Мінералогія від Вернадського до сьогодення

У статті йдеться про плани академіка Володимира Івановича Вернадського, організатора і першого президента Національної академії наук України, щодо розвитку мінералогічних досліджень в Україні і про те, як ці плани було реалізовано за часів Радянської України та у період незалежності української д...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Authors:	Пономаренко, О.М., Павлишин, В.І., Кульчицька, Г.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	Наукові напрями
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68518
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Мінералогія від Вернадського до сьогодення / О.М. Пономаренко, В.І. Павлишин, Г.О. Кульчицька // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 58-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-68518
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-685182014-09-26T03:02:02Z Мінералогія від Вернадського до сьогодення Пономаренко, О.М. Павлишин, В.І. Кульчицька, Г.О. Наукові напрями У статті йдеться про плани академіка Володимира Івановича Вернадського, організатора і першого президента Національної академії наук України, щодо розвитку мінералогічних досліджень в Україні і про те, як ці плани було реалізовано за часів Радянської України та у період незалежності української держави. Відзначено, що заснування з ініціативи академіка М.П. Семененка в 1969 р. у системі Академії Інституту геохімії та фізики мінералів (нині – Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення, який носить ім’я свого засновника) мало важливе значення для розвитку мінералогічних методів дослідження мінеральної речовини і мінералогічного вивчення території України. Нині діяльність установи зорієнтовано на такі основні наукові напрями, як регіональна і генетична мінералогія, кристалохімія і фізика мінералів, кристаломорфологія, біомінералогія і наномінералогія, прикладна мінералогія. В статье идет речь о планах академика Владимира Ивановича Вернадского, организатора и первого президента Национальной академии наук Украины, относительно развития минералогических исследований в Украине и о том, каким образом эти планы были реализованы в советский период и во время существования независимого государства. Отмечено, что созданный в 1969 году по инициативе академика Н.П. Семененко в системе Академии Институт геохимии и физики минералов (нынешний Институт геохимии, минералогии и рудообразования им. Н.П. Семененко) внес существенный вклад в развитие современных методов исследования минерального вещества и минералогическое изучение территории Украины. Сегодня деятельность учреждения направлена на развитие региональной и генетической минералогии, кристаллохимии и физики минералов, кристалломорфологии, биоминералогии и наноминералогии, прикладной минералогии. The article is about the plans of academician Vladimir Ivanovich Vernadsky, the founder and first President of the National Academy of Sciences of Ukraine, regarding the development of mineralogical studies in Ukraine and the way these plans were implemented during the Soviet period and the period when independence was attained. It is noted, that the Institute of Geochemistry and Physics of Minerals (nowadays Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation), founded in 1969 as the part of the Academy of Sciences of Ukraine on the initiative of academician M.P. Semenenko, made a considerable contribution to the development of the modern methods of studies of mineral substance and to the mineralogical research of the territory of Ukraine. Today the Institute is aimed at the development of regional and genetic mineralogy, crystal chemistry and physics of minerals, crystallometry, biomineralogy and nanomineralogy, applied mi ne ralogy. 2013 Article Мінералогія від Вернадського до сьогодення / О.М. Пономаренко, В.І. Павлишин, Г.О. Кульчицька // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 58-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68518 549 (477) uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові напрями Наукові напрями
spellingShingle	Наукові напрями Наукові напрями Пономаренко, О.М. Павлишин, В.І. Кульчицька, Г.О. Мінералогія від Вернадського до сьогодення Вісник НАН України
description	У статті йдеться про плани академіка Володимира Івановича Вернадського, організатора і першого президента Національної академії наук України, щодо розвитку мінералогічних досліджень в Україні і про те, як ці плани було реалізовано за часів Радянської України та у період незалежності української держави. Відзначено, що заснування з ініціативи академіка М.П. Семененка в 1969 р. у системі Академії Інституту геохімії та фізики мінералів (нині – Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення, який носить ім’я свого засновника) мало важливе значення для розвитку мінералогічних методів дослідження мінеральної речовини і мінералогічного вивчення території України. Нині діяльність установи зорієнтовано на такі основні наукові напрями, як регіональна і генетична мінералогія, кристалохімія і фізика мінералів, кристаломорфологія, біомінералогія і наномінералогія, прикладна мінералогія.
