знизити масу соплових блоків і виключити використання для їх ви- готовлення дефіцитного вольфраму, а також створити з ВВКМ «КІМФО» наконечники для ядерних головних частин. На чолі цієї роботи стояв академік Віктор Федотович Зеленський — директор Харківського фі зи- ко- технічного інституту, з яким Володимира Федоровича пов’язували добрі особисті сто- сунки. Багато сил доклав В.Ф. Уткін для ор- ганізації спецвиробництва ВВКМ на Дніп- ровському електродному заводі (Запоріж- жя). Виконані у процесі створення SS-24 науково-дослідні роботи не лише мали вирі- шальне значення для конкретної твердопа- ливної ракети, а й стали помітним внеском у загальну скарбницю технічного прогресу. Створення виробів з композитів і вуглеплас- тиків сьогодні є магістральним технологіч- ним шляхом у сучасному авіабудуванні. Використання нових матеріалів і техно- логій для виготовлення різних вузлів і дета- лей розроблюваних ракет вимагало у свою чергу створення ефективних методів конт- ролю їх якості. З цією метою було розробле- но спеціальні методики ультразвукової де- фектоскопії, рентгенконтролю, томографії. Впроваджено методи дослідження структу- ри, пористості, тріщин, розшарувань та ін- ших дефектів, фізико-механічних і теплофі- зичних характеристик у широкому діапазоні температур, створено методики різних авто- номних випробувань матеріалів. Величезну допомогу в цій справі надав ІЕЗ ім. Є.О. Па- тона і особисто академік Леонід Михайло- вич Лобанов. У межах однієї статті неможливо перелі- чити всі значні науково-технічні проблеми, які вирішили в КБ «Південне» спільно з Ака- демією наук. Цей науково-технічний доробок дав змогу КБ «Південне» в нових економіч- них умовах посісти гідне місце на світовому ринку космічних послуг, брати участь у реа- лізації великих міжнародних проектів «Мор- ський старт», «Наземний старт», «Дніп ро», «Вега», «Циклон-4», «Антарес» та ін. НА ЧОЛІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ І КООПЕРАЦІЇ У період перебування на посаді Генераль- ного конструктора КБ «Південне» Володи- мира Федоровича Уткіна, обраного у 1976 р. академіком АН УРСР, а в 1984 р. — дійсним членом союзної Академії, науковий потенці- ал підприємства значно зріс. В очолюваній ним ученій раді КБ «Південне», а також у вчених радах інших організацій було захи- щено 13 докторських і 167 кандидатських 27ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 10 НАУКОВІ НАПРЯМИ дисертацій, у пресі з’явилася величезна кількість наукових публікацій. Подальшого розвитку набули наукові зв’язки з академіч- ними та галузевими НДІ, вищими навчаль- ними закладами. Для підвищення якості підготовки спеціалістів на базі КБ «Півден- не» було створено філії профільних кафедр фізико-технічного факультету Дніпропе- тровського державного університету, де ви- кладали провідні фахівці підприємства. Час показав, що така інтегрована система підго- товки кадрів дає можливість раціональніше поєднувати університетську технічну освіту з галузевою наукою і виробництвом. Велику увагу приділяв В.Ф. Уткін робо- ті з кооперацією, міністерствами, вищим керівництвом країни. З вищими військо- вими та промисловими відомствами він під- тримував рівні ділові стосунки, прагнув до взаєморозуміння, активно співпрацював з ними в ім’я спільної мети. Однак при цьому твердо відстоював свою точку зору та інте- реси КБ «Південне». Володимира Федоровича вирізняли ціле- спрямованість і виняткова працездатність, глибоке вивчення вирішуваної проблеми, вміння з кількох можливих варіантів вибра- ти оптимальний і контролювати його реалі- зацію до самого завершення робіт. Як голова Ради головних конструкторів він уміло ко- ординував діяльність суміжних організацій, надавав їм усіляку допомогу, а у складні мо- менти — буквально підставляв своє плече. Наприклад, так було, коли в КБ В.П. Глуш- ка виникли труднощі з відпрацюванням двигуна I ступеня РН «Зеніт». Як керівник Володимир Федорович Уткін дбайливо ставився до партнерів і колег по роботі, допомагав їм у скрутні моменти, ні- коли не стримував ініціативи, повністю до- віряв своїм соратникам, був доступний і простий у спілкуванні. Як Генеральний кон- структор він намагався збагнути всі тонкощі роботи, не приймаючи голослівних запев- нень, зважав лише на технічні обґрунтуван- ня, цифри, факти, вимагав від підлеглих професіоналізму, винахідливості та наполе- гливості в досягненні потрібних результатів. Його вимогливість до себе й оточення була надзвичайно високою. В.Ф.Уткін брав активну участь у громад- ському житті, в управлінні державою. Його неодноразово обирали до Верховної Ради СРСР. Як депутат він уважно ставився до по- треб своїх виборців, прагнув надати їм дієву допомогу. Школа академіка Уткіна, методи роботи Володимира Федоровича з кооперацією, Академією наук залишаються актуальними для колективу КБ «Південне» й нині. Сис- темна співпраця з Національною академією наук України отримала сьогодні «друге ди- хання». КБ «Південне» як головна організація ракетно-космічної галузі робить усе можли- ве для збереження в Україні потужного науково-технічного й технологічного потен- ціалу, створеного М.К. Янгелем і В.Ф. Уткі- ним, докладає всіх зусиль для його подаль- шого розвитку в інтересах оборони країни і збереження Україною статусу космічної держави.

Генеральний конструктор ракетно-космічної техніки (до 90-річчя з дня народження академіка Володимира Федоровича Уткіна)

Institution

Ähnliche Einträge