Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє

Розглядаються основні проблеми патріотичного виховання в сучасному українському суспільстві. Робиться спроба власної інтерпретації даних понять з урахуванням філософських категорій....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Гула, Р.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Series:	Архіви України
Subjects:	Статті та повідомлення
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97572
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє / Р.В. Гула // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 38-45. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-97572
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-975722016-03-31T03:02:00Z Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє Гула, Р.В. Статті та повідомлення Розглядаються основні проблеми патріотичного виховання в сучасному українському суспільстві. Робиться спроба власної інтерпретації даних понять з урахуванням філософських категорій. Рассматриваются основные проблемы патриотического воспитания в современном украинском обществе. Делается попытка собственной интерпретации данных понятий с учетом философских категорий. There are considered the main problems of the patriotic education in the modern Ukrainian society in the article. The author makes the own interpretation of mentioned concepts considering the philosophical categories. 2013 Article Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє / Р.В. Гула // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 38-45. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97572 141.7:172.15(477) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та повідомлення Статті та повідомлення
spellingShingle	Статті та повідомлення Статті та повідомлення Гула, Р.В. Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє Архіви України
description	Розглядаються основні проблеми патріотичного виховання в сучасному українському суспільстві. Робиться спроба власної інтерпретації даних понять з урахуванням філософських категорій.
format	Article
author	Гула, Р.В.
author_facet	Гула, Р.В.
author_sort	Гула, Р.В.
title	Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє
title_short	Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє
title_full	Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє
title_fullStr	Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє
title_full_unstemmed	Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє
title_sort	патріотизм в україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті та повідомлення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97572
citation_txt	Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє / Р.В. Гула // Архіви України. — 2013. — № 6. — С. 38-45. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT gularv patríotizmvukraíníurokiminulogosučasnijstanpoglâdumajbutnê
first_indexed	2025-07-07T05:11:22Z
last_indexed	2025-07-07T05:11:22Z
_version_	1836963681044267008
fulltext	статті та повідомлення38 УДК 141.7:172.15(477) Р. В. ГУЛА* ПАТРІОТИЗМ В УКРАЇНІ: УРОКИ МИНУЛОГО, СУЧАСНИЙ СТАН, ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ Розглядаються основні проблеми патріотичного виховання в сучасному українському суспільстві. Робиться спроба власної інтерпретації даних понять з урахуванням філософських категорій. Ключові слова: патріотизм; батьківщина; вітчизна. патріотизм як інтегруюча основа відродження духовних цінностей суспільства є стабілізуючим чинником національної та громадянської злагоди у незалежній українській державі. пошук консолідуючих чин- ників нації дозволить подолати серйозне розшарування українського суспільства щодо вирішення національних та суспільних питань. Разом з тим і нині, після двадцяти років набутого досвіду укра- їнського державного будівництва, слід визнати, що модель конструю- вання нової “української нації” перебуває у стані системної кризи. на- ціональна ідентичність українців стала більш залежною від розвитку стрімких етноцентричних процесів. політичні організації націоналіс- тичної спрямованості суттєво змінили статус маргінальних політичних сил і перетворилися на впливових гравців на політичній сцені. при- чому запропонована ними модель патріотизму часто трактується як то- тожність сучасному українському патріотизму. історичний досвід наочно свідчить про вирішальну роль патрі- отичного чинника у формуванні масової свідомості народу та дає мож- ливість сформулювати низку уроків, які, на нашу думку, здатні кон- кретизувати та спрямувати процес формування патріотичних цінностей сучасного українського суспільства. Урок перший – історичний. Нігілістичне заперечення основ пат ріотичної ідеології попередників, досягнень та здобутків національ ної історії призводить до втрати патріотичних орієнтирів народу. Руйнування традиційних патріотичних цінностей, системи геро- їчних символів радянської епохи у 90-ті рр. XX ст. призвело