format	Article
author	Пономаренко, О.М. Павлишин, В.І. Кульчицька, Г.О.
author_facet	Пономаренко, О.М. Павлишин, В.І. Кульчицька, Г.О.
author_sort	Пономаренко, О.М.
title	Мінералогія від Вернадського до сьогодення
title_short	Мінералогія від Вернадського до сьогодення
title_full	Мінералогія від Вернадського до сьогодення
title_fullStr	Мінералогія від Вернадського до сьогодення
title_full_unstemmed	Мінералогія від Вернадського до сьогодення
title_sort	мінералогія від вернадського до сьогодення
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Наукові напрями
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68518
citation_txt	Мінералогія від Вернадського до сьогодення / О.М. Пономаренко, В.І. Павлишин, Г.О. Кульчицька // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 58-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT ponomarenkoom míneralogíâvídvernadsʹkogodosʹogodennâ AT pavlišinví míneralogíâvídvernadsʹkogodosʹogodennâ AT kulʹčicʹkago míneralogíâvídvernadsʹkogodosʹogodennâ
first_indexed	2025-07-05T18:20:22Z
last_indexed	2025-07-05T18:20:22Z
_version_	1836832126844010496
fulltext	58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 НАУКОВІ НАПРЯМИ © О.М. Пономаренко, В.І. Павлишин, Г.О. Кульчицька , 2013 У статті йдеться про плани академіка Володимира Івановича Вернадського, організатора і першого президента Національної академії наук України, щодо розвитку мінералогічних досліджень в Україні і про те, як ці плани було реалізовано за часів Радянської України та у період незалежності української держави. Відзначено, що заснування з ініціативи академіка М.П. Семененка в 1969 р. у системі Академії Інституту геохімії та фізики мінералів (нині – Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення, який носить ім’я свого засновника) мало важливе значення для розвитку мінералогічних методів дослідження мінеральної речовини і мінералогічного вивчення території України. Нині діяльність установи зорієнтовано на такі основні наукові напрями, як регіональна і генетична мінералогія, кристалохімія і фізика мінералів, кристаломорфологія, біомінералогія і наномінералогія, прикладна мінералогія. УДК 549 (477) О.М. ПОНОМАРЕНКО 1, В.І. ПАВЛИШИН 2, Г.О. КУЛЬЧИЦЬКА 1 1 Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка Національної академії наук України просп. Палладіна, 34, Київ, 03680, Україна 2 Київський національний університет імені Тараса Шевченка вул. Васильківська, 90, Київ, 03022, Україна МІНЕРАЛОГІЯ ВІД ВЕРНАДСЬКОГО ДО СЬОГОДЕННЯ До 95-річчя заснування Національної академії наук України Поточний рік знаменний одразу двома ювілеями: 95-річчям заснування Націо- нальної академії наук і 150-річчям від дня народження її засновника і першого прези- дента — Володимира Івановича Вернад- ського. Академік Російської та Української академій наук В.І. Вернадський залишив вагомий слід у багатьох науках, але переду- сім він був мінералогом. Тому не дивно, що серед його перших кроків на посту прези- дента Української Академії Наук (УАН) було створення установ мінералогічного профілю і розроблення програми мінерало- гічного вивчення території України. Мінералогічна концепція В.І. Вернадсь- кого. Вже в першому проекті структури УАН мінералогія посіла чільне місце. Одним з пер- шочергових завдань УАН Володимир Івано- вич вважав створення Національного Мінера- логічного Музею з різними відділами. На його думку, музеї у своїй діяльності мають поєдну- вати науково-освітню і нау ко во-до слід ну ро- боту, тому доцільно, щоб до їх складу входило дві установи, якнайтісніше пов’язані між со- бою. Зокрема, Мінералогічний Музей у бачен- ні В.