До історії становлення й занепаду радянської ритуалістики
Мета статті – критично проаналізувати практику формування системи радянських свят і обрядів, розкрити їхню антигуманну, тоталітарну сутність і невідповідність цілям та завданням побудови демократичного суспільства. У статті використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу. Історичний метод допом...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2021
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До історії становлення й занепаду радянської ритуалістики / О. Курочкін // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 1. — С. 69–78. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Мета статті – критично проаналізувати практику формування системи радянських свят і обрядів, розкрити їхню антигуманну, тоталітарну сутність і невідповідність цілям та завданням побудови демократичного суспільства. У статті використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу. Історичний метод допоміг у накопиченні первинних даних, отриманих з першоджерел і літератури з обраної теми. Аксіологічний метод уможливив розгляд ціннісного змісту й соціальної вартості радянської ритуалістики. Наукова новизна статті визначається тим, що вперше у вітчизняній культурології процеси впровадження і трансформації радянських свят і обрядів в Україні висвітлені в контексті формування ідеології тоталітарного режиму. На конкретних фактах продемонстровано, що від початку більшовицька влада здійснювала політику примусової секуляризації населення, витіснення з побуту (насамперед громадського) усіх форм і виявів релігійної і традиційно-народної ритуалістики. У своєму розвитку радянські свята й обряди пройшли кілька етапів, кожний з яких відповідав певному періоду становлення соціально-економічних відносин у Країні Рад, актуальним завданням у сфері перетворення ідеології та культури. Ядром системи святкових дат «червоного календаря» стали річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, День міжнародної солідарності трудящих та День Паризької комуни. Офіційні моделі та сценарії цих урочистостей набули канонічних форм у роки цілковитого панування сталінської тоталітарної диктатури. Так звані нові соціалістичні звичаї і обряди були переобтяжені надмірною регламентацією, фальшивою патетикою, а також комуністичною пропагандою, тому недаремно їх порівнювали зі штучними квітами. Однією з головних вад радянської загальносоюзної обрядовості, яка, урешті-решт, призвела до її повного банкрутства, варто визнати цілковите ігнорування самобутності культури окремих народів, що населяли СРСР. |
|---|