до де- вальвації системоутворюючих основ історії, ігнорування традицій та досягнень попередників, порушення спадкоємності поколінь та маргі- налізації значних верств населення. тотальне заперечення радянського * Гула Руслан Володимирович – доктор історичних наук, професор ка- федри гуманітарних наук академії сухопутних військ імені гетьмана п. са- гайдачного. © Р. в. Гула, 2013 39статті та повідомлення періоду мало наслідком лише розрив у зв’язку часів, що унеможливлю- вав будь-яку перспективу нового державного будівництва. природний процес самовизначення національної свідомості Украї- ни відбувався на початку незалежності у спосіб кардинального дистан- ціювання від Росії (до речі, аналогічні процеси відбувалися у Російській Федерації стосовно України) та ревізії історичної спадщини єдиної держави. дискредитація радянської історії призвела до суттєвого змен- шення кількості людей, які пишаються власною державою. Країни по- страдянського простору, у своїй більшості, пройшли етап заперечення радянського минулого, яке асоціювалося у тому числі й з постулатами радянського патріотизму. Звичайним явищем стала дегероїзація ратних подвигів і самовідданої праці поколінь народу. історія України тракту- валася як історія антиросійських “визвольних змагань”, які були спря- мовані на створення окремої нації-держави, з героїзацією особистостей досить сумнівної історичної якості. Разом з тим активно культивувала- ся теза про “невідплатний борг” перед нами з боку поляків і росіян як віковічних гнобителів українського народу та гіперболізовано міфоло- гічне уявлення про європейські цінності та стандарти. враховуючи це, сучасне історичне “топтання на місці” в комплексі з фантастичними історичними екзерсисами можна з впевненістю трактувати як кризу на- ціонально-історичної ідентичності українського народу. Разом із відкиданням патріотичних настанов минулого новою так званою політичною елітою не була створена система патріотичних сим- волів для суспільства, які сприяли б об’єднаню нації. відбувся неконтр- ольований процес втрати національної гордості усіх верств населення та панування у свідомості значної частини соціуму елементів колоні- альної, пристосовницької психології. масштаби моральної деградації населення країн пострадянського простору, відсутність консолідуючого чинника об’єднання нації змушували лідерів нових незалежних держав приймати досить абсурдні рішення. наприклад, президент РФ Б. Єль- цин у 1992 р. поставив завдання ідеологічному апарату “сформулювати національну ідею Росії” впродовж одного року. Зайве нагадувати про те, що ця ідея досі не з’явилася, навіть у вигляді загальнонаціональної концепції. спроби відомого кінорежисера м. михалкова з еклектично- го поєднання монархічних та євразійських ідей у вигляді “маніфесту освіченого консерватизму” у кращому випадку можуть претендувати лише на роль ідеологічної платформи нового партійно-політичного проекту1. створення національної патріотичної ідеї у сучасній Росії свідчить про те, що цей процес набуває детермінованих рис, які чітко визна- чають місце Росії у сучасному світі як носія спадщини російської та радянської історії. відбувається своєрідне друге заперечення нігіліс- тичних тенденцій 90-х рр. минулого століття з їх “революційним” зруй- нуванням моральних основ радянського минулого. статті та повідомлення40 досвід радянського патріотизму як основи формування сучасної російської нації активно використовується сучасним російським полі- тичним істеблішментом. на засіданні суспільної Ради Російської Фе- дерації 11 лютого 2011 р., де для обговорення були винесені питання міжнаціональної та міжконфесійної злагоди та розвитку національних культур, тогочасний губернатор санкт-петербурга в. і. матвієнко ви- ступила із законодавчою ініціативою щодо розробки федерального за- кону з цього приводу. на її думку, цей закон “повинен сформувати змістовні основи національно-державної ідеї сучасної Росії та закласти правові основи формування єдиної громадянської спільноти “росіяни”2. Що стосується України, то на цей час українська національна пат- ріотична ідея у значній частині “еліт” досі існує у вигляді першого діа- лектичного заперечення “Геть від москви!”