І. Вернадського мав складатися з власне Музею та Мінералогічного інституту. Одним із найголовніших завдань Мінералогічного Музею мало бути вивчення мінералогії Украї- ни: «Першим зав данням музею повинно бути видання мінералогії України (виділено В. Вер- надським. — Ред.). Для цієї мети музей повинен … мати в своєму розпорядженні картковий ка- талог мінералів України, який буде поповнюва- тись та завершуватись» [1]. Зовсім інший ха- рактер повинен мати Мінералогічний інститут, взаємопов’язаний з Музеєм і «уряджений від- 59ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 НАУКОВІ НАПРЯМИ повідно до вимог, які ставляться до дослідних фізичних та хімічних інститутів» [1]. Для ньо- го «повинен бути збудований окремий будинок», в якому буде розміщено устаткування для отримання високих і низьких температур, для шліфування та розрізування гірських порід, для роботи з газами, рентгенівським випромі- нюванням, радіоактивні стю тощо. На думку організатора УАН, Мінералогічний інститут мав складатися з таких відділів: 1) хімічного аналізу та синтезу; 2) розділення мінералів; 3) мікроскопічної роботи; 4) кристалографіч- ний та кристалофізичний; 5) електроскопіч- ний; 6) радіоактивний; 7) термічний. Однак буремні роки громадянської війни і постійна зміна влади стали на перешкоді й відтермінували втілення в життя планів ви- датного вченого. Центральний науково-при- родничий музей при Академії наук було ство- рено лише в 1966 р., а статус національного йому надано ще на 30 років пізніше — вже у незалежній Україні. На півстоліття затрима- лося і створення інституту мінералогічного профілю. Тільки в 1969 р. з іні ціативи акаде- міка Миколи Пантелеймоновича Семененка, який упродовж 20 років обіймав посаду віце- президента АН УРСР, в системі Академії було засновано Інститут геохімії та фізики мінера- лів. Тепер це Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН Ук- раїни. І хоча задум В.І. Вернадського не вда- лося швидко реалізувати, все ж його мінера- логічна концепція значною мірою вплинула на подальшу долю мінералогії в Україні. Розквіт мінералогії в системі АН УРСР. До створення УАН мінералогічні дослідження на території України здебільшого здійснювали кафедри мінералогії Харківського, Київського, Новоросійського та Львівського університе- тів, Катеринославського вищого гірничого училища, а також академічні установи та уні- верситети Авст ро- Угорщини, Польщі, Росії. На початку XX ст. з’явилися фундаментальні праці Я.В. Самой лова, С.П. Попова, О.Є. Ферс- ма на, П.А. Двой ченка, Н.Д. Борисяка, П.П. П’ят- ницького, А.В. Гурова, П.Я. Армашевського, В.І. Лучицького, Й.І. Танатара, Р.О. Пренделя, Ф. Цир келя, Ю. Медведського та ін. На університетському етапі розвитку мі- нералогії [2] було закладено перші цеглини у фундамент регіональної мінералогії Украї- ни, започатковано дослідження в галузі екс- периментальної, космічної та теоретичної мінералогії. Однак до заснування УАН спи- сок праць з мінералогії України ледь налічу- вав 60 назв [3], тоді як напередодні Другої світової війни, за деякими даними, в надрах України вже було відомо 183 мінерали [2]. Розквіт мінералогії в системі Академії наук розпочався з 40-х років XX ст. і досяг свого апогею в середині 80-х. Стрімкому розвитку цієї наукової галузі сприяли кіль- ка чинників, переважно економічних. По- треби промисловості у мінеральній сирови- ні зумовили активізацію наукових і геолого- розвідувальних робіт; відкриття родовищ корисних копалин, зокрема родовищ нового типу, спонукали до поглиблення мінерало- гічних досліджень. Саме доскональні знан- ня про речовинний склад руди, фізичні, хі- мічні й технологічні властивості мінералів, з яких вона складається, були і залишаються головною запорукою швидкого й економіч- но вигідного вилучення корисних компо- нентів. Розвитку мінералогії сприяла також низка організаційних заходів у системі АН УРСР, таких як реорганізація ниніш- нього Інституту геологічних наук, створен- ня Інституту геології та геохімії горючих копалин у Львові, Інституту мінеральних ресурсів у Сімферополі, Інституту геохімії та фізики мінералів у Києві. Розквіт мінералогії того часу завдячує наполегливій праці та активній організа- ційній діяльності багатьох талановитих учених, серед яких слід назвати академіків АН УРСР Є.К. Лазаренка і О.С. Поваренних, чл.-кор. АН УРСР і майбутнього академіка АН СРСР В.С. Соболєва, кожен з яких за по- чаткував наукову школу світового рівня. Тут доречно також згадати про термобаро- геохімічну школу професора М.П. Єрмакова. І хоча термобарогеохімія як новий напрям ге- нетичної мінералогії, що вивчає флюїдні вклю- чення в мінералах, зародилась у Львівському державному університеті ім. І.Я. Франка, нею 60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 НАУКОВІ НАПРЯМИ відразу зацікавилися установи АН УРСР — Інститут геології і геохімії горючих копалин, Інститут геологічних наук, Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення. Академічні центри дослідження вигідно відрізнялися від університетів різноманітнішим і сучаснішим обладнанням, що давало змогу проводити більш широкий спектр експериментів. Тер- мобарогеохімія швидко переростає в само- стійну науку, яка інтенсивно розвивається в наукових установах усього Радянського Со- юзу, а згодом виходить за його межі. І хоча з розширенням географії термобаро гео хіміч- них досліджень частка праць з Украї ни змен- шилась, проте внесок українських термоба- рогеохіміків у цю науку залишався досить вагомим (див. рис.). Це був золотий вік української мінерало- гії. Він ознаменувався вагомими результата- ми вивчення мінералогії окремих родовищ і перспективних рудопроявів, дослідженням всіх геологічних процесів мінералоутворен- ня, виявленням зв’язку мінералоутворення з процесами рудоутворення, а також з’я- суванням особливостей конституції, морфо- логії, фізичних властивостей, генетичної природи та розподілу в природі окремих мі- нералів. Залізорудні родовища Криворіжжя, самородної сірки в Передкарпатті, п’єзо оп- тичної та каменебарвної сировини на Воли- ні, уранові руди на Кіровоградщині, манга- нові біля Нікополя, ртутні на Донбасі стали об’єктами прискіпливого мінералогічного вивчення і узагальнення його результатів у цілій серії фундаментальних монографій. За радянських часів територію України вважали найбільш мінералогічно вивченим регіоном Радянського Союзу. У її надрах було відкрито майже 20 тис. рудопроявів, половина з яких мала промислове значення. Оскільки мінерально-сировинний комплекс України забезпечував 23–25% валового на- ціонального продукту, потреба в мінерало- гічних дослідженнях мінеральної сировини з року в рік лише зростала. За цей час опуб- ліковано приблизно 9 тис. праць, у тому числі близько 90 монографій, в яких повніс- тю або частково висвітлено проблеми міне- ралогії України [2], відкрито понад 500 но- вих для території України мінеральних ви- дів. Результати досліджень економічно важливих гірничорудних районів України, окремих родовищ і мінералів опубліковано у численних підсумкових мінералогічних Внесок українських дослідників у загальну кількість публікацій з термобарогеохімії у Радянському Союзі: 1 – Україна; 2 – інші республіки СРСР (за даними щорічних, з 1971 по 1993 р., бібліографічних випусків «Включения растворов и расплавов в минералах» за ред. М.П. Єрмакова і В.Б. Наумова) 61ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 НАУКОВІ НАПРЯМИ монографіях, які й дотепер не втратили сво- го наукового та практичного значення. Як вагомий підсумок можна констатувати створення в Україні трьох нині всесвітньо відомих наукових шкіл: регіонально-міне- ра логічної Є.К. Лазаренка, термобарогеохі- мічної М.П. Єрмакова і кристалохімічної О.