. іншого системного запере- чення, яке б змогло реально оцінити досягнення соціалістичного ладу та запровадити у практику державного будівництва позитивні моменти радянського патріотичного виховання, на жаль, досі не відбулося. причинами цього, на нашу думку, є: • наявність розколотого, роздертого протиріччями українського суспільства; • відсутність чіткого балансу між проголошеними елітою страте- гічними соціальними орієнтирами та їх реалізацією; • свідоме насадження войовничого націоналізму з елементами ксе- нофобії та антикомунізму; • спроби штучного виділення із поліетнічного складу народу Укра- їни однієї нації зі створенням відповідного комплексу преферен- ції (прикладом цього слугує теорія етномагнетизму м. Г. Жулин- ського – намагання жити у етнічнооднорідній країні); • недалекоглядне ігнорування об’єктивно існуючих цивілізаційних відмінностей між історичними землями України, реалій полікон- фесійної, поліетнічної та білінгвістичної природи українського народу; Крім того, знищення системи радянських соціальних стандартів призвело до розмивання економічної складової патріотизму народу. За аналітичними висновками “Концепції загальнодержавної цільо- вої соціальної програми патріотичного виховання населення”, проект якої був презентований українському суспільству у березні 2012 р., причинами патріотичної деградації населення України є: “економічна дезінтеграція, соціальна диференціація суспільства, девальвація духо- вних цінностей”, що за справедливими оцінками аналітиків “негативно вплинули на суспільну свідомість більшості соціальних і вікових груп населення країни, різко знизили виховний вплив української культури, мистецтва і освіти як найважливіших факторів формування патріотиз- му. У суспільній свідомості набули широкого поширення байдужість, 41статті та повідомлення егоїзм, індивідуалізм, цинізм, невмотивована агресивність, неповажне ставлення до держави і соціальних інститутів”3. Урок другий – ідеологічний. Відсутність механізму створення та оновлення патріотичної ідеї привело до кризового стану патріотич ної свідомості українського суспільства. Захоплення впродовж довгого часу існування незалежності Укра- їни ідеєю створення ідеології державного будівництва виключно на етнічній основі призвело до фактичного ігнорування процесу форму- вання громадянського суспільства. викликає пересторогу зростання ра- дикальних псевдопатріотичних націоналістичних організацій, які пре- тендують на тотальний вплив на ті категорії населення, що не здатні адекватно оцінювати сучасні соціальні процеси. побудова національної патріотичної ідеї як єдності етнічного та громадянського націоналізму в Україні не відбулася. Громадянин-пат- ріот при ідеальному балансі цих рівнів здатен до самостійного, творчо- го, максимально неупередженого погляду на історичну спадщину свого народу, прагне до об’єктивного тверезого аналізу сучасності, готовий до практичної реалізації поставлених завдань, визнання соціокультур- них цінностей своєї спільноти та існування у визначеній спільнотою системі нормативних координат права та моралі. на жаль, об’єктивних умов для формування таких особистостей у сучасній Україні не ство- рено. аналіз рівня патріотичної свідомості народу України яскраво про- демонстрований у “Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання населення”: “дані соціологічних досліджень засвідчують, що рівень патріотизму населення України є недостатньо високим. патріотами себе вважають близько 45% насе- лення, кожен шостий громадянин України бажає емігрувати назавжди, кожен десятий не пишається своїм громадянством. серед молоді у віці 18–29 років показник готовності до еміграції становить 50,4%, а у ві- ковій групі 30–39 років – 42,4%. таким чином, серед вікової категорії людей, від яких залежить майбутнє України, практично кожен другий допускає для себе можливість еміграції. Ці прагнення здебільшого зу- мовлені неможливістю в повній мірі реалізувати свій потенціал і мати достатній рівень матеріального благополуччя на Батьківщині”4. Урок третій – соціальний. Політичні та “духовні” “еліти” Укра їни не є носіями стратегії розвитку національнопатріотичної ідеї у її класичному вигляді. світоглядну позицію сучасних “еліт” українського суспільства можна охарактеризувати як: 1. превалювання егоїстичних утилітарних інтересів. 2. споживацьке ставлення до ідеологічних констант патріотизму. нівелюванню патріотичних основ українського суспільства спри- яє й примітивний антикомунізм. насадження штампованих однобічних статті та повідомлення42 уявлень про “злочинну комуністичну владу”, особливо особами, які зробили політичну, наукову та творчу кар’єру в умовах “звірячого то- талітарного режиму”, дискредитує як носіїв цих кар’єристських погля- дів, так і ідеї, які вони постулюють. нинішні “еліти” України фактично ними не є. суспільного визнання, авторитету та відчутної підтримки з боку суспільства вони не мають. Урок четвертий – військово-патріотичний. Свідоме ігнорування проблем патріотичного виховання у Збройних Силах України, па діння престижу військової служби створює умови для погіршення моральнопсихологічного стану військ та несе у собі реальну загро зу національній безпеці держави. Криза українського суспільства у 90-ті роки ХХ століття зумовила суттєве падіння престижу військової служби, наслідки якої досі не по- долані. За результатами соціологічних досліджень інституту ім. Горше- ніна у листопаді 2010 року ¾ населення України вважають професію військового непрестижною5. складні процеси реформування Зс Украй- ни тільки посилили цю негативну тенденцію. особливо це торкнулося структур, які за своїм прямим призна- ченням повинні формувати у