С. Поваренних. Мінералогія в Інституті геохімії і фізики мінералів. Після організації в 1969 р. Інсти- туту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (ІГФМ) центр ваги в мінералогічних дослі- дженнях змістився у стіни цього наукового закладу. Завдяки насамперед активній ді- яльності засновника і першого директора Інституту академіка М.П. Семененка та ефективному об’єднанню зусиль учених руд- но-петро графічного, мінералого-гео хіміч ного напрямів і фахівців з хімії та фізики твердо- го тіла, ІГФМ дуже швидко перетворився на провідний науковий центр у галузі мінера- логії, петрології, геохімії, рудології, метало- генії, радіогеохімії [4]. З 1972 р. Інститут стає базовою установою Українського мінерало- гічного товариства, яке, починаючи з 70-х років минулого століття, відігравало важли- ву роль у координації досліджень мінералів, порід і руд, насамперед України, та прове- денні нарад з актуальних питань мінералогії. Невдовзі ІГФМ набув всесоюзної слави як провідна установа мінералогічного профілю. Отже, через півстоліття нарешті було реа- лізовано план академіка В.І. Вернадського щодо створення Мінералогічного інституту при УАН, у якому мали бути зосереджені всі найновіші на той час методи дослідження мінеральної речовини. Слід підкреслити, що сам Володимир Іванович майже миттєво реагував на появу нових методів досліджен- ня і відразу оцінював їх перспективність. Так сталося, наприклад, з відкриттям рентгенів- ських променів і явища їх дифракції. В ІГФМ було впроваджено хімічні й фізичні методи дослідження мінералів, усі види спектроско- пії у широкому діапазоні електромагнітних хвиль — ядерний магнітний і ядерний гамма- резонанс, електронний парамагнітний резо- нанс, оптична та інфрачервона спектроско- пія, а також термо-, фото- і рентгенолюмі- несценція. Це був перший у світі науковий інститут, де мінерал вивчали з позицій фі- зики твердого тіла. Поступово школа з кри- сталохімії мінералів, очолювана академіком О.С. Поваренних, почала розгалужуватися, з неї виокремилася школа з фізики мінера- лів (І.В. Матяш, О.М. Платонов, А.М. Тара- щан), основним завданням якої стало ви- вчення складу домішок у мінералах, їхньої поведінки під час нагрівання та опромінен- ня хвилями різної довжини, виявлення структурної позиції домішок і закономір- ностей зміни їхнього складу та позиції за- лежно від зміни геологічних умов утворен- ня мінералу. З переведенням до ІГФМ відділу, очолюва- ного академіком Є.К. Лазаренком, посилився регіонально-генетичний напрям мінералогіч- них досліджень. В Інституті було продовжено розпочате вченим раніше узагальнення міне- ралогії окремих регіонів України, вийшли друком такі фундаментальні праці, як «Мине- ралогия Донецкого бассейна» (1975), «Мине- ралогия Криворожского бассейна» (1977), «Минералогия Приазовья» (1981), довідник «Минералы Украины» (1990). Дослідження мінералів обо в’язково супроводжувалося їх термо барогеохімічним вивченням та виснов- ками щодо їхнього генезису. Оснащення Інституту найсучаснішими при ладами, зокрема мас-спектрометрами високої точності, які дозволяли визначати у мінералі частку того чи іншого ізотопу (ста- більного чи нестабільного), сприяло розвит- ку ізотопного аналізу. Якщо співвідношення стабільних ізотопів свідчить про фізико-хі - мічні умови формування мінералу та дже- рело мінеральної речовини, тобто є інфор- мативним критерієм для генетичної мінера- логії, то співвідношення радіоактивних ізотопів (радіогеохронологія) — це підґрун- тя для встановлення віку мінералу, і на цій основі — віку геологічних порід, у яких ви- явлено мінерал. З 1970 р. в ІГФМ почав за- кладатися міцний фундамент для розвитку потужної радіогеохронологічної школи, очо- люваної академіком М.П. Щербаком. 