військовослужбовців почуття любові до Батьківщини та готовність до жертовних дій з захисту незалежності Української держави. перманентний стан реформаторського безладу у Збройних силах України впродовж 20-ти років їх існування фактично знівелював значення та вплив тих структурних підрозділів, які у Зс сРсР мали великий досвід формування особистості солдата-патріота у роки великої вітчизняної війни та у період локальних конфліктів. За період з 1991 р. апарат виховної роботи у ЗсУ зазнав п’ять сис- темних реформаційних перетворень, які у кінцевому підсумку спричи- нили значну втрату професійно підготовлених фахівців, кардинального обмеження власних повноважень та, як результат, суттєве падіння ав- торитету цих структурних підрозділів у системі військового управлін- ня. Жодний структурний елемент армійського управління не проходив такий шлях реформаційних випробувань. У ході організаційно-штат- них заходів свідомо знижувався посадовий рівень та штатний склад фахівців. додамо також супутню кожному реформаційному процесу наявність нових концептуальних бачень армійського керівництва, які здебільшого мали суперечливий характер. на стан військово-патріо- тичного виховання мало впливають державні інститути. низький рі- вень соціального захисту військовослужбовців, відсутність зразків військово-патріотичної пропаганди загальнонаціонального масштабу у галузі літератури та мистецтва лише підкреслюють передкризовий стан патріотичного виховання у ЗсУ. Й нарешті п’ятий урок – урок національно-державний. Досвід Ве ликої Вітчизняної війни наочно продемонстрував, що ігнорування 43статті та повідомлення патріотизму, невід’ємної, генетичної риси менталітету народу, є вкрай загрозливим. виникла нагальна потреба у цілеспрямованій ідеологічній політиці, що б органічно поєднувала повагу до особистості людини та традицій- ний патріотизм. сучасне становище Української держави характеризу- ється складною гамою соціально-економічних і геополітичних викли- ків, які пов’язані з відсутністю консолідуючої патріотичної ідеології, пошуком об’єднавчих національних домінант, зміною традиційних сус- пільних устоїв. тому, на нашу думку, доречно сформулювати низку практичних рекомендацій з реалізації більш конструктивної держав- ної політики з формування патріотичної свідомості українського сус- пільства. 1. Історично-консолідуюча. виникає нагальна потреба форму- вання єдиних поглядів на історію українського народу. на жаль, до- слідження сучасної історичної науки в значній мірі мають відверто кон’юнктурний характер, який базується зазвичай на заполітизованому або на регіональному сприйнятті історичних постатей та подій. Заува- жимо, що ефективним кроком для створення історичної моделі, яка б могла бути використана для патріотичного виховання, було б запро- вадження аналізу патріотизму в історії України як соціокультурного феномену. причому, слід акцентувати увагу на його прояви у другій світовій та великій вітчизняній війн. У цьому аспекті доречно також звернути увагу на вивчення фе- номену патріотизму у лавах організації Українських націоналістів та Української повстанської армії. Заперечувати наявність патріотично налаштованих діячів оУн та вояків Упа – деструктивно та безпер- спективно. але цей феномен слід розглядати, як сукупність протиріч самопожертви та зради, любові до свого краю та актів помсти полякам, проголошених гуманістичних ідеалів ролі і місця українського наро- ду та терору стосовно політичних противників, військового героїзму вояків і звірств служби безпеки Упа, співробітництва з окупаційних режимом і фанатичної віри у незалежну українську державу. не буде зайвим аналіз трансформації форм класичного та революційного па- тріотизму у фашизм6. при зіставленні позитиву та негативу у проявах радянського та українсько-націоналістичного патріотизму вважаємо за потрібне пошук основи для подальшої розробки ідеології патріотично- го виховання українського суспільства. 2. Науково-практична. історичний досвід великої вітчизняної ві- йни свідчить про велику мобілізуючу силу патріотизму народу-пере- можця, носія загальнолюдських, інтернаціональних, класових констант радянського патріотизму. на нашу думку, напрямками наукової діяль- ності з формування патріотичної свідомості народу повинні бути на- ступні: статті та повідомлення44 • припинення розгляду історії радянського періоду (особливо по- дій великої вітчизняної війни) як виключно суцільного криваво- го терору щодо українського народу; • визнання права українського народу на роль одного з народів- переможців. Це створює патріотично-світоглядний консолідую- чий чинник, який здатний об’єднати націю на основі історичної гордості; • збереження історичної пам’яті в оцінках процесів і подій мину- лого при усьому їх різноманітті та неоднозначності; • відмова від “сльозогінного” характеру трактування історичних подій, що формують у населення виключно ідеологію пристосу- вання та безвихіддя тотальних поразок. 3. Ідеологічна. За Конституцією України жодна ідеологічна система не може претендувати на статус державної. така позиція творців основ- ного Закону була цілком виправданою на початковому етапі незалежної країни, що намагалася позбутися ідеологічного ярма комуністичного минулого. однак вимоги соціального будівництва настійно спонукають до того, аби певний комплекс державотворчих уявлень у національно- му менталітеті все ж таки був сформований, принаймні на традиційних шаблонах патріотичної свідомості, які складаються з пріоритетів націо- нальної історії, національної мови та національної культури. проголошення Конституцією України найвищою цінністю поняття людського життя у його екзистенціонально-філософському значенні, безумовно, відповідає гуманістично-ліберальним стандартам (Розділ 1, Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недотор- канність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінніс- тю), але одночасно створює розщеплення свідомості громадянина при виконанні свого почесного обов’язку захисту вітчизни від абстрактно- го носія людського життя зі зброєю в руках, який може виконувати загарбницькі завдання на теренах України. процитуємо витяг з преамбули Конституції Французької Республі- ки 1958 р.: “Французький народ урочисто проголошує свою прихиль- ність правам людини та національного суверенітету”. Згідно зі статтею 2 “про суверенітет”: “девіз республіки – свобода, Рівність, Братство. ЇЇ принцип – правління народу, народом, для народу”. Ці ціннісні кон- станти сприяють більш конкретизованому визначенню пріоритетів па- тріотичного виховання7. 4. Військово-патріотична. процес військово-патріотичного вихо- вання повинен бути організований як системна, багатопланова, ціле- спрямована та скоординована діяльність усіх соціальних, економічних інститутів держави, громадських об’єднань (а не лише Збройних сил) з формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності вітчиз- ні, готовності до виконання почесного обов’язку захисту Батьківщини. досвід військово-патріотичного виховання радянського суспільства 45статті та повідомлення дозволяє ефективно використати патріотичне значення героїчних дій захисників Києва, одеси, севастополя, Керчі, Харкова, мужності укра- їнців–Героїв Радянського союзу, партизанів і підпільників. вихід із кризового стану патріотичної ідеї неможливий без подо- лання ідеологічних протиріч у суспільної свідомості, що передбачає необхідність світоглядного зцілення українського соціуму від примі- тивних націоналістичних сентенцій. визначення ідеологічного змісту сучасного стану патріотизму як необхідної єдності та балансу націо- нального та інтернаціонального компонентів у його єдиній історичній перспективі є найважливішим завданням формування національної па- тріотичної самосвідомості. викладені думки у жодному разі не претендують на істину в остан- ній інстанції. дискусійний характер сприйняття основ патріотизму су- часного українського суспільства ставить перед науковцями завдання теоретичного осмислення тих світоглядних засад, які об’єктивно існу- ють в колективній свідомості значної частини населення та базуються на постулатах радянського патріотизму. Ретельний, виважений аналіз даної проблеми сприятиме виробленню ідей національної єдності та згоди і дозволить країні знайти шлях до створення єдиного народу у громадському та національному вимірі. 1 Гула Р. В. маніфест освіченого патріотизму “право і правда” м. михал- кова як спроба відродження та трансформації монархічної ідеології в Росії на сучасному етапі / Р. в. Гула, о.м. Щурко // проблеми політичної історії України: зб. наук. праць. – дніпропетровськ, 2011. – вип. 6. – с. 145–154. 2 Крючков Г. придумать национальную идею невозможно / Г. Крючков // 2000. – 2011. – № 3. – с. F 2. 3 проект Концепції Загальнодержавної цільової програми патріотичного населення на 2013 – 2017 рр. – Режим доступу: http://hai-nyzhnyk.in.ua/ doc2/2011%2812%29.proekt.php. 4 там само. 5 офіційний сайт інституту ім. Горшеніна. – Режим доступу: institute. – gorshenin.ua/ researches/29_Sostoeanie_ukrainskoy_armii.html. 6 Рудлінг п. а., Шнайдер т., Россолінські-лібе Гж. оУн і Упа: дослідження про створенння історичних міфів. – К., 2012. – 239 с. 7 Французкие конституции. – Режим доступу:http://www.labex.ru/page/ konst_france.html. Рассматриваются основные проблемы патриотического воспитания в совре менном украинском обществе. делается попытка собственной интер пре- тации данных понятий с учетом философских категорий. Ключевые слова: патриотизм; родина; отечество. There are considered the main problems of the patriotic education in the mod- ern Ukrainian society in the article. The author makes the own interpretation of mentioned concepts considering the philosophical categories. Key words: the patriotism; the motherland; the national homeland.

Патріотизм в Україні: уроки минулого, сучасний стан, погляд у майбутнє

Institution

Similar Items