62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 НАУКОВІ НАПРЯМИ Кристалохімічні та спектроскопічні до- слідження, поєднані з рентгеноспектраль- ним мікрозондовим і рентгеноструктурним аналізом, вивченням морфології кристалів і флюїдних включень у них, доповнені оптич- но- і електронномікроскопічними спостере- женнями, ізотопним аналізом і радіохроно- логічними визначеннями, сприяли створен- ню обґрунтованої бази типоморфних ознак мінерального виду, які визначають його ге- нетичні особливості [5]. Потужного імпуль- су в ІГФМ набули також теоретичні дослі- дження, започатковані ще в Інституті геоло- гічних наук АН УРСР, розвивалася потужна технічна база для синтезу мінералів. Отже, майже всі структурні підрозділи, які хотів би бачити В.І. Вернадський у Мінерало- гічному інституті, було створено в ІГФМ. Так задум видатного вченого було втілено у життя, хоча із запізненням, зате з урахуван- ням нових методів дослідження та з вико- ристанням найсучасніших приладів. Мінералогія в Інституті геохімії, мінера- логії та рудоутворення ім. М.П. Семенен- ка. Як і взагалі у світовій науці, періоди ін- тенсивного розвитку мінералогічних дослі- джень в Україні чергувалися з періодами відносного затишшя, що спричинено насам- перед економічними та політичними чинни- ками. Зі здобуттям Україною незалежності темпи розвитку мінералогічних досліджень її території відчутно сповільнилися, переду- сім через скорочення обсягу геологічного картування та розвідувальних робіт і відпо- відне зменшення запиту на наукові дослі- дження. Виробничі організації, отримуючи недостатнє фінансування, вважали за краще вчитися на своїх помилках, ніж вкладати ко- шти в науку. Востаннє помітне замовлення на мінералогічні роботи з боку держави мало місце наприкінці минулого століття, коли в незалежній Україні гостро постало питання забезпечення її валютного фонду власними запасами дорогоцінних металів. Кошти, що виділялися на пошуки та розвідку родовищ корисних копалин, активізували проведен- ня науково-дослідних робіт, у тому числі мі- нералогічних. «Золота лихоманка» поспри- яла глибокому мінералогічному вивченню та систематизації золоторудних проявів. Починаючи з 1993 р., Інститут геохімії і фізики мінералів, відповідно до вимог часу, дещо змінив свою спеціалізацію, що зафіксо- вано у новій назві установи — Інститут гео- хімії, мінералогії та рудоутворення. Незва- жаючи на це, Інститут залишився провідною науковою установою мінералогічного профі- лю в Україні. Попри всі фінансові негаразди, слабке оновлення устаткування, дефіцит ка- дрів в ІГМР учні О.С. Поваренних, Є.К. Ла- заренка, М.П. Семененка, М.П. Щербака продовжують удосконалювати методи до- слідження мінералів. Нині в Інституті роз- вивається генетична і регіональна мінерало- гія, кристалохімія і фізика мінералів, кри- сталоморфологія і прикладна мінералогія. Більше того, відповідно до світових тенден- цій, в ІГМР з’явилися нові напрями мінера- логічної науки — біомінералогія та наномі- нералогія. Дані з кристалохімії і фізики мі- нералів усе частіше застосовують у петрології, металогенії, екологічній геохімії. Фахівці Ін- ституту залучаються до розв’язання проблем технологічної, техногенної та екологічної мі- нералогії. ІГМР — єдина наукова організація в Україні, де виконують геохронологічні до- слідження мінералів. Без перебільшення можна сказати, що сьогодні, використовую- чи власну базу приладів, колективу Інститу- ту під силу вирішити будь-яке поставлене мінералогічне завдання. У планах ІГМР [5] на найближчі роки — видання 5-томної «Мінералогічної енцикло- педії України», яка міститиме понад 2 тис. статей щодо поширення і ґенези відомих в Україні мінеральних видів, біографії відомих учених, тлумачення мінералогічних термі- нів. Заплановано також створення при Ін- ституті веб-сайту «Мінерали України» — су- часного «карткового каталогу мінералів України, який буде поповнюватись та завер- шуватись», як втілення ще одного задуму В.І. Вернадського. Число відомих в Україні видів, на сьогодні, вже наближується до 1000. Якщо вдасться виконати це завдання, то з повним правом можна стверджувати, що всі 63ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 НАУКОВІ НАПРЯМИ плани Володимира Івановича Вернадського щодо мінералогічного вивчення території України значною мірою реалізовано та ще й закладено міцну основу на майбутнє. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Про Національний Мінералогічний Музей при Українській Академії Наук у Києві. Записка акаде- міка В.І. Вернадського // Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського. — Т. 5. — К., 2012. — С. 553–556. 2. Павлишин В.I., Платонов О.М., Брик О.Б. та ін. Мінералогія у Національній академії наук України // Мінералогіч. журн. — 2008. — Т. 30, № 3. — С. 7–37. 3. Лазаренко Е.К., Матковский О.И., Сливко М.М. Разви- тие минералогии на Украине за годы советской вла- сти // Минерал. сб. — 1967. — Т. 21, № 1. — С. 6–34. 4. Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення Акаде- мії наук України / Уклад. М.П. Щербак, К.Ю. Єсипчук, Е.Я. Жовинський, С.М. Цимбал. — К., 1994. — 112 с. 5. Пономаренко О., Кульчицька Г., Черниш Д. Розви- ток мінералогічних ідей Володимира Вернадсько- го в Україні // Мінералогіч. журн. — 2013. — Т. 35, № 1. — С. 14–23. Стаття надійшла 14.10.2013 р. А.Н. Пономаренко 1, В.И. Павлишин 2, А.А. Кульчицкая 1 1Институт геохимии, минералогии и рудообразования им. Н.П. Семененко НАН Украины просп. Палладина, 34, Киев, 03680, Украина 2Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко ул. Васильковская, 90, Киев, 03022, Украина МИНЕРАЛОГИЯ ОТ ВЕРНАДСКОГО ДО СОВРЕМЕННОСТИ В статье идет речь о планах академика Владимира Ивановича Вернадского, организатора и первого прези- дента Национальной академии наук Украины, относи- тельно развития минералогических исследований в Украине и о том, каким образом эти планы были реали- зованы в советский период и во время существования независимого государства. Отмечено, что созданный в 1969 году по инициативе академика Н.П. Семененко в системе Академии Институт геохимии и физики мине- ралов (нынешний Институт геохимии, минералогии и рудообразования им. Н.П. Семененко) внес существен- ный вклад в развитие современных методов исследования минерального вещества и минералогическое изучение территории Украины. Сегодня деятельность учреждения направлена на развитие региональной и генетической минералогии, кристаллохимии и физики минералов, кристалломорфологии, биоминералогии и наноминера- логии, прикладной минералогии. O.M. Ponomarenko1, V.I. Pavlyshyn 2, H.O. Kulchytska 1 1Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of National Academy of Sciences of Ukraine 34 Palladina Ave., Kyiv, 03680, Ukraine 2Taras Shevchenko National University of Kyiv 90 Vasylkivska St., Kyiv, 03022, Ukraine MINERALOGY STARTING FROM VERNADSKY TILL NOWADAYS The article is about the plans of academician Vladimir Ivanovich Vernadsky, the founder and first President of the National Academy of Sciences of Ukraine, regarding the development of mineralogical studies in Ukraine and the way these plans were implemented during the Soviet period and the period when independence was attained. It is noted, that the Institute of Geochemistry and Phys- ics of Minerals (nowadays Semenenko Institute of Geo- chemistry, Mineralogy and Ore Formation), founded in 1969 as the part of the Academy of Sciences of Ukraine on the initiative of academician M.P. Semenenko, made a considerable contribution to the development of the modern methods of studies of mineral substance and to the mineralogical research of the territory of Ukraine. Today the Institute is aimed at the development of re- gional and genetic mineralogy, crystal chemistry and physics of minerals, crystallometry, biomineralogy and nanomineralogy, applied mi ne ralogy.

Мінералогія від Вернадського до сьогодення

Institution

Similar Items